МАКРОЕКОНОМІКА_МетодАПР_Проданова_Литвин

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Кафедра економічної теорії

Проданова Л.В., Литвин В.В.

МАКРОЕКОНОМІКА

Методичні рекомендації щодо підготовки та виконання аудиторної письмової роботи

для студентів економічних спеціальностей заочної форми навчання

Затверджено на засіданні кафедри економічної теорії протокол № 9 від 03.03.2010 р.

Затверджено навчально-методичною радою університету протокол №__ від____2010 р.

Донецьк – 2010

ББК 65.012. 3я73

П 78 УДК 330.101.541(076.5)

Рецензенти:

д.е.н., доцент Горожанкіна М.Є. к.е.н., доцент Самосьонок Л.М.

Проданова Л.В., Литвин В.В.

П 78 Проданова Л.В., Литвин В.В., Макроекономіка [Текст]: метод. реком. (для студ. екон. спец. заочної форми навчання) / Міністерство освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі імені Михайла ТуганБарановського, Каф. екон. теорії; Проданова Л.В., Литвин В.В. – Донецьк:

[ДонНУЕТ], 2010. – 84 с.

Методична розробка містить: інформативну частину – вказівки щодо засвоєння тем курсу, за якими проводиться контрольна робота; контрольні завдання – типові завдання аудиторної письмової роботи. Завдання складаються з двох частин: теоретичної – для перевірки знань з макроекономічної теорії; розрахункової – для перевірки практичних навичок при розв’язанні ситуаційних завдань.

Для студентів економічних спеціальностей.

ББК 65.012.3я73

©Проданова Л.В., Литвин В.В., 2010

©Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

3

Загальні вказівки

В умовах ринкових відносин у народному господарстві України виникло безліч проблем і невирішених питань. Розв’язання їх потребує використання наукових засобів, які має у своєму арсеналі економічна теорія і, насамперед, така її складова як макроекономіка.

Макроекономіка – одна з дисциплін, що забезпечують фундаментальну підготовку студентів економічних спеціальностей.

Мета вивчення дисципліни – розкрити механізм функціонування національної економіки на основі макроекономічних теорій, концепцій, моделей, обґрунтованих світовою та вітчизняною наукою й випробуваних економічною практикою. Завдання – допомогти студентам оволодіти сучасними знаннями з макроекономічної теорії, навчитись самостійно оцінювати чинники та наслідки макроекономічного розвитку країни, визначати ефективність державного впливу на соціально-економічні процеси макрорівня.

Важливе місце в курсі посідає вивчення ринкового механізму на макрорівні, мультиплікативного ефекту зміни складових сукупних витрат, індикаторів стану національної економіки, методів та інструментів макроекономічної політики. Всі названі проблеми вивчаються студентами заочного відділення в одинадцяти пов’язаних темах, які в комплексі визначають механізм функціонування та розвитку національної економіки і дають майбутнім фахівцям орієнтири щодо визначення макроекономічного середовища та вибору ефективних методів його вдосконалення.

Згідно з навчальними планами по дисципліні “Макроекономіка” передбачається виконання аудиторної письмової роботи (АПР) студентами заочної форми навчання. Мета такої роботи – формування навичок самостійного вивчення дисципліни.

Підготовка до написання АПР передбачає вивчення навчального матеріалу (конспекту лекцій) відповідно з навчальною робочою програмою дисципліни, екзаменаційною (заліковою) програмою з дисципліни.

Успішне написання аудиторної письмової контрольної роботи – одна з обов’язкових умов виконання навчального плану, поточного модульного контролю та допуску до підсумкового контролю (заліку або екзамену). Індивідуальні завдання для аудиторної письмової роботи видаються викладачем під час її проведення за розкладом.

Методичні рекомендації містять інформативну частину за кожною темою курсу (за якими проводиться контрольна робота) та контрольні завдання – типові завдання АПР. Завдання АПР складаються з двох частин: одна (теоретична) – для перевірки знань з макроекономічної теорії, друга (розрахункова) – для перевірки практичних навичок при розв’язанні ситуаційних завдань.

4

Методичні вказівки щодо засвоєння окремих тем курсу

ТЕМА 1. МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА

Вмакроекономічній теорії розрізняють предмет і об’єкт дослідження.

Вякості об’єкту макроекономічного аналізу виступає національна економіка в цілому, тобто економіка окремої країни, економічна система макрорівня, макроекономічна система змішаного типу, тобто змішана економіка.

Для класифікації економічних систем макрорівня застосовуються різні критерії. Якщо виходити з того, що основними елементами макроекономічної системи виступають економічні відносини, продуктивні сили і господарський механізм, то в якості головних критеріїв класифікації можна обрати: домінуючу форму власності на засоби та результати виробництва; технологічний спосіб виробництва або рівень розвитку виробничих сил; спосіб управління або механізм координації (регулювання) діяльності економічних суб’єктів.

Змішана економіка, макроекономічна система змішаного типу поєднує в собі різні форми власності та два способи координації економічної діяльності (ринковий і державний).

Вякості варіантів змішаної економіки, що доволі часто згадуються в вітчизняній економічній літературі, можна назвати:

- консервативний, який передбачає обмежене втручання держави в макроекономічні процеси з метою створення сприятливих умов для розвитку приватної власності та ринкових важелів саморегулювання економіки;

- ліберальний, який передбачає проведення важливих інституціональних та соціальних реформ, досягнення раціональної взаємодії приватного та державного секторів економіки, впровадження системи національного планування, підпорядкування приватного сектора інтересам розвитку суспільства, поступову соціалізацію економіки;

- соціал-реформістський, який враховує необхідність оптимального поєднання децентралізму та централізму, планування та ринку, індивідуальних та колективних форм власності з метою поступової трансформації суспільства в більш прогресивне.

Предметом макроекономіки виступає механізм функціонування та розвитку національної економіки, економічної системи макрорівня, змішаної економіки.

Кожна наука покликана виконувати певні функції. Макроекономіка, як і будь-яка інша наука, виконує пізнавальну та освітню функції: досліджує економічні явища і процеси, причинно-наслідкові зв’язки в економіці, економічній системі макрорівня, змішаній економіці. Наступна функція, яку покликана виконувати наука, в тому числі і макроекономіка, – практична. Ця функція тісно пов’язана з попередніми. Вивчення макроекономічної системи

5

виявляє закономірності її функціонування та розвитку, а також недоліки та проблеми. Макроекономіка покликана давати рекомендації щодо шляхів вдосконалення макросистеми та розв’язання макроекономічних проблем. Для позначення функцій макроекономічної науки, в літературі застосовуються й інші терміни. Так, макроекономіку, яка виконує пізнавальну функцію,

називають позитивною або макроекономічним аналізом, а ту, що виконує прикладну – нормативною або макроекономічним регулюванням. Вважається,

що позитивна макроекономіка досліджує стан економіки, а нормативна визначає бажані для неї перспективи та шляхи їх реалізації, передовсім за рахунок державного регулювання.

Вмакроекономічній політиці держави знаходять своє відображення

основні проблеми макроекономічної науки, які постають перед нею на сучасному етапі розвитку суспільства:

- збільшення обсягів національного виробництва, економічне зростання, розвиток національної економіки;

- стабільність цін, контроль за інфляційними процесами; - повна або ефективна зайнятість ресурсів, зокрема зниження рівня

безробіття; - забезпечення ефективної зовнішньоекономічної діяльності країни, в тому

числі позитивного сальдо торговельного та платіжного балансів.

Кожна наука досліджує свій предмет за допомогою визначених методів.

Макроекономіка, як одна з суспільствознавчих наук і розділів економічної теорії, використовує загальнофілософський метод пізнання – історичний, діалектичний, матеріалістичний підхід до аналізу економічної системи макрорівня. Використовуються такі методи як аналіз, синтез, наукова абстракція. В якості специфічних методів макроекономічних досліджень застосовуються моделювання та аґрегування.

Макроекономічна модель являє собою формалізований опис національної економіки, а також процесів та явищ її функціонування і розвитку. Макромоделювання – це формалізація (логічна, схематична, графічна, алгебраїчна), тобто опис різних економічних явищ та процесів з метою виявлення взаємозв’язків та взаємозалежностей між ними.

Вмакроекономічних моделях розрізняють величини і параметри (показники, змінні, чинники, характеристики) двох видів: ендогенні та екзогенні. Екзогенні або зовнішні – ті, значення, характеристика, поведінка яких визначаються поза моделлю, вони – вихідні дані для побудови моделі. Ендогенні (внутрішні) – їх вірогідні значення і характеристики визначаються в процесі розв’язання моделі.

Вмакроекономіці використовуються агреговані величини і параметри. Макроекономічний погляд на національну економіку розрізняє в ній лише чотири економічних суб’єкти: сектор домашніх господарств, підприємницький сектор, державний сектор, сектор “закордон”. Аґреґування в макроекономіці – це представлення сукупності специфічних економічних одиниць таким чином, ніби-то ті складають одне ціле. При макроекономічному дослідженні

6

аґрегуванню підлягають не тільки фізичні і юридичні особи, а й характер їхньої поведінки в господарчому житті.

Наряду з класифікацією економічних параметрів як екзогенних, ендогенних та агрегованих, використовується й інше групування, пов’язане зі способом вимірювання їх у часі. На підставі цього критерію розрізняють змінні запасу та змінні потоку. Змінні запасу можуть бути виміряними лише в певний момент часу і характеризують стан об’єкту дослідження на певну дату – на початок або кінець періоду (року, місяця і т.ін.). Змінні потоку вимірюються за певний проміжок часу (за місяць, квартал, рік і т.ін.) і характеризують власне „течію” економічних процесів у часі. Потоки спричиняють зміну запасів.

ТЕМА 2. СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ ЯК ІНСТРУМЕНТ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

Національне рахівництво в широкому розумінні являє собою масштабну систему макроекономічного бухгалтерського обліку і статистики, що базується на визначених методологічних принципах і постулатах, передбачає обчислення системи макроекономічних показників і завершується побудовою узагальнюючих таблиць і системи національних рахунків.

В сучасному світі система національних рахунків (СНР) – спеціальний міжнародний стандарт єдиних підходів до системи та методології обчислення результатів діяльності національної економіки. СНР розробляється Статистичною комісією ООН і використовується практично в усіх країнах світу для аналізу економічних процесів на макрорівні.

Найважливішими категоріями СНР вважаються: економічна операція, економічна територія, інституційна одиниця, сектор, рахунок.

Інституційна одиниця – це господарюючий суб’єкт, який володіє і розпоряджається активами, від свого імені приймає зобов’язання, вступає в економічні взаємини (операції) з іншими інституційними одиницями, складає і веде повний набір рахунків, включаючи баланс активів і пасивів. Існує два типи інституційних одиниць: юридичні особи (підприємства, корпорації, державні установи, банки і страхові компанії, суспільні організації та ін.) і домашні господарства (які розглядаються як самостійні інституційні одиниці, тому що являються центрами прийняття економічних рішень, які визначають їх поведінку). Інституційні одиниці групуються в сектори економіки (інституційні сектори) за наступними критеріями: виконувані ними функції в економічному процесі; спосіб фінансування витрат. За названими критеріями в СНР утворюється п’ять секторів: нефінансові корпорації; фінансові корпорації; органи загального державного управління; домашні господарства; некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

Всі інституційні одиниці (тобто юридичні та фізичні особи), які об’єднуються в зазначені сектори, є резидентами даної країни. Економіка країни являє собою сукупність лише тих інституційних одиниць, які є

7

резидентами даної країни. Під резидентами даної країни розуміють інституційні одиниці, які пов’язані з економічною територією даної країни економічним інтересом протягом тривалого часу (не менше одного року). Якщо економічні інтереси інституційної одиниці зосереджені на економічній території інших країн, то вона є нерезидентом даної країни.

Для врахування результатів взаємодії резидентів з нерезидентами в СНР виділяється окремий сектор – „решта світу”(сектор „закордон”).

Під економічною територією розуміють територію, яка адміністративно управляється урядом цієї країни і в межах якої можуть вільно переміщуватись люди, товари та грошові кошти.

Економічна операція – добровільна взаємодія господарюючих суб’єктів, тобто інституційних одиниць (двох або більше). За своєю сутністю операції – це або обмін або добровільне передавання (без відповідного еквівалента) економічних цінностей. Класифікація операцій в СНР дозволяє поділити їх на наступні групи: операції з товарами та послугами (виробництво та використання на різноманітні цілі товарів та послуг); розподільчі операції (розподіл і перерозподіл доходів); операції з фінансовими інструментами (придбання фінансових активів, прийняття фінансових зобов’язань, зокрема позики, приріст депозитів в банках та ін.); „інші потоки” або інші операції (охоплюють решту економічних потоків, які не були враховані в попередніх операціях).

Економічні операції, в результаті яких одні інституційні одиниці передають іншим інституційним одиницям безоплатно товари, послуги, активи, в СНР називаються трансфертами. Цим же терміном позначаються перерозподільні платежі, за допомогою яких здійснюється перерозподіл доходів. Трансферти можуть бути поточними і капітальними, можуть набувати грошової та натуральної форм (наприклад, поточні податки на доходи та майно, страхові премії, штрафи, пенсії, пожертвування та ін.).

Для реєстрації економічних операцій, здійснюваних інституційними одиницями, використовуються рахунки. Рахунок – це балансова таблиця, яка складається з двох розділів: один – це ресурси, або зміна у зобов’язаннях; другий – використання, або зміна в активах. В СНР існує чітка класифікація рахунків: для інституційних секторів економіки; для галузей економіки; для окремих економічних операцій; для економіки в цілому (консолідовані рахунки). Рахунки для інституціональних секторів поділяються на рахунки поточних операцій і рахунки нагромадження. Поточні рахунки, у свою чергу, складаються з рахунків виробництва, утворення доходу, розподілу первинних доходів, вторинного розподілу доходів, використання наявного доходу перерозподілу доходів в натурі, використання скоригованого наявного доходу. Рахунки нагромадження включають: рахунок операцій з капіталом, фінансовий рахунок, рахунок інших змін в активах.

Записи в рахунках СНР являють собою аналітичні узагальнюючі показники різних аспектів макроекономічного процесу (виробництва і споживання продукту, формування доходів, нагромадження капіталу та фінансів). Найбільш

8

важливі показники, які стосуються економіки в цілому, називаються

агрегатами.

Центральним показником СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП),

який вимірює вартість кінцевих товарів і послуг (в цінах кінцевого споживача), вироблених резидентами країни за відповідний період.

При обчисленні „внутрішнього” продукту враховуються результати виробничої діяльності резидентів на географічній території даної країни, тобто

внутрішньої економіки. На відміну від цього результати національної економіки

продукуються діяльністю усіх резидентів даної країни, незалежно від їх місцезнаходження.

ВВП вимірює лише вартість кінцевої продукції – всіх вироблених товарів та послуг, які виходять за межі виробничої сфери, тобто не використовуються для подальшого виробництва. Кінцева продукція є продукцією кінцевого використання і спрямовується на кінцеве споживання, інвестування та експорт. ВВП не враховує проміжну продукцію (проміжне споживання), до якої відносяться товари та послуги, що використовуються для подальшого перероблення, оброблення чи перепродажу (у вигляді сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.). Виокремлення проміжних продуктів виключає кількоразове врахування вартості створеного продукту.

Термін „валовий” означає, що при обчисленні ВВП з його вартості не виключається споживання основного капіталу. Амортизація (споживання основного капіталу) віддзеркалює вартість, яка переноситься з основних фондів на продукт у процесі його створення, а тому її, як і проміжну продукцію, слід виключити при вимірюванні результатів виробництва. Однак в сучасній економічній практиці (в бухгалтерському обліку) обчислення амортизації не відповідає вимогам СНР і унеможливлює точний облік амортизації. Тому ВВП залишається основним показником СНР.

Ціни кінцевого споживача (ціни покупців) або ринкові ціни – це такі, що відображають усі витрати покупців на придбання продукції (в тому числі податки і субсидії). Окрім ринкових, в СНР застосовуються й інші ціни (основна ціна; ціна виробника та ін.)

В міжнародній макростатистичній практиці використовують три методи

розрахунку ВВП: виробничий (за доданою вартістю); розподільчий (за доходами) і за методом кінцевого використання (за витратами). На кожній стадії відтворювального циклу ВВП обчислюється відповідним методом: виробничим – на стадії виробництва, розподільчим – на стадії утворення і розподілу доходу, методом кінцевого використання – на стадії використання. Вибір методу не повинен впливати на результат. Якщо результати розрахунків ВВП за різними методами не співпадають, то це зазвичай свідчить про недостовірність інформації або про проблеми її збору та обробки.

Виробничий метод. ВВП на стадії виробництва визначається як різниця між випуском у ринкових цінах та проміжним споживанням у цінах покупців або як сума валових доданих вартостей видів економічної діяльності і податків на продукти за виключенням субсидій на продукти, що можна передати наступною формулою:

9