Контрольні питання

1. Що таке соціальні зміни?

2. Які причини прискорення соціальних змін?

3. Охарактеризуйте головні чинники соціальних змін.

4. Як типологізують соціальні зміни за їх рівнем і характером?

5. Які причини спонукують людей опиратися змінам?

6. Охарактеризуйте головні теорії соціальних змін.

7. Що таке модернізація?

8. Яка різниця між первинною і вторинною модернізацією?

9. Охарактеризуйте основні теорії модернізації.

10. Чим відрізняється модернізація в підросійській і підавстрійській Україні?

11. Чи можна перехід від соціалістичного до капіталістичного суспільства в Україні вважати різновидом модернізації?

12. Чи погоджуєтеся ви із теорією І. Валлерштайна про те, що країни з „периферійного світу” не зможуть внаслідок модернізації наздогнати країни-лідери?

Тема 10. Масова поведінка і суспільні рухи

ПЛАН.

1. Що таке масова поведінка. Основні форми масової поведінки.

2. Натовп. Теорії натовпу.

3. Суспільні рухи:

а) ознаки суспільних рухів;

б) типи супільних рухів;

в) теорії суспільних рухів.

ЩО ТАКЕ МАСОВА ПОВЕДІНКА

Поведінка людини визначається культурними нормами суспільства. Але не завжди її поведінка є прогнозованою. Іноді люди поводяться непередбачувано, в певних ситуаціях вони втрачають критерії правильності і не прогнозують наслідків своїх дій. Формами масової поведінки, наприклад, є поведінка натовпу, паніка, бунт та їм подібні.

Масова поведінка не є синонімом групової поведінки. Рівень її інституціалізації є низьким, вона є спонтанна, змінна, емоційна і непередбачувана. Найнижчий ступінь інституціалізації – у паніки, найвищий – у соціального руху (наприклад, рух захисників природного середовища).

Отже, масова поведінка – це спонтанні і нетривалі суспільні дії відносно великої кількості людей, які перебувають у невизначеній ситуації.

Американський соціолог Норман Гудменвиділяє наступні головні ознаки масової поведінки:

1. Це обмежена в часі, нетривала соціальна дія. Взаємодія людей в рамках масових дій обмежена конкретною ситуацією – концертом, демонстрацією, втечею від небезпеки (“тигр вирвався з клітки!”) і зазвичай вона не триває довше ніж дана ситуація.

2. Непевна ідентифікація і суспільні межі. Межу між учасниками якої-небудь форми масової поведінки і тими, що не беруть у ній участі, зазвичай провести досить складно. Як-от, навколо місця демонстрації завжди збирається чимало людей, які не є її учасниками, а просто спостерігають. Учасники колективних акцій, як наприклад, рок-концерту, демонстрації чи панічної втечі або руху за права тварин не мусять бути знайомими між собою і чітко ідентифікувати один одного.

3. Ослаблені або новоутворені суспільні норми. Загальновизнані суспільні норми в рамках масової поведінки не завжди діють. Поведінка людей є радше спонтанною, емоційною (натовп може вдатися до погромів, при ситуації паніки не зважають на слабших і т. ін.).

Сучасний французький дослідник Серж Московічіпише, що, „розчинившись у масі індивіди втрачають свої особисті інтереси, щоб підкоритися спільним бажанням, точніше тим, котрі як спільні подають їм вожді”. Він відзначає, що характерною рисою масової людини є відсутність критичності і здатності приймати правильні рішення. „Єдина мова, яку вони розуміють, – це мова, яка обминає розум і звернена до почуття”, – зауважує Московічі, – „Людина-індивід і людина-маса – це дві різні речі, як майно в один франк і в мільйон: індивіда переконують, масі навіюють”.