МАКРОЕКОНОМІКА_Навчальний посібник_Проданова_Литвин

грошей у положення (МS2), що спричинює відповідне зниження процентної ставки. Під впливом зниження процентної ставки зростають інвестиції (рис. 10.1,б). Приріст інвестицій, у свою чергу, примушує переміститися вправо криву сукупного попиту (рис. 10.1,в). У відповідь на зростання сукупного попиту відбувається як збільшення реального ВВП, так і підвищення цін. За таких умов точка економічної рівноваги переміщується вздовж кривої сукупної пропозиції вправо (рис. 10.1,в). В міру зростання реального ВВП збільшиться попит на гроші, що викличе переміщення його кривої вправо від положення (МD1) у положення (МD2). Таке переміщення кривої попиту на гроші обмежить рух процентної ставки вниз, викликаний збільшенням пропозиції грошей. Але воно не може повністю нейтралізувати її зниження. У підсумку під впливом прямих і зворотних процесів рівновага на грошовому ринку встановиться в точці Т1, в якій крива (МS2) перетинається з кривою (МD2), а рівноважна процентна ставка становить (r2). Новому рівноважному стану на грошовому ринку відповідають інвестиції на рівні І2 (рис. 10.1,б). З урахуванням їх величини крива сукупного попиту переміщується в положення АD2, а економічна рівновага – в нову точку – Т2, відповідно до якої реальний ВВП збільшується до Y2, а ціни зростають до Р2 (рис. 10.1,в).

r1

r1 T1

в)

160

Рисунок 10.1. Вплив монетарної експансії на економіку в короткостроковому періоді

Підсумовуючи, можна виділити три наслідки експансіоністської монетарної політики (стимулювальної, „політики дешевих грошей”)

вкороткостроковому періоді (в умовах неповної зайнятості та в умовах переходу від неповної до повної зайнятості): зниження номінальної і реальної процентних ставок; збільшення номінального і реального ВВП; підвищення цін (інфляція). Такі наслідки монетарної експансії відповідають сучасній кейнсіанській теорії, згідно з якою в короткостроковому періоді крива сукупної пропозиції має додатний нахил або горизонтальна (див. тему №3).

Особливість довгострокового періоду, як відомо, полягає в тому, що в його межах ціни і заробітна плата здатні адекватно відреагувати на зміну сукупного попиту і відновити повну зайнятість. Така властивість довгострокового періоду відповідає класичній теорії, згідно з якою крива сукупної пропозиції має вигляд вертикальної лінії, що бере свій початок у точці потенційного ВВП.

Знову розглянемо монетарну експансію. Для аналізу її наслідків у довгостроковому періоді обмежимося лише використанням моделі АD - АS, наведеної на рис. 10.2. Нехай початковий рівноважний стан

векономіці за повної зайнятості знаходиться в точці Т1, де крива сукупного попиту (АD1) перетинається з кривою довгострокової сукупної пропозиції (АS). Тепер припустимо, що центральний банк збільшив номінальну пропозицію грошей. Згідно з передатним механізмом монетарної політики це збільшить сукупний попит, що

161

перемістить його криву вправо в положення АD2, а товарні ціни підніме до Р2.

AS

P

T2

P2

T1

P1

AD2

AD1

YP Y

Рисунок 10.2. Вплив монетарної експансії на економіку в довгостроковому періоді

Якщо у короткостроковому періоді монетарна експансія спричинює зниження реальної процентної ставки, збільшення інвестицій і зростання реального ВВП (див. рис. 10.1,в), то у довгостроковому періоді збільшення обсягів виробництва не відбувається. Це пояснюється тим, що протягом цього періоду номінальна заробітна плата адекватно зреагує на зміну товарних цін і збільшиться пропорційно їх зростанню. Тому не змінюється реальна заробітна плата, яка, як і раніше, утримує рівновагу на ринку праці на умовах повної зайнятості. Це унеможливлює відхилення реального ВВП від потенційного рівня.

Отже, в довгостроковому періоді монетарна експансія не здатна збільшити сукупну пропозицію. Але вона збільшує сукупний попит, який здатний номінальнo зростати, допоки у зв’язку зі зростанням цін не зрівняється із сукупною пропозицією. Наприклад, в точці T2 (в якій забезпечується повна зайнятість) ціни зростуть пропорційно зростанню номінальної кількості грошей: якщо кількість грошей в обігу збільшується на 10 %, то і ціни в довгостроковому періоді зростають також на 10 %. Якщо номінальна кількість грошей і ціни зростають в однаковій пропорції, то реальна пропозиція грошей не змінюється. Тому, незважаючи на монетарну експансію, попит на гроші (МD) і пропозиція грошей (МS) у довгостроковому періоді

162

залишаються такими, якими вони були до застосування монетарної експансії. За цих умов залишаються без змін параметри рівновагі на грошовому ринку і рівень реальної процентної ставки.

Проведений аналіз дає змогу зробити узагальнюючий висновок щодо наслідків монетарної експансії у довгостроковому періоді: ціни підвищуються пропорційно номінальному збільшенню пропозиції грошей; реальний ВВП залишається без змін, а номінальний ВВП зростає пропорційно зростанню цін; реальна процентна ставка зберігається на незмінному рівні, а номінальна зростає пропорційно зростанню цін.

Такі наслідки монетарної політики свідчать про нейтральність грошей у довгостроковому періоді. Гроші вважаються нейтральними в тому розумінні, що зміна їх кількості не справляє в довгостроковому періоді будь-якого впливу на реальні величини (реальний ВВП, реальну заробітну плату, реальну процентну ставку тощо). Змінюються лише номінальні величини (номінальний ВВП, номінальна заробітна плата, номінальна процентна ставка тощо). Висновок про нейтральність грошей у довгостроковому періоді відповідає кількісній теорії грошей. Його дотримуються і сучасні монетаристи. Підтверджується він і спеціальними емпіричними дослідженнями. Проте на практиці у чистому вигляді ідентифікувати нейтральність грошей у довгостроковому періоді неможливо. Вона може проявлятися лише як тенденція, а не абсолютний факт. Отже, виходячи з одержаних наслідків експансіоністської монетарної політики у довгостроковому періоді, можна зробити висновок про доцільність рестрікційної монетарної політики (стримувальної, „політики дорогих грошей”) в умовах повної зайнятості (в довгостроковому періоді).

Порівнюючи кредитно-грошову політику з фіскальною, можна виокремити наступні її переваги:

швидкість та гнучкість: на відміну від фіскальної, грошовокредитна політика може швидко змінюватись і залежить від щоденних рішень центрального банку про продаж або купівлю цінних паперів, зміну ставки процента та норми обов’язкового резервування;

консервативність: зміна державних видатків та державних закупівель у ході фіскальної політики безпосередньо впливає на розподіл ресурсів, а в разі зміни оподаткування можуть виникати політичні та соціальні ускладнення; використання інструментів

163

грошово-кредитної політики завуальовано, пересічному громадянину не зрозуміло;

ізоляція від політичного тиску: відносна незалежність центрального банку від уряду дає йому змогу проводити політично непопулярні, але необхідні для оздоровлення економіки, заходи;

не супроводжується (як фіскальна політика) протидією „чистого експорту”. Наприклад, політика „дешевих” грошей знижує ставку процента скорочуються надходження іноземних інвестицій попит на національну валюту падає, а на іноземну зростає знецінюється національна валюта імпортні товари дорожчають, а експорт дешевшає зростає „чистий експорт”.

В той же час, проведений аналіз кредитно-грошової політики, дозволяє говорити про її недоліки:

циклічна асиметричність: рестрікційна політика здатна ефективно обмежити грошову пропозицію, але експансіоністська політика лише створює умови для її розширення, тобто грошово-кредитна політика не може вивести економіку з стану глибокої депресії;

може залежати від швидкості обігу грошей. Розрізняють два підходи до проблеми: на думку монетаристів, як вже зазначалось, швидкість обігу грошей – величина стала та змінюється слабо; на думку кейнсіанців – швидкість руху грошей нестабільна та змінюється в напрямку, зворотному зміні пропозиції грошей, а тому гальмує будь-які зміни грошевої маси, які плануються політикою;

дилема цілей.

ТЕМА 11. ЕКОНОМІЧНА ДИНАМІКА

Програмна анотація

11.1. Економічна динаміка: сутність і форми.

11.2. Економічні цикли: сутність, чинники та різновиди.

11.3. Економічне зростання та економічний розвиток: сутність, чинники, моделі.

11.1. Економічна динаміка: сутність і форми

Поняття «економічна динаміка» «динаміка економічної системи» в сучасній літературі уособлює найзагальніші характеристики процесів руху і змін системи (лінійність і

164

нелінійність, зворотність і незворотність, унікальність і повторюваність, зміна кількісних і якісних характеристик), передає й віддзеркалює просторово-часовий стан перетворень (відносно інших процесів і систем, що обираються як точки відліку), узагальнює різноманітність напрямів і форм перетворень (тривалість, часовий порядок, історичну послідовність, перехід з одного якісного стану в інший, збільшення, зменшення, незмінність, достатність або недостатність).

Змістом та формою динамічних економічних процесів є відтворення й циклічність, трансформація і розвиток, криза і зростання, прогрес і еволюція впродовж визначеного просторовочасового періоду. Набуття економічною системою нових кількісних та якісних властивостей зумовлене здебільшого її зростанням та розвитком.

Відтворення (виробництва) – безперервне відновлення процесу (виробництва товарів, послуг та духовних благ), на основі якого здійснюється відтворення всіх елементів економічної системи – продуктивних сил, техніко-економічних відносин, організаційноекономічних відносин, виробничих відносин (або відносин економічної власності) та господарського механізму. При розширеному відтворенні процес (виробництва) щорічно відновлюється у зростаючих розмірах і на більш досконалій технічній основі.

Трансформація (лат. transformation) економічної системи – процес перетворення однієї економічної системи на іншу, що супроводжується відмиранням одних елементів, рис, властивостей і появою інших.

Прогрес і регрес в суспільному розвитку (лат. progressus – рух вперед і regressus – повернення) – протилежні форми розвитку суспільства в цілому або окремих його сторін, яке означає відповідно або поступальний розвиток суспільства по висхідній лінії, його розквіт, або повернення до старих форм, які зжили себе, застій та деградацію. Критерієм суспільного прогресу служить передовсім ступінь розвитку продуктивних сил, економічного устрою, а також визначених ним надбудовних інститутів; розвитку і розповсюдження науки і культури; розвитку особистості; ступінь зростання суспільної свободи та ін.

Численні концепції відтворення й циклічності, трансформації й розвитку, кризи і зростання, прогресу та еволюції, що запропоновані

165

свого часу видатними вченими-економістами, сформували напрям досліджень економічної науки – теорію соціально-економічної динаміки. Предметом дослідження теорії є висхідні історичні соціально-економічні тенденції, їх зміст та форми.

Історично першими у сфері соціально-економічної динаміки виникли концепції відтворення та циклічності, а вже саме з них, як вважають сучасні дослідники, бере свій початок більшість теорій і концепцій зростання й розвитку.

Найвідомішими авторами основних концепцій відтворення і трансформації (концепції циклічності, криз, економічного зростання та економічного розвитку розглядаються у наступних розділах теми)

є: К. Маркс (1818-1883), Г.О. Фельдман (1884-1958), П. Сраффа

(1898-1983), В.В. Леонтьєв (1906-1999), Дж.К. Гелбрейт (1908-2006),

В.-В. Ростоу (1916-2003), Д. Белл (1919-2011), Е. Тоффлер (нар.

1928 р.).

11.2. Економічні цикли: сутність, чинники та різновиди

Розвиток економічної системи (національної економіки) завжди проходить нерівномірно та супроводжується коливаннями її основних параметрів (рівня та темпів зміни ВВП, цін, зайнятості та безробіття тощо). Економічні коливання можуть набувати періодичного характеру та являють собою визначену послідовність альтернативних фаз. Фази відрізняються станом економічної кон'юнктури – напрямом та ступенем зміни макропараметрів

(рис. 11.1).

ВВП

тренд

Рисунок 11.1. Економічний цикл (фази циклу: криза – 1, депресія – 2, пожвавлення – 3, підйом – 4)

Одним з перших економістів, який приділив проблемі економічних коливань увагу, був К.Маркс. Він виділяв чотири фази, які послідовно змінюють одна одну: криза, депресія, пожвавлення та підйом. Запропонована К.Марксом схема використовується і сьогодні.

Криза або спад, або рецесія (від лат. recessus – відступ). На рис. 11.1 фазу кризи ілюструє відрізок 1. У цей період спостерігаються падіння об’ємів і темпів національного виробництва, зростання запасів нереалізованої продукції, масові банкрутства підприємств, зростання безробіття та зниження рівня заробітної плати, порушення економічних зв’язків тощо.

Депресія (від лат. depressio – зниження, пригнічення) – відрізок 2. У цей період призупиняється падіння виробництва та погіршення інших макроекономічних показників.

Фаза пожвавлення – відрізок 3. Впродовж цього періоду спостерігається розширення виробництва до передкризового рівня, стану. Відновлюються й інші макропараметри.

Фаза підйому (останнім часом використовується терміни «процвітання», «вершина», пік», «бум») на рис. 11.1 – відрізок 4: рівень розвитку економіки країни перевищує передкризовий рівень.

У реальній дійсності траєкторія розвитку економіки являє собою не ламану, а хвилеподібну криву. В зв’язку з цим економічні коливання називають економічними хвилями.

Проміжок часу, протягом якого національна економіка (економічна система макрорівня) послідовно проходить всі чотири фази розвитку (від однієї найвищої точки до іншої), називається економічним циклом. У загальному розумінні цикл (гр. kyklos – коло) – сукупність процесів, робіт, операцій, які утворюють закінчену кругову послідовність.

Залежно від тривалості, розрізняють коротко-, середньота довгострокові цикли (коливання). Представлена схема (перелік фаз)

економічного циклу найхарактерніша для середньострокових коливань. Короткостроковим циклам притаманна інертність макроекономічних параметрів та порівняно невеликі за масштабами

167

та термінами їх відхилення (від тренду, середнього рівня). Для середньота довгострокових коливань характерні значні відхилення від стану рівноваги.

Циклічні коливання супроводжуються відхиленням фактичних макропараметрів (параметрів,показників національної економіки) від потенційних (можливих). Аналіз параметрів національної економіки, напряму та ступеню їх змін дозволяє діагностувати ту або іншу фазу циклу, у зв’язку з цим економічні параметри і показники називають

індикаторами циклічних коливань. Залежно від того, як змінюється значення економічних параметрів в ході циклу, розрізняють різновиди індикаторів економічного циклу (рис. 11.2).

У теперішній час статистики та економісти не здатні спрогнозувати економічну кон’юнктуру (рівень та стан макропараметрів), а можуть визначити лише загальну її тенденцію, тому що врахувати всі фактори зміни параметрів неможливо (наприклад, вплив міжнародного оточення на національну економіку, вплив підприємців можуть погіршити небажане відхилення кон’юнктури).

168

Рисунок 11.2. Індикатори циклічності економічної системи макрорівня (національної економіки)

Сучасній економічній науці відомо більше тисячі типів циклів та приблизно така ж кількість різновидів криз. Класифікація криз та циклів визначається системою застосовуваних критеріїв.

Різноманітність криз можна класифікувати за трьома критеріями.

Залежно від рівня розповсюдження в економічній системі (або масштабів порушення рівноваги) розрізняють:

часткові кризи – розповсюджуються на одну сферу або галузь економіки, тобто розвиваються на амезорівні економічної системи. Так, фінансова криза, як глибоке розбалансування державних фінансів, проявляється, окрім всього іншого, у постійних бюджетних дефіцитах. Крайнім проявом фінансової кризи є неплатоспроможність держави за зовнішніми позиками. Грошовокредитна криза – потрясіння грошово-кредитної системи, під час якої спостерігається різке скорочення комерційного та банківського кредиту, масове вилучення вкладів та крах банків, гонитва населення та підприємців за готівкою, падіння курсів акцій та облігацій, а також норми банківського відсотку. Валютна криза проявиться у знеціненні валюти країни, у виснаженні валютних резервів та ін. Аграрна криза вражає сільськогосподарську сферу національної економіки. Галузева криза охоплює одну з галузей народного господарства і викликає порушення нормальних господарських зв’язків;

загальні кризи охоплюють всю національну економіку; світові кризи – потрясіння розповсюджуються на більшість

економік світу.

Залежно від регулярності порушення рівноваги в економіці

розрізняють:

періодичні кризи – повторюються регулярно через визначені проміжки часу, тобто мають циклічний характер, а тому іноді використовується інша назва – циклічні кризи;

проміжні – не дають початку повного циклу і перериваються на будь-якій з фаз; менш глибокі та менш тривалі;

нерегулярні кризи мають свої особливі чинники виникнення. До цієї групи можна віднести фінансову, грошово-кредитну, валютну, галузеву та ін.. кризи. Різновидом рпнерегулярних криз є структурні кризи, які обумовлені порушенням співвідношень між галузями та

169