МАКРОЕКОНОМІКА_МетодАПР_Проданова_Литвин
.pdf44.Одночасне зменшення рівноважного обсягу реального ВВП і рівня цін у моделі AD-AS, що враховує класичний та кейнсіанські підходи, може бути наслідком:
а) зростання сукупного попиту в умовах переходу економіки від стану неповної до стану повної зайнятості ресурсів; б) скорочення сукупного попиту в умовах неповної зайнятості ресурсів;
в) зростання сукупного попиту в умовах повної зайнятості ресурсів; г) скорочення сукупного попиту в умовах переходу економіки від стану неповної до стану повної зайнятості ресурсів.
45.В рамках моделі AD-АS, що враховує кейнсіанський та класичний підходи до аналізу, збільшення сукупного попиту може стати наслідком одночасного зростання рівноважного реального обсягу виробництва і рівня цін в умовах (на відрізку кривої АS):
а) як повної так і неповної зайнятості ресурсів (як класичному так і кейнсіанському); б) переходу економіки від неповної до повної зайнятості ресурсів (проміжному);
в) повної зайнятості ресурсів (класичному); г) неповної зайнятості ресурсів (кейнсіанському).
46.В рамках моделі AD-АS підвищення податків графічно може бути представлено зрушенням:
а) кривої AS ліворуч-уверх; б) кривої AS праворуч-униз; в) кривої AS ліворуч-униз; г) кривої AS праворуч-уверх.
47.В рамках моделі AD-АS зростання доходів населення графічно може бути представлено зрушенням:
а) кривої AD ліворуч-уверх; б) кривої AD праворуч-униз; в) кривої AD ліворуч-униз; г) кривої AD праворуч-уверх.
48.Кейнсіанський підхід до аналізу сукупної пропозиції на ринку благ ґрунтується на припущенні, що:
а) обсяг національного виробництва і зайнятість ресурсів рухливі і швидко реагують на коливання ринку; б) ціни гнучкі і чутливі до ринкових коливань сукупного попиту і сукупної пропозиції;
в) об’єм національного виробництва визначається наявністю ресурсів для виробництва і технологією, а не рівнем цін; г) економіка функціонує в умовах повної зайнятості.
60
49.Класичний підхід до аналізу сукупної пропозиції на ринку благ ґрунтується на припущенні, що:
а) ціни відносно жорсткі і слабо реагують на ринкові коливання; б) об’єм національного виробництва і зайнятість ресурсів рухливі і порівняно швидко реагують на коливання ринку; в) економіка функціонує в умовах неповної зайнятості;
г) об’єм національного виробництва визначається наявністю ресурсів, факторів виробництва і технологією, а не рівнем цін.
50.Зростання величини сукупного попиту на ринку товарів може бути наслідком:
а) зменшення рівня цін в економіці; б) згортання соціальних програм, що проводились урядом;
в) зростання ставок прибуткового податку; г) зниження продуктивності праці.
51.Збільшенню величини сукупної пропозиції на ринку товарів буде сприяти:
а) зростання рівня оподаткування підприємців; б) зниження прибутковості інвестицій; в) зростання рівня цін на ресурси; г) зростання рівня цін на кінцеві товари.
50.Графічно залежність величини сукупної пропозиції товарів та послуг від рівня цін , що може встановитись в економіці, зображується як:
а) сукупність точок з відповідними координатами, що утворюють криву сукупної пропозиції; б) переміщення кривої праворуч;
в) переміщення кривої ліворуч; г) сукупність точок з відповідними координатами, що утворюють криву сукупного попиту.
51.Графічно залежність величини сукупного попиту на товари та послуги від рівня цін , що може встановитись в економіці, зображується як:
а) сукупність точок з відповідними координатами, що утворюють криву сукупної пропозиції; б) переміщення кривої праворуч;
в) переміщення кривої ліворуч; г) сукупність точок з відповідними координатами, що утворюють криву сукупного попиту.
52.В рамках моделі AD-АS зростання заборгованості населення у попередні періоди, як фактор динаміки сукупного попиту, графічно може бути представлено зрушенням:
а) кривої AS ліворуч-уверх; б) кривої AS праворуч-униз;
61
в) кривої AD ліворуч-униз; г) кривої AD праворуч-уверх.
53. В рамках моделі AD-АS зростання продуктивності праці, як фактор динаміки сукупної пропозиції, графічно може бути представлено зрушенням:
а) кривої AS ліворуч-уверх;
б) кривої AS праворуч-униз;
в) кривої AD ліворуч-униз; г) кривої AD праворуч-уверх.
54. До безробітних з числа дорослого населення країни (у віці 15-70 років) не відносять осіб, які під час статистичного обстеження:
а) відпрацювали протягом обстежуваного тижня хоча б одну годину, незалежно від того, якою була ця робота (постійною, тимчасовою, сезонною, випадковою, тощо; б) не мали роботу (прибуткового заняття);
в) протягом останніх чотирьох тижнів шукали роботу або намагались організувати власну справу; г) впродовж двох останніх тижнів були готові приступити до роботи, тобто
почати працювати за плату як найманий працівник або на власному підприємстві.
55. До групи населення „поза робочою силою” або „економічно неактивного населення” не відносять:
а) осіб, які не мають необхідності у працевлаштуванні та тих, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом; б) учнів, студентів та пенсіонерів; в) зайнятих і безробітних;
г) осіб, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими.
56. Рівень безробіття визначається як:
а) відношення кількості зайнятого населення у віці 15-70 років до всього населення зазначеного віку; б) відношення кількості економічно активного населення до всього населення країни;
в) відношення кількості безробітного населення у віці 15-70 років до робочої сили або економічно активного населення; г) відношення кількості безробітного населення до кількості зайнятого у віці 15-70 років.
57. Фрикційне безробіття:
а) виникає тоді, коли в економіці відбувається загальний спад виробництва, який спричинюється скороченням сукупного попиту та/або сукупної пропозиції;
62
б) охоплює таких безробітних, які знаходяться в процесі зміни місця роботи, або вперше шукають роботу; в) виникає під впливом диспропорцій на ринку праці, які відображають появу
невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили за професіями, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками; г) виникає внаслідок надмірної зайнятості.
58.Безробіття, що має примусовий характер та для подолання якого необхідна професійна перепідготовка кадрів, це:
а) фрикційне безробіття; б) циклічне безробіття; в) потенційне безробіття; г) структурне безробіття.
59.Недостатній сукупний попит на робочу силу призводить до зростання:
а) фрикційного безробіття; б) структурного безробіття; в) циклічного безробіття; г) природного безробіття;
60. В умовах повної зайнятості: а) відсутнє будь-яке безробіття;
б) фактичне безробіття перевищує природне; в) фактичне безробіття менше природного;
г) фактичне безробіття відповідає природному рівню.
61. Поняття „потенційний ВВП” за своїм визначенням:
а) це такий обсяг реального ВВП, який економіка виробляє в умовах повної зайнятості та природного рівня безробіття; б) є показником номінального ВВП;
в) віддзеркалює темп зміни фактичного рівня безробіття; г) є ознакою неповної зайнятості на ринку праці.
62. Попит на ринку праці залежить передовсім від: а) „ефекту граничних витрат праці”; б) продуктивності праці; в) „ефекту заміни (заміщення)”; г) „ефекту доходу”.
63. „Ефект заміни”, що почасти визначає форму кривої пропозиції праці полягає в тому, що:
а) задовольнивши свої першочергові потреби, робітник, який одержує високу плату, починає більше цінити дозвілля; б) збільшуючи свій робочий час, робітник втрачає більше фізичної і розумової
енергії на кожну додаткову одиницю робочого часу, тобто граничні витрати
63
праці зростають, а тому тільки за умов збільшення заробітної плати індивід погодиться працювати більше; в) підвищення продуктивності праці замінює додаткових робітників;
г) робітнику вигідно відмовитись від годин дозвілля і збільшити свій робочий час, якщо ціна його праці дає можливість купувати більше товарів і послуг.
64.Аналіз механізму функціонування ринку праці за класичною моделлю не будується на підставі наступної умови:
а) ринковій системі притаманне автоматичне саморегулювання; б) необхідно систематичне втручання держави в економіку для досягнення
повної зайнятості і потенційного ВВП, яких ринок самостійно не забезпечує; в) держава не повинна втручатись в дію ринку праці (і інших ринків), тому що підстав для цього немає;
г) в умовах досконалої конкуренції ринкова система здатна забезпечити повну зайнятість працездатного населення, що відповідає нормальним умовам функціонування ринку праці.
65.Аналіз механізму функціонування ринку праці у кейнсіанців не базується на одній з передумов:
а) ринкова економіка не є системою, яка саморегулюється: при досягнутій рівновазі сукупного попиту і сукупної пропозиції можливий значний рівень безробіття і інфляції; б) в короткостроковому періоді ціни і ставки заробітної плати є нееластичними
(жорсткими), вони не можуть служити регуляторами економіки і відновлювати повну зайнятість; в) в ринковій економіці бажана повна зайнятість, що не тотожно
стовідсотковому залученню у виробництво всіх працездатних; г) існування тривалого безробіття неможливо.
66. Згідно закону А.Оукена, „розрив ВВП”, якщо коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття дорівнює 2,5%, а фактичне безробіття в економіці перевищує природний рівень на два процентних пункти, має становити:
а) 4%; б) 6%; в) 5%; г) 7%.
67. Визначення втрат економіки від безробіття за А.Оукеном вимагає виокремлення:
а) природного і циклічного безробіття; б) природного і структурного безробіття;
в) фрикційного і структурного безробіття; г) фрикційного і фактичного безробіття.
64
68. Коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття за А.Оукеном, показує:
а) на скільки процентів потенційний ВВП менший від фактичного, якщо фактичне безробіття менше природного на один процентний пункт; б) на скільки процентів природне безробіття перевищує фактичний рівень,
якщо фактичний ВВП перевищує потенційний на один процентний пункт; в) на скільки процентів природне безробіття перевищує фактичний рівень, якщо потенційний ВВП менший від фактичного на один процентний пункт
г) на скільки процентів фактичний ВВП менший від потенційного, якщо фактичне безробіття перевищує природний рівень на один процентний пункт.
69. Людина, що сподівається незабаром знову одержати роботу: а) відноситься до розряду зайнятих; б) відноситься до безробітних;
в) не враховується у складі робочої сили; г) розглядається як неповністю зайнятий.
70. Природне безробіття включає такі види безробіття: а) циклічне та структурне; б) фрикційне та структурне; в) фрикційне та циклічне; г) циклічне та фактичне.
71. Припустимо, що чисельність безробітних в країні – 10 млн. осіб, чисельність зайнятих – 90 млн. осіб. За таких умов рівень безробіття дорівнює:
а) 10%; б) 90%; в) 9%; г) 8,8%.
72. Операційний попит на гроші (на ринку грошей):
а) пов’язаний з обслуговуванням торговельних і платіжних операцій і залежить від того, скільки товарів, послуг і факторів виробництва знаходиться на ринку і за якими цінами вони продаються; б) обумовлений бажанням економічних суб’єктів вигідно розмістити свої
заощадження і визначається можливістю і вигодою заощаджувати готівкові кошти; в) пов’язаний з нераціональною поведінкою економічних суб’єктів;
г) обумовлений реакцією економічних суб’єктів на очікування стихійних лих та катаклізмів.
73. Спекулятивний попит на гроші (на ринку грошей):
а) обумовлений бажанням економічних суб’єктів вигідно розмістити свої заощадження і визначається можливістю і вигодою заощаджувати готівкові кошти;
65
б) пов’язаний з поведінкою економічних суб’єктів; в) обумовлений рівнем зайнятості в економіці.
г) пов’язаний з обслуговуванням торговельних і платіжних операцій і залежить від того, скільки товарів, послуг і факторів виробництва знаходиться на ринку і за якими цінами вони продаються;
74. Рівновага на ринку грошей відновлюється в основному завдяки коливанням: а) рівня ставок оподаткування доходів економічних суб’єктів; б) рівня процентної ставки; в) рівня зайнятості;
г) рівня ставок заробітної плати.
75. Структура грошової пропозиції на ринку грошей може визначатись (а також кількісно вимірюватись) за допомогою:
а) грошових агрегатів; б) сукупного попиту на гроші; в) рівня безробіття;
г) показників продукту і доходу макрорівня.
76. Грошова маса являє собою:
а) сукупність засобів, що здатні виконувати функції грошей; б) готівка в обігу; в) гроші у вузькому розумінні;
г) гроші у широкому розумінні.
77. Показник „грошова база” визначається як:
а) сума готівки, яка знаходиться поза банками, і банківських депозитів; б) сума: готівки, яка знаходиться поза банками; депозитів, розміщуваних на
рахунках центрального банку; та готівки, яку кожний банк може тримати в своїй касі; в) сума банківських депозитів;
г) різниця агрегату М0 і агрегату М1.
78. В грошовий агрегат М0 зазвичай включаються:
а) строкові (термінові) і заощаджувальні вклади в комерційних банках; б) кошти в іноземній валюті фізичних і юридичних осіб; в) готівка в обігу;
г) акції, облігації, депозитні сертифікати комерційних банків, векселі фізичних і юридичних осіб.
79. Висока питома вага готівкових грошей в сукупній грошовій масі свідчить про:
а) збалансованість грошового обігу; б) достатню забезпеченість комерційних банків кредитними ресурсами;
66
в) нездатність банківської системи акумулювати вільні грошові кошти в достатньому обсязі; г) зворотну залежність між величиною грошової маси і швидкістю обігу грошей.
80. Інфляція попиту має місце в тому випадку, коли:
а) доходи економічних суб’єктів зростають швидше за реальний обсяг виробництва (в умовах близьких до повної зайнятості або в умовах повної зайнятості); б) зростання цін спровоковане зростанням витрат виробництва в умовах
неповного використання потужностей і ресурсів економіки; в) знижується якість виготовленої продукції, погіршується асортимент, зростає дефіцит продукції, з’являються черги покупців;
г) інфляція поширюється в економіці окремої країни, окремих регіонах або в світовій економіці.
81. Інфляція витрат (або пропозиції) має місце в тому випадку, коли:
а) доходи економічних суб’єктів зростають швидше за реальний обсяг виробництва (в умовах близьких до повної зайнятості або в умовах повної зайнятості); б) зростання цін спровоковане зростанням витрат виробництва в умовах
неповного використання потужностей і ресурсів економіки; в) знижується якість виготовленої продукції, погіршується асортимент, зростає дефіцит продукції, черги покупців;
г) інфляція поширюється в економіці окремої країни, окремих регіонах або в світовій економіці.
82. Для класифікації різновидів інфляції використовують різні критерії. Залежно від рівня розповсюдження в економічній системі розрізняють такі види інфляції:
а) помірну, галопуючу і гіперінфляцію; б) контрольовану і неконтрольовану; в) відкриту і приховану; г) національну, регіональну і світову.
83. Для класифікації різновидів інфляції використовують різні критерії. Залежно від темпів зростання цін розрізняють наступні види інфляції:
а) експортовану й імпортовану; б) помірну, галопуючу і гіперінфляцію;
в) контрольовану і неконтрольовану; г) відкриту і приховану.
84. Якщо ціни на товари тривалого використання підвищилися у 2 рази, а на продукти харчування – на 30%, то таку інфляцію можна охарактеризувати, як: а) збалансовану;
67
б) незбалансовану; в) повзучу; г) гіперінфляцію.
85. Крива Філіпса показує, що:
а) у короткостроковому періоді між рівнем інфляції і рівнем безробіття існує обернена залежність; б) у короткостроковому періоді між рівнем інфляції і рівнем безробіття існує пряма залежність;
в) між рівнем інфляції і безробіттям немає зв’язку; г) у довгостроковому періоді між рівнем інфляції і безробіттям існує пряма залежність.
86. Під ліквідністю грошових агрегатів розуміють здатність:
а) фінансового активу бути безумовним і нічим не обмеженим засобом платежу без зміни його номінальної вартості; б) фінансового активу бути безумовним і нічим не обмеженим засобом платежу зі зміною його номінальної вартості; в) грошей перетворюватись на цінні папери;
г) грошей перетворюватись на кошти в іноземній валюті.
87. Найліквіднішим фінансовим активом (у складі грошової маси) є: а) готівкові гроші; б) депозити банківської системи в національній валюті; в) цінні папери;
г) кошти в іноземній валюті.
88. Реальна відсоткова ставка визначається як:
а) сума номінальної відсоткової ставки та рівня інфляції; б) різниця номінальної відсоткової ставки та рівня інфляції;
в) добуток номінальної відсоткової ставки та рівня інфляції; г) сума загального рівня цін та рівня інфляції.
89. У загальному контексті функція споживання – це:
а) математична назва макроекономічної моделі, яка виражає залежність споживчих витрат від певних чинників; б) математична назва макроекономічної моделі, яка виражає залежність інвестицій від певних чинників;
в) математична назва макроекономічної моделі, яка виражає залежність заощаджень від певних чинників; г) математична назва макроекономічної моделі, яка виражає залежність
потенційного ВВП від приросту капіталу.
90. У загальному контексті функція заощадження – це:
68
а) математична назва макроекономічної моделі, яка виражає залежність споживчих витрат від певних чинників; б) математична назва макроекономічної моделі, яка виражає залежність інвестицій від певних чинників;
в) математична назва макроекономічної моделі, яка виражає залежність заощаджень від певних чинників; г) математична назва макроекономічної моделі, яка виражає залежність
потенційного ВВП від приросту капіталу.
91. У загальному контексті інвестиційна функція – це:
а) математична назва макроекономічної моделі, яка виражає залежність споживчих витрат від певних чинників; б) математична назва макроекономічної моделі, яка виражає залежність інвестицій від певних чинників;
в) математична назва макроекономічної моделі, яка виражає залежність заощаджень від певних чинників; г) математична назва макроекономічної моделі, яка виражає залежність
потенційного ВВП від приросту капіталу.
92. Середня схильність до споживання показує:
а) співвідношення витрат на споживання, і коштів, що утворюють доход; б) співвідношення коштів, що заощаджуються, і коштів, що утворюють доход; в) співвідношення витрат на споживання, і коштів, що заощаджуються; г) співвідношення коштів, що заощаджуються, і витрат на споживання.
93. Середня схильність до заощаджень показує:
а) співвідношення витрат на споживання, і коштів, що утворюють доход; б) співвідношення коштів, що заощаджуються, і коштів, що утворюють доход; в) співвідношення витрат на споживання, і коштів, що заощаджуються; г) співвідношення коштів, що заощаджуються, і витрат на споживання.
94. Гранична схильність до споживання показує:
а) співвідношення приросту коштів на споживання, відносно приросту заощаджень; б) співвідношення між приростом заощаджень і приростом споживання;
в) приріст витрат на споживання на одиницю приросту доходу; г) співвідношення реальних і номінальних доходів, завдяки яким може бути розширене споживання.
95. Гранична схильність до заощаджень показує:
а) співвідношення приросту коштів на заощадження відносно приросту споживання; б) співвідношення між приростом споживання і приростом заощадження;
в) приріст заощаджень на одиницю приросту доходу;
69