МАКРОЕКОНОМІКА_Навчальний посібник_Проданова_Литвин

Крім того, чим вищий рівень цін, який супроводжує інфляцію, тим меншу кількість товарів і послуг зможуть придбати їх споживачі на відкладені для покупок кошти, тому об’єм сукупного попиту зменшиться. Зниження цін призведе до зворотного. Такий ланцюг взаємопов’язаних подій одержав назву „ефект багатства” або „ефект реальних касових залишків”;

по-третє, зміна рівня цін визначає вибір споживачів між вітчизняними та імпортними продуктами. В умовах зростання цін купувати вітчизняну продукцію, яка подорожчала, невигідно, тому суб’єкти економіки надаватимуть перевагу імпортній дешевшій продукції, а тому сукупний попит на продукцію вітчизняного виробництва скоротиться. Зниження цін призведе до розширення сукупного попиту. Така закономірність одержала назву „ефект імпортних закупок” або „ефект чистого експорту”.

Три вище названих ефекти (чинники) зумовлюють залежність сукупного попиту від рівня цін в економіці. Вони і є ціновими факторами сукупного попиту. Всі можливі варіанти співвідношення рівня цін і сукупного попиту розміщуються на кривій АD (точки A, B на рис. 3.1) і визначають величину сукупного попиту.

Нецінові фактори впливають на величину сукупного попиту при кожному з можливих рівнів цін. Графічно (рис. 3.2) вплив нецінових факторів буде виражатись зрушенням кривої АD вправо уверх (в разі збільшення сукупного попиту – AD2) або вліво униз (в разі зменшення сукупного попиту – AD1). Таке переміщення кривої АD свідчить, що сукупний попит змінюється за незмінних цін (точки А1 і

А2, В1 і В2).

Відповідно до структури сукупного попиту можна виокремити нецінові фактори, які впливають на попит споживачів, інвестиційний попит, попит уряду і закордонних споживачів.

На попит споживачів впливають: добробут (рівень доходів і заощаджень) споживачів; податки на доходи фізичних осіб; заборгованість споживачів у попередні періоди (запозичення домогосподарств); очікування зміни цін або дефіциту та інші фактори.

На інвестиційний попит підприємницького сектора впливають: рівень процентних ставок в економіці (зокрема кредитних); рівень забезпеченості основним капіталом і наявність надлишку (не завантажених) виробничих потужностей; розвиток технологій;

40

податки на прибуток підприємців; ділові очікування, наприклад щодо зміни цін або прибутковості інвестицій та інші фактори.

Попит на товари і послуги з боку держави передовсім залежить від обсягів державних закупівель.

P

Рисунок 3.2. – Вплив нецінових факторів на сукупний попит.

Іноземний попит залежить від: рівня цін на закордонних ринках, валютних курсів, торговельної політики та інших факторів.

Кожна з складових сукупного попиту залежить від різних нецінових факторів. Під їх впливом змінюються попит споживачів, інвестиційний попит, попит держави і попит закордонних споживачів, в результаті чого коливається сукупний попит національного товарного ринку.

3.2.Сукупна пропозиція: сутність і фактори динаміки. Класичний

ікейнсіанський підходи до аналізу сукупної пропозиції Сукупна пропозиція (aggregate supply – AS) характеризує

бажання і можливості виробників країни виготовляти і поставляти на ринок продукцію та надавати послуги для отримання прибутку.

Величину сукупної пропозиції можна визначити як певний об’єм національного виробництва (певну кількість продукції, тобто товарів

41

і послуг), що можуть виготовити та представити на рику виробники країни.

Розрізняють цінові і нецінові фактори сукупної пропозиції. Усі фактори в кінцевому підсумку визначають прибутковість виробництва: ціна – через обсяг виручки від продажу продукції, а нецінові – через середні витрати на виробництво продукції.

В якості основного екзогенного чинника сукупної пропозиції (екзогенної змінної, від якої залежить ендогенна змінна – сукупна пропозиція) приймається ціна. Дія інших чинників розглядається як зміна „інших умов”.

Підвищення загального рівня цін в економіці збільшує можливості і бажання економічних суб’єктів виробляти товари і надавати послуги, а тому збільшує сукупну пропозицію і навпаки при зниженні цін сукупна пропозиція скорочується. Таким чином, залежність сукупної пропозиції від рівня цін пряма. Графічно цю закономірність віддзеркалює крива AS на рис. 3.3.

P

AS

B

P2

A

P1

Q1 Q2

Q

Рисунок 3.3. Крива сукупної пропозиції (AS), Р – загальний рівень цін в економіці, Q – реальний об’єм національного виробництва.

Графік, що визначає залежність величини сукупної пропозиції від рівня цін, одержав назву кривої сукупної пропозиції (AS). Всі можливі варіанти співвідношення рівня цін і сукупної пропозиції

42

розміщуються на кривій AS (точки A, B на рис. 3.3) і визначають величину сукупної пропозиції.

На рис. 3.3 рівню цін в економіці Р1 відповідає величина сукупної пропозиції Q1 (точка А). В разі підвищення цін до рівня Р2 величина сукупної пропозиції зросте до Q2 (точка В). На цьому рисунку, як і у випадку з кривою сукупного попиту, зображено нелінійну залежність. Крива AS – висхідна лінія, або пряма (в разі спрощеного підходу до аналізу і припущення лінійної залежності), що має додатний нахил. В

літературі розрізняють і враховують два підходи до аналізу сукупної пропозиції. Розбіжність двох підходів пояснюється неоднаковою гнучкістю цін і заробітної плати (як ціни одного з основних ресурсів виробництва – праці) в довгостроковому та короткостроковому періодах. Зазначені періоди розділяє не фіксований термін часу, а тривалість, яка необхідна ринковим регуляторам для забезпечення певних змін в економіці. Так, якщо враховувати закономірності динаміки величин сукупного попиту і сукупної пропозиції у відповідь на коливання цін в економіці, то, можна припустити існування певної послідовності взаємопов’язаних подій. Наприклад: зростання сукупного попиту → підвищення цін → зростання сукупної пропозиції до рівня сукупного попиту → врівноваження цін; зростання сукупної пропозиції → зниження цін → зростання сукупного попиту до рівня сукупної пропозиції → врівноваження цін. Вважається, що короткострокового періоду недостатньо для встановлення рівноваги (ціни цього періоду негнучкі, жорсткі, майже незмінні), а упродовж довгострокового періоду ринкові регулятори встигають відреагувати на зміну сукупного попиту та сукупної пропозиції і відновити рівновагу (ціни гнучкі, реагують на ринкові коливання). Гнучкість цін сприяє врівноваженню сукупного попиту і сукупної пропозиції, а жорсткі ціни не здатні підтримувати рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Вважається, що гнучкість цін і врівноваження попиту і пропозиції виступають необхідними умовами особливого стану економіки, для позначення якого в макроекономічній теорії використовується поняття „повна зайнятість”. Об’єм національного виробництва в умовах повної зайнятості називають „потенційним об’ємом” або „потенційним ВВП”. Докладніше ситуація повної зайнятості розглядається в темі №4. Але в контексті цього питання необхідно відзначити, що: в

довгостроковому періоді гнучкість цін, ринкові регулятори забезпечують повну зайнятість і потенційний ВВП, а в

43

короткостроковому періоді (через жорсткість цін і неспроможність ринкових регуляторів) спостерігається неповна зайнятість і об’єм національного виробництва менше потенційного.

Два підходи до аналізу сукупної пропозиції зумовлені розбіжністю методології класичного та кейнсіанського напрямків економічної теорії. Переважна більшість економістів вважає, що: інструментарій класичної теорії доцільний в дослідженнях довгострокових періодів розвитку, умов повної зайнятості економіки; особливостям короткострокового періоду функціонування економіки і дії ринкових сил, а також умовам неповної зайнятості, більше уваги приділено в дослідженнях представників кейнсіанства.

Сукупність умов, виходячи з яких будуються класичний і кейнсіанський аналізи сукупної пропозиції (результатом яких є класична та кейнсіанська моделі сукупної пропозиції), представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 – Класичний і кейнсіанський підходи до аналізу сукупної пропозиції

З урахуванням двох підходів графік сукупної пропозиції змінює свою конфігурацію (рис. 3.4): на графіку AS розрізняють наступні відрізки:

I – горизонтальний або кейнсіанський відрізок кривої сукупної пропозиції (крива короткострокової сукупної пропозиції). Він характеризує таку ситуацію в економіці, коли ресурси і фактори, що знаходяться в розпорядженні економічних суб’єктів, використовуються не повністю. Існують не задіяні в процесі виробництва потужності, сировина, робоча сила. При збільшенні об’ємів виробництва вільні ресурси і фактори втягуються в процес

44

виробництва, майже не впливаючи на рівень цін: він залишається стабільним (Р1 і Р2 при переміщенні з точки А в точку В на графіку 3.4). Така ситуація може зберігатись лише до визначеного моменту (точка В). Після того, як економіка досягне об’єму виробництва, який дорівнює Q2, ситуація на ринку починає змінюватись;

Р

AS

III

Рисунок 3.4. Крива сукупної пропозиції з урахуванням класичного та кейнсіанського підходів до аналізу.

II – висхідний або проміжний відрізок кривої сукупної пропозиції свідчить про те, що залучення у виробництво вільних ресурсів і факторів має певні границі і з часом призводить до збільшення витрат на виробництво, що позначається на вартості продукції. В економіці відбувається загальне зростання цін на товари і послуги і розширення об’ємів їх виробництва (таку ситуацію віддзеркалює рух по кривій сукупної пропозиції з точки В в точку С);

III – вертикальний або класичний відрізок кривої сукупної пропозиції (крива довгострокової сукупної пропозиції) віддзеркалює таку ситуацію, коли всі ресурси і фактори, що знаходяться в розпорядженні економіки, задіяні в процесі виробництва. Об’єм національного виробництва при цьому може сягати максимально можливого рівня (потенційного): Q3 і Q4 – об’єм виробництва, якого

45

може досягти економіка в умовах повної зайнятості. В такій ситуації подальше розширення об’ємів виробництва неможливе, вірніше збільшення виробництва продукції на одних підприємствах можливе лише за рахунок „перетягування” ресурсів і факторів від інших виробників внаслідок більш високої плати за можливість їх одержання і використання. В цьому випадку економіка стикнеться з загальним підвищенням цін при незмінному об’ємі валового продукту (Q3=Q4, таку ситуацію на рис. 3.4 віддзеркалює переміщення з точки С в точку D).

В економічній літературі зустрічаються як перша так й друга з розглянутих моделей AS. Якщо необхідно акцентувати увагу не на часовому аспекті аналізу, а на наближенні економіки до потенціалу, використовують криву AS, де не розрізняються кейнсіанський і класичний відрізки (рис. 3.3). Теорія короткострокової сукупної пропозиції є однією з найсуперечливіших елементів макроекономічної теорії. Сучасна макроекономіка вважає негнучкість цін (яку припускав Кейнс в умовах депресії; графічно – це горизонтальна пряма, тобто відрізок 1 на рис. 3.4) крайнім випадком. Більшість сучасних макроекономістів, у тому числі і послідовників Кейнса (постта неокейнсіанці), вважають, що сукупна пропозиція в короткостроковому періоді є зростаючою функцією від цін, внаслідок чого її крива має додатний нахил (відрізок 2 на рис. 3.4).

Нецінові фактори впливають на величину сукупної пропозиції при кожному з можливих рівнів цін. Графічно (рис. 3.5) вплив нецінових факторів можна представити зрушенням кривої AS вправо униз (в разі збільшення сукупної пропозиції – AS1) и вліво уверх (в разі зменшення сукупної пропозиції – AS2). Таке переміщення кривої AS свідчить, що величина сукупної пропозиції змінюється за незмінних цін (точки А1 і А2, В1 і В2).

P

P2

P1

46

Рисунок 3.5. Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію.

В якості основних нецінових факторів сукупної пропозиції називають: наявність ресурсів (рівень забезпеченості) та рівень цін на них; продуктивність ресурсів та рівень технологічного розвитку виробництва; субсидії виробникам та оподаткування виробників; ділові очікування виробників.

З’ясувавши фактори, які впливають на сукупну пропозицію і сукупний попит, ми можемо перейти до аналізу рівноважного стану товарного ринку.

3.3. Рівновага товарного ринку. Модель AD – AS

Рівновага товарного ринку визначається рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією, тобто AD = AS. Графічно рівновага товарного ринку зображується як перетин кривих

AD і AS (рис. 3.6).

P

Рисунок 3.6. Графічна модель рівноваги товарного ринку AD – AS.

47

Точка перетину кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції (рівність їх величин) визначає рівноважний рівень цін і рівноважний об’єм національного виробництва, тобто рівноважний ВВП (точка Е на рис. 3.6). В широкому розумінні рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією віддзеркалює рівновагу національної економіки, а графічна модель AD – AS вважається моделлю економічної рівноваги.

Теоретично (враховуючи особливості короткострокового та довгострокового періодів функціонування та розвитку економіки) можливі різні випадки або варіанти рівноваги в рамках моделі AD – AS: за умов неповної і повної зайнятості, а також в умовах переходу від неповної по повної зайнятості.

В реальній економіці дія ринкових сил постійно зумовлює порушення та відновлення рівноваги. Порушення і відновлення економічної рівноваги спричиняється як змінами в сукупному попиті, так і в сукупній пропозиції.

Розглянемо деякі випадки порушення і відновлення економічної рівноваги, що викликаються неціновими факторами, на основі моделі AD – AS. Припустімо, що сукупна пропозиція в економіці незмінна, а рівновага порушується змінами в сукупному попиті (рис. 3.7).

Рисунок 3.7. Взаємодія сукупного попиту і сукупної пропозиції на кейнсіанському (а), висхідному (б) і класичному (в) відрізках кривої сукупної пропозиції.

48