МАКРОЕКОНОМІКА_Навчальний посібник_Проданова_Литвин

Таблиця 10.1 – Мультиплікація грошової бази (тис грн)

Виходячи з такого розподілу, первинний приріст грошової бази можна записати так: МВ = cr·× ΔD + ΔD = (1 + cr) × ΔD. Звідси приріст депозитів у банку 1 визначається так: ΔD = МВ/(1+cr). Це означає, що ΔD = 80 тис грн (104 / 1,3), а ΔC = 24 тис грн (80 × 0,3).

Отже, депозити банку 1 збільшилися на 80 тис. грн. Його відрахування в банківські резерви визначаються за формулою: ΔR = rr·× ΔD, що становить 16 тис грн. (80×0,2). Решта депозитних коштів використовується для надання позик, тобто ΔL = ΔD – ΔR. Отже, банк 1 отримує можливість надати позик на суму 64 тис. грн. (80 –

16).

Наведені розрахунки відображують лише перший етап мультиплікаційного процесу. Надалі позичальники банку 1 перекажуть свої кошти за мінусом готівки на депозит банку 2, який розподілить їх між резервами та позиками. Потім позичальники банку 2 перекажуть свої кошти за мінусом готівки на депозит банку 3, який розпорядиться ними за загальною схемою. Таким чином, процес мультиплікації грошової бази може продовжуватися як нескінченний ряд етапів (в таблиці 10.1 наведено лише перші три етапи). Підсумки можна обчислити за формулою суми нескінченно спадної геометричної прогресії. Згідно з табл. 10.1 підсумкові результати приросту готівки і депозитів на всіх етапах мультиплікаційного процесу є такими: готівка збільшилася на 62,4 тис грн, а депозити – на 208,0 тис грн. Оскільки MS = C + D, то ΔMS = ΔC+ΔD = 62,4 + 208,0 = 270,4 (тис грн).

Такий же результат можна отримати за формулою грошового мультиплікатора (10.8). За умови, що cr = 0,3, rr = 0,2, m = 2,6. Звідси приріст пропозиції грошей дорівнюватиме: MS = m × МВ = 104×2,6 = 270,4 (тис грн).

150

в прямій залежності від процентних ставок за депозитами. Коли зростають процентні ставки за кредитами, комерційним банкам стає невигідно тримати надлишкові резерви. Тому вони намагатимуться їх зменшувати з метою максимізації обсягів кредитування. За цих умов зменшується резервна норма, зростає грошовий мультиплікатор і збільшується пропозиція грошей. Отже, між пропозицією грошей і процентними ставками за кредитами спостерігається пряма залежність.

Реалізація проміжних цілей (грошової маси та процентної ставки) є складною проблемою монетарної політики, оскільки вони, як правило, не узгоджуються між собою. Наприклад, якщо центральний банк контролює процентну ставку на певному рівні, то він втрачає контроль за пропозицією грошей, оскільки остання потрапляє в залежність від процентної ставки. Якщо центральний банк прагне досягти певного об’єму пропозиції грошей, то він втрачає контроль за процентною ставкою, тому що ставка процента буде змінюватись залежно від зміни пропозиції грошей, тобто урівноважувати грошовий ринок.

Проблема вибору проміжних цілей монетарної політики одержала назву „дилема цілей”. Вона вирішується залежно від пріоритетності кінцевих цілей. Наприклад, якщо інфляція в країні досягає небажаного рівня, то найкращою проміжною ціллю може бути зменшення темпів приросту грошової маси (пропозиції грошей), оскільки остання є основним інструментом регулювання інфляції. Якщо ж центральний банк дійде висновку, що процентна ставка є надто високою і стримує інвестиційну активність, то як проміжну ціль він вибере зниження процентної ставки.

10.2. Інструменти, різновиди та механізм кредитно-грошової політики

Для досягнення цілей монетарної політики центральний банк застосовує заходи, що пов’язані з використанням певних інструментів: пряме регулювання ставок процента (депозитних, кредитних), ліміти кредитування, операції на відкритому ринку, зміна облікової ставки та нормативів обов’язкового резервування.

Нормативи обов’язкового резервування – це мінімальні норми депозитів комерційних банків, які вони зобов’язані зберігати на безпроцентних рахунках центрального банку. Нормативне регулювання обов’язкових резервів має подвійне значення: з одного

152

боку, воно гарантує мінімальний рівень ліквідності комерційних банків, з іншого – виступає як інструмент, за допомогою якого центральний банк впливає на здатність комерційних банків збільшувати пропозицію грошей, тобто створювати гроші. На здатність комерційних банків створювати гроші зміна нормативів обов’язкового резервування впливає у два способи. Перший – впливаючи на величину надлишкових резервів у складі загальних банківських резервів. Чим нижчою є норматив обов’язкового резервування, тим більшими є надлишкові резерви, а отже, більше кредитів може надати банківська система, що збільшує величину новостворених депозитів. Другий – змінюючи рівень грошового мультиплікатора, який знаходиться в оберненій залежності від нормативів обов’язкового резервування. Нормативи обов’язкового резервування можуть установлюватися, як вже зазначалось, єдиними для всіх банків і депозитів або диференційованими по окремих групах банків і видах депозитів. Як правило, для крупних банків і для довгострокових депозитів застосовуються вищі нормативи обов’язкового резервування. Зміна нормативів обов’язкового резервування потужно впливає на пропозицію грошей. Проте застосування цього інструмента викликає певні труднощі в роботі комерційних банків і зменшує їхню прибутковість. За цих обставин нормативи обов’язкового резервування, як правило, не використовуються для вирішення поточних проблем грошового ринку, а є інструментом досягнення довгострокових цілей монетарної політики.

Облікова ставка – це процентна ставка, за допомогою якої центральний банк надає кредити комерційним банкам. Кредити центрального банку надаються комерційним банкам для рефінансування їхньої діяльності. Тому ставки процента, за якими вони надаються, також називаються ставками рефінансування. Облікова ставка відіграє серед них провідну роль. Так, згідно з чинним законодавством України облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і водночас слугує орієнтиром для всієї системи процентних ставок. Крім облікової ставки до ставок рефінансування належать такі ставки: за кредитними аукціонами, за ломбардними кредитами (овернайт), за операціями репо тощо. Зі зниженням облікової ставки знижуються інші ставки рефінансування, зростає попит комерційних банків на кредити центрального банку, що збільшує резерви банківської системи та обсяги кредитування

153

економіки і в кінцевому підсумку – пропозицію грошей. Підвищення облікової ставки спричинює протилежні наслідки. Для визначення рівня облікової ставки враховуються різні чинники, найважливішими серед яких є рівень інфляції та темпи приросту ВВП. Світова практика показує, що у разі підвищення рівня інфляції на 1 %, облікова ставка зростає на 1,5 %, а у разі зниження темпів приросту ВВП на 1 % – зменшується на 0,5 %. При цьому незалежно від рівня інфляції облікова ставка має підтримуватися на позитивному реальному рівні. Це означає, що облікова ставка має бути на кілька пунктів вище за інфляцію.

Операції на відкритому ринку – це купівля-продаж центральним банком цінних паперів на відкритому ринку. В Україні ринок цінних паперів почав функціонувати з 1995 р. у вигляді облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Емітентом державних облігацій є Міністерство фінансів України, а його генеральним агентом щодо обслуговування, розміщення державних облігацій та проведення відповідних платежів – Національний банк України. Крім операцій з облігаціями внутрішньої державної позики, які є казначейськими зобов’язаннями, Національний банк України може здійснювати купівлю-продаж власних цінних паперів у вигляді депозитних сертифікатів, а також облігацій зовнішньої державної позики та інших боргових зобов’язань. Покупцями цінних паперів є вітчизняні комерційні банки, юридичні та фізичні особи, а також нерезиденти. Операції на відкритому ринку проводяться з метою регулювання пропозиції грошей. Купуючи або продаючи цінні папери, Центральний банк отримує можливість впливати на резерви комерційних банків як компонент грошової бази і в такий спосіб з урахуванням грошового мультиплікатора змінювати пропозицію грошей в економіці. Якщо центральний банк купує цінні папери у комерційних банків на 1000 грн, то останні збільшують свої резерви на цю суму. Якщо, навпаки, центральний банк продає комерційним банкам цінні папери на 1000 грн, він зменшує їхні резерви на цю суму. В обох випадках грошова база збільшується на величину чистої купівлі цінних паперів, а пропозиція грошей змінюється з урахуванням грошового мультиплікатора. Розрізняють два типи операцій на відкритому ринку – динамічні та захисні. Динамічні операції застосовуються з метою цілеспрямованої зміни величини банківських резервів і пропозиції грошей. Захисні операції покликані

154

нейтралізувати дію чинників, які можуть викликати небажані зміни в банківських резервах і пропозиції грошей.

Залежно від того, як використовуються інструменти грошовокредитної політики, а також від того, яким чином політика впливає на ділову активність в країні (стимулює чи стримує її) розрізняють наступні її різновиди: монетарну експансію або стимулювальну

грошово-кредитну політику або політику „дешевих грошей”; монетарну рестрикцію або стримувальну грошово-кредитну політику або політику „дорогих грошей.

В умовах скорочення виробництва і зростання безробіття центральні банки намагаються пожвавити економічну кон’юнктуру на основі прискорення грошової емісії, зниження процентної ставки і стимулювання інвестицій. І навпаки, в умовах інфляційного зростання центральні банки намагаються протидіяти надмірній економічній кон’юнктурі на основі гальмування темпів грошової емісії, підвищення процентної ставки і стримування інвестиційної активності.

Заходи в сфері грошового обігу можуть забезпечувати економіку грошима на незмінних умовах або на умовах стимулювання чи стримування ділової активності. Незмінні умови передбачають, що пропозиція грошей змінюється на збалансованій основі, тобто відповідно до змін попиту на гроші. Але, як правило, у монетарну політику вносяться певні зміни, покликані стимулювати економіку в період рецесії та стримувати її в період перегріву. Така стабілізаційна роль монетарної політики реалізується завдяки незбалансованій зміні пропозиції грошей, внаслідок чого на коротких проміжках часу на грошовому ринку виникає нерівновага. Це змінює процентну ставку та інші ринкові інструменти у відповідному напрямі, які в свою чергу спричинюють цілеспрямовані зміни у сукупному попиті та ВВП.

Здатність змін у пропозиції грошей впливати на ділову активність реалізується не безпосередньо, а через відповідний передатний механізм монетарної політики. Початковою ланкою цього механізму є зміна пропозиції грошей, проміжною ланкою – зміни в ринкових інструментах, а кінцевою – зміни в сукупному попиті та ВВП. Передатний механізм монетарної політики – це ланцюг економічних змінних, завдяки яким центральний банк, змінюючи пропозицію грошей, цілеспрямовано впливає на ділову активність.

Макроекономісти єдині в тому, що центральний банк володіє арсеналом інструментів, необхідних для здійснення ефективного

155

управління пропозицією грошей. Але між ними існують значні розбіжності щодо передатного механізму, на основі якого центральний банк, змінюючи пропозицію грошей, впливає на ділову активність. Усі ці розбіжності поляризуються навколо кейнсіанського та монетаристського підходів.

Сутність кейнсіанського підходу до монетарного передатного механізму випливає з базового кейнсіанського рівняння:

Згідно з цим рівнянням в умовах економічної рівноваги сукупна пропозиція, яка визначається реальним обсягом виробництва (Y), дорівнює сукупному попиту (АD), який складається з чотирьох компонентів: попит домашніх господарств (С), інвестиційний попит (I), урядовий попит (G) і чистий попит іноземців (XN). На підставі рівняння (10.12) прихильники кейнсіанської теорії, обґрунтовуючи передатний механізм кредитно-грошової політики, намагаються пояснити, як пропозиція грошей впливає на відповідний компонент сукупного попиту і в підсумку – на реальний обсяг виробництва.

Традиційну кейнсіанську модель передатного механізму можна подати так:

Зміна пропозиції грошей → зміна ставки процента → зміна наймінливішої складової сукупних витрат – інвестиційних витрат →

зміна обсягів виробництва, рівня цін і зайнятості

Особливість кейнсіанської моделі механізму грошово-кредитної політики полягає в тому, що її ланцюг містить ланку „процентна ставка – інвестиції”. Згідно з інвестиційною функцією, зниження процентної ставки викликає збільшення сукупного попиту за рахунок інвестицій, що у підсумку спричинює зростання реального ВВП. Слід додати, що передатний механізм і наслідки кредитно-грошової політики кейнсіанці розглядають лише у короткостроковому періоді. Обґрунтовуючи модель передатного механізму політики, Кейнс дотримувався думки, що ця політика не справляє суттєвого впливу на ділову активність. Аргументи кейнсіанців щодо неефективності монетарної політики можна подати наступним чином. По-перше, кейнсіанці посилалися на слабкий зв’язок між номінальною процентною ставкою та інвестиціями. Звідси випливає, що

156

стимулювальна монетарна політика не здатна впливати на ділову активність. Але монетаристи заперечили такий висновок, оскільки на їх думку інвестиції є функцією реальної процентної ставки. Іншими словами, слабкий зв’язок між номінальною процентною ставкою та інвестиціями не виключає наявність суттєвого зв’язку між реальною процентною ставкою та інвестиціями. По-друге, кейнсіанці вважали, що пропозиція грошей впливає на сукупний попит лише через ланку „процентна ставка – інвестиції”. На думку монетаристів, ця ланка є лише однією із багатьох ланок, через які монетарна політика, змінюючи пропозицію грошей, спроможна впливати на сукупний попит і ВВП. Обстоюючи цю думку, вони переконують, що політика здатна чинити суттєвий вплив на сукупний попит, навіть якщо вплив процентної ставки на інвестиції в окремих ситуаціях може бути слабким.

В основі монетаристського підходу до передатного механізму монетарної політики лежить відоме рівняння кількісної теорії грошей:

Згідно із сучасною кількісною теорією грошей Фрідмана швидкість обігу грошей (V) є стабільною величиною. При цьому під стабільністю швидкості обігу грошей монетаристи розуміють її здатність змінюватися у передбачуваний спосіб та її незалежність від зміни пропозиції грошей. Але щоб зрозуміти, який передатний монетарний механізм продукує кількісне рівняння, звернемося до такого прикладу.

Припустимо, що пропозиція грошей (М) становить 50 млрд грн, а швидкість (V) – 4. За цих умов ліва частина рівняння (10.13) покаже, що сукупні витрати, які є грошовим виразом сукупного попиту, дорівнюють 200 млрд грн, а права частина є ціною всієї сукупності товарів і послуг, тобто номінальним ВВП. Якщо пропозицію грошей збільшити вдвічі, то за стабільної швидкості обігу грошей сукупні витрати і номінальний ВВП подвояться і становитимуть 400 млрд грн. На цій підставі прихильники кількісної теорії грошей роблять висновок, що пропозиція грошей є головним чинником зміни сукупних витрат (сукупного попиту) і номінального ВВП.

Звідси випливає монетаристська модель кредитно-грошового передатного механізму:

157

Змінення пропозиції грошей → змінення сукупних витрат → зміна обсягів виробництва, рівня цін і зайнятості

Монетаристська модель передатного механізму виходить із того, що збільшення пропозиції грошей безпосередньо визначає зростання сукупного попиту. Оскільки між збільшенням пропозиції грошей і зростанням сукупного попиту немає опосередкованої ланки, то це означає, що гроші є першопричиною (джерелом) сукупного попиту. Таку залежність між приростом пропозиції грошей і зростанням сукупного попиту монетаристи підтверджують наявністю між цими змінними високої кореляції. Але в дійсності не гроші, а доход, утворений економікою, є джерелом сукупного попиту. Гроші є лише засобом його реалізації.

Що стосується передатного механізму монетарної політики, то він відображує вплив пропозиції грошей на сукупний попит через вплив на ділову активність. Це передбачає не прямий зв’язок між зміною пропозиції грошей і зміною сукупного попиту, а опосередкований змінами в ринкових інструментах. При цьому вплив ринкових інструментів на сукупний попит і номінальний ВВП залежить не від загального приросту пропозиції грошей, а від її незбалансованого приросту, а також від чутливості зміни ринкових інструментів до цього приросту та чутливості окремих компонентів сукупного попиту до змін у ринкових інструментах. Незалежно від того, якими доказами супроводжується монетаристська модель передатного механізму кредитно-грошової політики, вона не показує ринкові інструменти, за допомогою яких збільшення пропозиції грошей має можливість впливати на ділову активність. Це означає, що механізм, який трансформує приріст пропозиції грошей у приріст сукупного попиту, монетаристи перетворюють на своєрідну таємницю (її економісти назвали „чорною скринькою”). Тому стає зрозумілою рекомендація Фрідмана „будувати монетарну політику на основі монетарного правила”. Якщо спиратися на це правило, то центральному банку не потрібно знати механізм впливу грошей на ділову активність, головне – стабільними темпами друкувати гроші.

158

10.3. Монетарна політика в моделі АD - АS: переваги та недоліки політики

Все сказане вище дозволяє стверджувати, що кредитно-грошова політика певною мірою впливає як на сукупний попит, так і на сукупну пропозицію, а отже, на співвідношення „об’єм виробництва- ціни-зайнятість”. В короткостроковому і довгостроковому періодах наслідки впливу монетарної політики на економіку є різними. Для їх ілюстрації скористаємося моделлю АD-АS, що враховує короткостроковий та довгостроковий періоди (умови повної та неповної зайнятості, кейнсіанський та монетаристський підходи), яка здатна відображувати як реальні, так і номінальні зміни в економіці. Згідно з кейнсіанською теорією вплив монетарної політики на сукупний попит реалізується через ланку „процентна ставка – інвестиції”, яка володіє здатністю трансформувати зміну пропозиції грошей у зміну сукупного попиту та реального ВВП. Вище було з’ясовано, що монетарна політика, впливаючи на сукупний попит, змінює обсяг ВВП. В умовах неповної зайнятості доречно стимулювати сукупний попит, а тому доцільною буде експансіоністська монетарна політика (стимулювальна, політика „дешевих грошей”).

Для аналізу наслідків впливу на економіку монетарної експансії в короткостроковому періоді крім моделі АD-АS використаємо також ще дві графічні моделі, які дають змогу пояснити зміни, що відбуваються в моделі АD-АS. На рис. 10.1 – три графічні моделі: рис. 10.1,а – ринок грошей, рис. 10.2,б – графік інвестицій, рис. 10.1,в

– модель АD - АS.

Припустимо, що початково ринок грошей (рис. 10.1,а) знаходиться у стані рівноваги в точці Т1. У цій точці крива пропозиції грошей (МS1) перетинається з кривою попиту на гроші (МD1) внаслідок чого рівноважне значення реальної процентної ставки дорівнює r1. Рис. 10.1,б унаочнює обернену залежність між процентною ставкою (r1) та інвестиціями (І1). Даний рівень інвестицій поряд з іншими компонентами сукупного попиту визначає розміщення кривої сукупного попиту (АD) і початкову рівновагу на товарному ринку в точці Т1, що знаходить своє відображення на рис. 10.1,в.

Тепер припустимо, що центральний банк застосував експансіоністську політику і збільшив пропозицію грошей. Графічно на рис. 10.1,а це проявляється через переміщення кривої пропозиції

159