Вартості

Це предмети і явища, важливі для культури, духовного життя якогось народу, суспільства, це загальновизнані переконання щодо цілей до яких соціальна спільнота (і кожен її член) повинні прагнути, якими вони керуються у своєму повсякденному житті. Інакше кажучи, це абстрактні поняття (а не ситуативно-конкретні), які вказують на те, що суспільство вважає добрим, правильним і порядним. Вони не тільки фіксують певні переконання з приводу мети життя, але й визначають шляхи та засоби якими її можна реалізувати.

Можна знати, що не можна обманювати батьків, не можна обманювати друзів, одноплемінників, начальника чи ще кого-небудь – це ситуативно-конкретні поняття. Узагальнюючи, абстрагуючи їх сформулюємо висновок: „Обманювати не можна!”. Така узагальнена норма стає вартістю, яка гарантує, що у випадку її засвоєння, людина буде поводити себе передбачувано не тільки у конкретних, обумовлених випадках, але й у непередбачених ситуаціях. Стає можливим соціальний ризик входження у нові ситуації, виникає простір для соціальної творчості.

У вартостях різних культур виділяються різні домінанти. Наприклад, десять заповідей Божих – для християнської культури; аскетизм, самозречення, медитація – для Буддизму. В рамках європейської культури до основних варостей відносяться иакі, як індивідуальна свобода самовираження, демократія, раціоналізм, успіх у роботі, сімейне благополуччя тощо.

Коли відомого медіа-магната Теда Тернера запитали у чому, на його думку, полягає сенс життя, той відповів одним словом: “Експансія!”. Навряд чи з такою точкою зору міг би погодитися переконаний буддист або конфуціанець.

Вартості не є статичними: вони змінюються з плином часу. Скажімо, дослідження показують, що в останні десятиліття студентська молодь розглядає свою освіту переважно не як спосіб самовдосконалення, як колись, а прагматичніше, передусім як спосіб опанування шляху до здобуття певного життєвого достатку і благополуччя.

Норми

У перекладі з латинської – normaозначає правило, взірець. У Стародавньому Римі „нормою” називали тягарець на ниточці, за допомогою якого мулярі вивіряли вертикальність стіни. Фактично, подібне значення це слово зберегло і в сучасній українській мові у більшості контекстів: це ніби своєрідний вимірювальний інструмент, який використовується для оцінювання „правильності” певного явища, його відповідності наперед заданому взірцю. Однією із найважливіших ознак соціальної норми є її імперативність (наказовість), котра виявляється у тому, що поведінка, яка не відповідає нормі, обов’язково викликає негативну реакцію в інших людей.

У соціології під нормами розуміють засоби соціальної регуляції поведінки індивідів і груп.В нормативній структурі виділяють звичаї, моральні норми і закони.

Звичаї – традиційний тип поведінки. закріплений колективними звичками. Якщо звички є повсякденною стороною соціальної дійсності, то звичаї вказують на більш загальний її аспект. Звичаї – це схвалювані суспільствоммасові взірці дій, які рекомендується виконувати. Прокидатись о 7-ій ранку – звичка, а святкувати Різдво, вітаючись – подавати руку, або одягатися відповідним чином при різних оказіях – звичаї. Одні звичаї мають стародавню історію, інші виникли і закріпилися порівняно недавно, але у всіх випадках ми розуміємо під ними усталений, стійкий порядок дій, поведінки людей.

Звичаї часто є справою смаку і якщо хтось не дотримується звичаїв – його вважатимуть ексцентричною особою чи оригіналом, але не злою чи небезпечною людиною (в принципі, можна, скажімо, одружуючись, не обмінюватися обручками і не організовувати весілля; можна пофарбувати волосся в ультрафіолетовий колір чи грати футбол в капелюсі). До порушників звичаїв застосовують різної ваги неформальні санкції – несхвалення, ізоляція, заперечення.

Моральні норми – сукупність культурних норм, які отримали ідейне обґрунтування у вигляді ідеалів добра і зла, справедливості і т. ін.Mores– в Стародавньому Римі так називалися найбільш шановані, священні звичаї.

Лев Толстой розрізняв три види моральності:

• моральність дикунства (моральним є те, що служить моєму “Я”);

• моральність варварства (моральним є те, що приносить користь моєму оточенню);

• моральність загальнолюдська (моральним є те, що є корисним для всього людства).

Усім відомо, що аморально ображати слабших, бити жінок, знущатися над інвалідами. Але в давньогрецькому місті-державі Спарті вважалося цілком моральним скинути в урвище слабку дитину. Таким чином, що є моральним, а що – ні – вибирає саме суспільство. Цей відбір триває постійно. Наприклад, і сьогодні у багатьох країнах точаться дискусії стосовно того, чи треба забороняти аборти, чи може бути дозволена евтаназія – добровільна смерть як визволення від невиліковної і болісної хвороби.

Що стосується евтаназії, то можемо сказати, що людство в цілому ще не готове до вирішення цієї моральної проблеми. Вперше евтаназію на державному рівні було легалізовано нацистами в Німеччині. У 1939 році Адольф Гітлер підписав таємний указ згідно якому евтаназії належало піддати всі „форми життя, котрі негідні життя”, а саме: божевільних, невиліковних сифілітиків, деформованих немовлят, синильних старих тощо. Було створено шість евтаназійних центрів у котрих протягом двох років нацисти знищили за різними даними від 100 тисяч до 275 тисяч осіб. Хоча, строго кажучи, це не була евтаназія у точному значенні цього поняття, бо евтаназія передбачає добровільний відхід із життя, а нацисти практикували радше „добровільно-примусовий”, тобто, за словами відомого персонажа, „робили пропозицію від якої було неможливо відмовитися”. Тільки рішучий протест католицької церкви змусив нацистів припинити цю злочинну практику.

Однак уже в наш час, у 1993 році, евтаназію дозволили в Нідерландах, у 1997 році її легалізували в американському штаті Орегон, а у 2002 – у Бельгії.

Закони

Закони – це нормативні акти, прийняті вищим органом державної влади в установленому конституцією порядку. Вони є вищим різновидом соціальних і культурних норм і вимагають безумовного підпорядкування.

Розрізняють два види законів: звичаєве право, яке становить сукупність неписаних правил поведінки і переважає у доіндустріальному суспільстві і юридичні закони, закріплені конституцією.

ЄДНІСТЬ І РІЗНОМАНІТНІСТЬ КУЛЬТУР

Форми культури відрізняються у різних суспільствах, але вони також є різними і у рамках одного суспільства.