МАКРОЕКОНОМІКА_Навчальний посібник_Проданова_Литвин

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Кафедра економічної теорії

Л.В. Проданова, В.В. Литвин.

МАКРОЕКОНОМІКА

Навчальний посібник

для студентів галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво», 0306 «Менеджмент організацій», 1401 «Сфера обслуговування»

денної та заочної форм навчання

Затверджено на засіданні кафедри економічної теорії

Протокол № 13 від 06 січня 2013 р.

Схвалено навчально-методичною радою ДонНУЕТ

Протокол № ___ від ____ лютого 2013 р.

ДонНУЕТ

Донецьк

2013

УДК 330.101. ББК 65.012

П 78

Рецензенти:

М.Є. Горожанкіна – д-р екон.наук, доцент П.О. Заремба – д-р екон. наук, професор

Проданова Л.В.

П 78 Макроекономіка: навч. посіб. для студ. галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво», 0306 «Менеджмент організацій», 1401 «Сфера обслуговування», денної та заочної форм навчання / Л.В.Проданова, В.В.Литвин – Донецьк: ДонНУЕТ, 2013. – 223 с.

У навчальному посібнику представлено системне викладення основних макроекономічних проблем і моделей. Предмет макроекономіки розкрито на основі аналізу механізму функціонування ринкової економіки і впливу економічної політики держави на макроекономічні процеси. Посібник містить теоретичний матеріал (лекції), питання для самоперевірки та обговорення, тести, глосарій основних понять курсу та рекомендовану літературу. Завдяки своїм особливостям навчальний посібник може використовуватись не лише для розширення теоретичних знань, а й набуття необхідних навичок практичної роботи з макроекономічними моделями.

Для студентів вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться проблемами макроекономіки.

УДК 330.101. ББК 65.012

© Проданова Л.В., Литвин В.В., 2013 ©.Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, 2013

4

ВСТУП

В умовах ринкових відносин у народному господарстві України виникло безліч проблем і невирішених питань. Розв’язання їх потребує використання наукових засобів, які має у своєму арсеналі економічна теорія і, насамперед, така її складова як макроекономіка.

Макроекономіка – одна з дисциплін, що забезпечують фундаментальну підготовку студентів галузі знань 1401 «Сфера обслуговування», напряму підготовки 6.140101 «Готельно-ресторанна справа».

Мета: вивчення теоретичних та практичних аспектів функціонування економічної системи макрорівня та її агрегатів, макроекономічних параметрів, аналіз основних теоретичних шкіл та поглядів на макроекономічне регулювання, сучасних проблем розвитку національної економіки.

Завдання: формування макроекономічного мислення, закріплення знань макроекономічної термінології, вироблення навиків макроекономічного аналізу функціонування та розвитку національної економіки, розуміння світових теоретичних і практичних здобутків по макроекономічній проблематиці, застосування макроекономічних положень для розгляду актуальних проблем української економіки.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати: макроекономічну термінологію; природу

макроекономічних проблем та механізмів їх вирішення; методологію дослідження функціонування та розвитку народного господарства країни та її окремих секторів; основні функціональні залежності, які виникають між секторами економічної системи в процесі економічного кругообігу;

вміти: обчислювати основні вартісні показники, які характеризують економічні потоки макрорівня через призму системи національного рахівництва; вміти розробляти рекомендації щодо оптимального використання ресурсів для розв’язання основних макроекономічних проблем.

Навчальний посібник містить теоретичний матеріал (лекції), питання для самоперевірки та обговорення, тести, глосарій основних понять курсу та рекомендовану літературу. Така наповненість дозволяє використовувати його як для вивчення дисципліни під керівництвом викладача, так і для самостійної роботи студентів.

5

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

1.1.Об’єкт і предмет макроекономіки

Вмакроекономічній теорії розрізняють предмет і об’єкт дослідження. В якості об’єкту дослідження виступає національна економіка в цілому, тобто економіка окремої країни. В реальній національній економіці існує величезна кількість різноманітних агентів (домогосподарств, підприємств, державних установ, громадських організацій), метою дій і взаємодій яких є виробництво, розподіл, перерозподіл і споживання ресурсів, засобів і результатів діяльності. Макроекономіка вивчає свій об’єкт (національну економіку) як сукупність економічних зв’язків між численними різноманітними агентами (суб’єктами).

Діяльність економічних агентів кожної країни відбувається в певних історичних умовах, які певним чином визначають характер всіх стадій об’єктивного відтворювального процесу (виробництва, розподілу його результатів тощо), характер взаємовідносин агентів, їх здатність узгоджувати свої дії. Відносини між агентами, зв’язки між ними завжди впорядковані, організовані, скоординовані в той або інший спосіб. На сьогоднішній день відомі два способи координації таких відносин і зв’язків: ринковий (завдяки роботі ринкового механізму) та централізований (механізм державного регулювання економіки). За визначенням економічної теорії, сукупність економічних суб’єктів країни, діяльність яких відбувається в конкретно-історичних умовах та адекватних їм механізмів регулювання економіки, утворюють економічну систему. Отже, об’єктом макроекономіки є економічна система. Конкретизація рівня досліджень дозволяє стверджувати, що об’єктом макроекономічної науки є економічна система макрорівня.

Для класифікації економічних систем макрорівня застосовуються різні критерії. Якщо виходити з того, що основними елементами макроекономічної системи виступають економічні відносини, продуктивні сили, господарський механізм, то в якості головних критеріїв класифікації можна обрати: домінуючу форму власності на засоби та результати виробництва; технологічний спосіб виробництва або рівень розвитку виробничих сил; спосіб управління або механізм координації (регулювання) економічної діяльності.

6

Однією з найбільш розповсюджених класифікацій економічних систем є їх розподіл на традиційну, ринкову, командноадміністративну, змішану економіку. Найбільш ефективною та розповсюдженою в сучасному світі є змішана економіка. Змішана економіка, макроекономічна система змішаного типу поєднує в собі різні форми власності та два способи координації економічної діяльності (ринковий і державний). Саме змішана економічна

система і є сьогодні об’єктом вивчення макроекономіки.

Різні форми власності та механізми регулювання в змішаній економічній системі можуть поєднуватись різнім чином. В зв’язку з цим доцільно розрізняти і різновиди змішаної економіки. Тут також застосовуються різні класифікації. Наприклад, за національним критерієм можна говорити про існування американської, японської, шведської, української та ін. економік змішаного типу.

В якості варіантів змішаної економіки, що доволі часто згадуються в вітчизняній економічній літературі, можна назвати:

консервативний, який передбачає обмежене втручання держави в макроекономічні процеси з метою створення сприятливих умов для розвитку приватної власності та ринкових важелів саморегулювання економіки;

ліберальний, який передбачає проведення важливих інституціональних та соціальних реформ, досягнення раціональної взаємодії приватного та державного секторів економіки, впровадження системи національного планування, підпорядкування приватного сектора інтересам розвитку суспільства, поступову соціалізацію економіки;

соціал-реформницький, який враховує необхідність оптимального поєднання децентралізму та централізму, планування та ринку, індивідуальних та колективних форм власності з метою поступової трансформації суспільства в більш прогресивне.

Предметом макроекономіки виступає механізм функціонування та розвитку національної економіки, економічної системи макрорівня, змішаної економіки.

У макроекономіці існує ряд конкуруючих між собою теорій, які по-різному пояснюють механізм функціонування і розвитку економіки. Такий стан речей є віддзеркаленням різноманітності методологічних прийомів, зокрема й у визначенні предмету дослідження макроекономіки.

7

Макроекономіка – одна з наймолодших економічних наук. Більшість економістів вважає, що своєї зрілості вона досягла в 30-х рр. ХХ століття, в період світової економічної кризи, коли виникла необхідність державного втручання в економічну практику. В сучасному вигляді макроекономічна наука почала розвиватись після виходу в 1936 р. роботи Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946 рр.) «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей».

Переважна більшість економістів визнає існування «докейнсіанського» періоду розвитку макроекономіки. Наведемо лише деякі факти, що свідчать про перші спроби макроекономічного аналізу і підтверджують існування зазначеного періоду. Француз Жан Боден (1530-1596) в 1576 р. довів, що зростання цін (тобто інфляція) є результатом зміни співвідношення між кількістю грошей і товарів в економіці. Засновник класичної політичної економії в Англії Вільям Петті (1623-1687) першим у світовій практиці зробив розрахунки національного доходу Англії. Однією з перших теоретичних концепцій, що створили підґрунтя для макроекономічної політики захисту національної економіки, можна вважати меркантилізм: ранній, або систему грошового балансу (ХV - середина ХVI ст.), і пізній, або систему торгового балансу (ХVI-ХVII ст.).

Подальший розвиток макроекономічний аналіз одержав в ХVIII столітті в працях французької школи фізіократів, зокрема її родоначальника Франсуа Кене (1694-1774). Він розробив макроекономічну модель господарчого круговороту, так звану «Економічну таблицю». Це була перша в історії економічної науки спроба представити аналіз відтворення суспільного продукту і віддзеркалити цей процес схематично. Економічна таблиця Кене мала ряд недоліків і суперечностей. Головним недоліком таблиці виявилось те, що вона не давала пояснень, як в економіці забезпечується «природний порядок». Тобто, вчений не розкрив механізму саморегулювання ринкової економічної системи. На це питання знайшла відповідь класична політична економія, найбільш яскравими представниками якої були Адам Сміт (1723-1790) та Давід Рікардо (1772-1823). Відповідно до класичної теорії, здатність ринку до саморегулювання, досягнення так званого природного порядку в економіці, забезпечується за допомогою механізму ціноутворення.

Особливим етапом в розвитку макроекономіки слід вважати марксизм. Карл Маркс (1818-1883) запропонував дві моделі господарчого кругообігу – простого і розширеного відтворення;

8

створив теорію економічних криз та «формаційну теорію». Як відомо, на той час макроекономічні ідеї Маркса не одержали належного світового визнання.

Після світової економічної кризи 1929-1933 рр. стало зрозуміло: основний постулат класичної теорії про те, що ринок здатен швидко й ефективно вирішувати економічні проблеми не підтвердився. Виникла необхідність в новій макроекономічній теорії. Її засновником став англійський економіст Дж.М.Кейнс, а його теорія одержала назву кейнсіанської. Кейнс вперше висунув ідею про те, що ринкова рівновага – це ще не благо для економіки. Він довів, що в ній (ринковій економіці) можлива «рівновага при неповній зайнятості» і що для усунення такої ситуації необхідне державне втручання в економіку. До основних важелів такого втручання Кейнс відносив бюджетно-податкову і грошово-кредитну політику, а об’єктом впливу вважав сукупний попит. Ця теорія домінувала протягом декількох десятиліть.

В період чергової економічної кризи 70 рр. ХХ ст. виявилось, що державне втручання в економіку не завжди дає очікуваний позитивний результат. Довготривале стимулювання сукупного попиту породжує інфляцію. Вперше в світовій практиці виник такий феномен, як стагфляція, тобто коли одночасно має місце спад виробництва і зростання цін. Ця обставина суттєво вплинула на авторитет кейнсіанської теорії. На цьому фоні, як реакція на недоліки кейнсіанства, інтенсивно почав розвиватись напрямок економічної теорії, який згодом одержав назву «неокласична теорія». Напрямок неоднорідний і його складовими вважаються монетаризм, теорія раціональних очікувань, теорія економіки пропозиції.

Отже, складовими теоретичної бази сучасної макроекономіки поряд з концепціями та теоріями представників кейнсіанського напряму (його численних течій та шкіл) виступають вчення неокласиків і неолібералістів, інституціоналізму і неоінституціоналізму та ін. Сучасна макроекономіка не має єдиної домінуючої теорії. Вона спирається на цілий ряд теорій, які взаємодоповнюють одна одну і дають практикам можливість вибору, тобто самим визначати ефективність кожної теорії залежно від суб’єктивних уявлень, а також з урахуванням конкретно-історичних умов, цілей і пріоритетів національної державної економічної політики.

9