Методи оцінки конкурентоспроможності.

Під конкурентоспроможністю товару розуміють сукупність його споживчих і вартісних характеристик, що забезпечує краще задоволення конкретної потреби покупця в порівнянні з аналогічними товарами-конкурентами в певний момент часу на конкретному ринку. Найбільшою конкурентоспроможністю на ринку володіє той товар, який завдяки своїм споживчим властивостям забезпечує найбільший корисний ефект (тобто здатний повніше задовольнити конкретну потребу) по відношенню до ціни споживання. З іншого боку, найбільш конкурентоспроможним є той товар, який користується визнанням у споживачів, і в той же час, чия реалізація більш ефективна для виробника даної продукції порівняно з товарами-аналогами. Таким чином, конкурентоспроможність товару - поняття, в якому виражаються інтереси не тільки споживача, а й виробника продукції. Більше того, дане поняття пов'язане з інтересами держави: конкурентоспроможна продукція сприяє імпортозаміщенню товарів-аналогів на внутрішньому ринку і дозволяє вітчизняним підприємствам зайняти певну нішу на зовнішніх ринках збуту. В умовах посилення залежності від імпорту продовольства особливу значимість в останні роки набувають питання оцінки конкурентоспроможності продовольчих товарів вітчизняного виробництва і виявлення шляхів її підвищення.

Показники конкурентоспроможності продовольчих товарів можна поділити на якісні (органолептичні характеристики, калорійність, наявність необхідної інформації на упаковці, привабливість упаковки та інші), економічні (ціна споживання) і організаційно-комерційні (розфасовка, популярність продукту). У сучасних умовах, коли резерви підвищення якості та зниження ціни деколи вичерпані, особлива роль у забезпеченні конкурентоспроможності товару відводиться організаційно-комерційним показниками, які характеризують відмінність продукції за ступенем успішності організації реклами, збуту й обслуговування покупців.

Оскільки при розрахунку конкурентоспроможності товару враховується повна ціна споживання товару (витрати споживача на його покупку плюс додаткові витрати, пов'язані зі споживанням товару протягом терміну його придатності), то у формуванні конкурентоспроможності товару поряд з підприємствами промисловості важливу роль відіграють підприємства торгівлі, що встановлюють певний розмір торговельної надбавки до відпускної ціни підприємства-виробника. Один і той же товар може мати різної конкурентоспроможністю в залежності від того, який розмір торговельної надбавки встановило підприємство торгівлі в місці продажу.

Для оцінки конкурентоспроможності продовольчих товарів можуть використовуватися кількісні та матричні методи. Матричні методи дозволяють оцінювати конкурентоспроможність товарів з точки зору виробника. В якості головного критерію оцінки нерідко виступає виручка від реалізації, що характеризує ступінь успішності збуту товару. [29, c. 323] Найбільш відомі матриця зростання - ринкової частки Бостонської консультаційної групи, матриця порівняння привабливості ринку та конкурентоспроможності (модель GE / Mc Kinsey), матриця спрямованої політики (модель Shell / DPM). Недоліком матричних методів є те, що вони не враховують ступінь відповідності споживчих властивостей товарів потребам покупців, тому у вітчизняній практиці ці методи не отримали широкого розповсюдження.

Серед методів кількісної оцінки (диференційний, комплексний і змішаний) найчастіше у вітчизняній практиці застосовується комплексний метод, який заснований на застосуванні комплексу одиничних, групових та інтегральних показників, розрахованих щодо обраного базового зразка. Для продовольчих товарів позитивний ефект найчастіше виражають в балах, користуючись оцінними шкалами, а також на основі коефіцієнтів вагомості оцінюваних показників. Комплексний метод також має недоліки: базовий зразок не завжди легко вибрати; не враховуються організаційно-комерційні показники конкурентоспроможності; розрахунок коефіцієнтів вагомості є суб'єктивним і не може претендувати на достовірність. Часто на практиці в рамках даного методу також оцінюються нормативні показники якості товару (масова частка вологи, солі та ін), які взагалі не становлять інтерес для споживача.

Для отримання більш достовірних результатів, на наш погляд, оцінку конкурентоспроможності продовольчих товарів необхідно проводити з точки зору споживача. Для цього необхідно вибирати показники, які важливі для споживача; відмовитись від розрахунку коефіцієнтів вагомості показників; розраховувати рівень конкурентоспроможності по кожному товару окремо і потім порівнювати отримані коефіцієнти між собою. На основі рівнів конкурентоспроможності товарів, за формулою середньої арифметичної можна розрахувати рівень конкурентоспроможності продукції окремого підприємства і порівняти з аналогічними показниками для інших підприємств.

При незадовільному рівні конкурентоспроможності продукції, що випускається в порівнянні з товарами-аналогами розробляються заходи щодо його підвищення. Серед них:

- поліпшення якості продукції; використання нових видів упаковки; скорочення собівартості продукції; рекламна підтримка, участь у виставках та інші. [30, c. 170]