Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
финансы шпоры.doc
Скачиваний:
49
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
616.96 Кб
Скачать

67. Організація, структура і динаміка союзного бюджету

Владні повноваження в ЄС, як і функції управління, розподіляються за принципом субсидарності. А саме: кожному рівню ієрархії надаються тільки ті компетенції, які необхідні для вирішення проблем цього рівня. Центр втручається у вирішення питань локального характеру тільки тоді і тільки в такій мірі, коли вони не можуть бути вирішені на місцях.

До 1970 р. країни-члени ЄС за рахунок коштів своїх бюджетів робили внески в загальний бюджет. З квітня 1970 р. він має у своєму розпорядженні власні кошти незалежно від країн, що входять у нього. Цей факт надає адміністративним органам ЄС великий ступінь незалежності. Сьогодні бюджет ЄС становить 100 млрд. дол.

Доходи союзного бюджету складаються з: ввізних мит, які компенсують різницю в цінах на сільськогосподарські продукти в країні-імпортері і на зовнішньому ринку, крім мита Європейського об'єднання вугілля і сталі, певної частини відрахувань від податку на додану вартість та інші кошти.

Починаючи із середини 80-х рр., ці доходи вже не могли покривати постійно зростаючі витрати, і після тривалих переговорів у лютому 1988 р. на нараді глав урядів країн-членів була прийнята нова система фінансування ЄС.

Відповідно до цієї системи на кошти бюджету ЄС виділяється 1,2-1,3% валового суспільного продукту всіх держав, що відповідає значному (майже 20%) збільшенню бюджету цієї організації.

Видаткову частину Європейського Союзу становлять такі витрати: (у 1999 р. бюджетні витрати 15 країн становили 47% ВВП):

  • субсидії та інші витрати по сільському господарству (приблизно 73%);

  • субсидії на впровадження в життя регіональної політики, тобто на надання фінансової підтримки менш розвинутим регіонам, наприклад, Південній Італії, Португалії і т.д.(5,8%);

  • витрати із субсидування наукових досліджень та дослідно-конструкторських розробок, кошти, які виділяються на енергетику, промисловість і транспорт (2,6%);

  • економічна допомога країнам, що розвиваються (3,8%);

  • адміністративні витрати (4,7%);

  • інші витрати (4,4%).

Постійне зростання витрат сільського господарства призвело до того, що в останні роки витрати ЄС перевищили його доходи. Англійський уряд, частково погодивши дане питання з іншими країнами-членами - ФРН, Бельгією, Голландією, намагається обмежити розмір цих субсидій на користь вільнішої зовнішньоторговельної політики в галузі сільського господарства. Такого роду протиріччя вирішуються звичайно на зустрічах у верхах.

68. Організація оподатковування в єс, напрямки гармонізації податкового законодавства

Можна виділити кілька загальних напрямків податкової політики, проведених в останнє десятиріччя в європейських країнах і які мають регулюючий характер. Напрямки податкової політики Європейських країн:

  • Зниження податкових ставок при одночасному скороченні податкових пільг з метою сти­мулювання

  • Регулювання зовнішніх ефектів, наприклад, стимулю­вання споживання екологічно чистіших видів палива

  • Зменшення прогресивності і перехід до поміркова­но пропорційного оподатковування доходів

  • Сти­мулювання окремих пріоритетних секторів економіки, зокрема, дрібного бізнесу, внутрішньофірмових досліджень і розробок, а та­кож створення

  • Підвищен­ня, відповідно до концепції нейтральності, ролі непрямих податків

Найбільш гострою для європейських країн проблемою є високий рівень безробіття, обумовлений, відповідно до розповсюдженої думки, надмірним податковим тягарем. У Європі в середньому податки становлять близько 40% ВВП, а рівень безробіття досягає 10%, при цьому в США і Японії, де податковий тягар не перевищує 30% ВВП, безробіття майже в два рази нижче.

Прийняті або запропоновані на розгляд Ради ЄС заходи стосуються тільки принципів системи оподатковування і податкової бази, процентна ж ставка, як більш гнучкий елемент, залишається в підпорядкуванні національної влади. Зусилля органів ЄС зосередилися на 2-х головних напрямках: на гармонізації ставок ПДВ і впровадженні акцизних зборів; на уніфікації податків на доходи від цінних паперів і депозитів у банківських установах.

У більшості європейських країн максимальні надходження в бюджет забезпечують особисті прибуткові податки, при цьому в Данії за рахунок цього податку формується більше половини всіх податкових надходжень.

Податки на прибуток корпорацій становлять значно меншу, в порівнянні з особистими прибутковими податками, частку державних доходів. Європейські країни можна розділити на три групи в залежності від діючих у них систем оподаткування прибутку, які розрізняються за способами оподатковування частки, що розподіляється, і частки, що не розподіляється:

  1. у Нідерландах, Швеції, Швейцарії, Люксембурзі та Іспанії діє класична система, відповідно до якої частина прибутку, що розподіляється, і частина прибутку, що не розподіляється, обкладаються за єдиною ставкою, що призводить до подвійного оподатковування доходу (ця система також діє в США, Австралії і Новій Зеландії);

  2. у Великобританії, Франції, Канаді, Бельгії, Данії, Ірландії, Італії застосовується так звана система умовного нарахування, при якій до всього прибутку застосовується єдина ставка податку, але при виплаті дивідендів сплачена компанією частка податку акціонерам компенсується (нині ця система зазнає серйозної критики, оскільки, з одного боку, надає можливості для маніпуляцій з акціями і дивідендами, з іншого боку, створює перешкоди для діяльності ТНК);

  3. в Австрії, Фінляндії, Греції і Норвегії вищеназвані частини прибутку обкладаються за різними ставками, аналогічна система використовується в Японії.

ФРН складно віднести до якої-небудь групи, оскільки тут застосовується комбінована система: ставки податку на частини прибутку різні, але при цьому кінцеві акціонери одержують компенсацію при розподілі дивідендів.

Значну частину державних доходів у всіх країнах формують непрямі податки - ПДВ і акцизи. Цей вид податків домінує в Ісландії, Ірландії і Португалії. Висока роль податку на додану вартість, що діє у всіх країнах ЄС, є характерною рисою європейських податкових систем.

З 1977 р. у ЄС ПДВ нараховується за єдиною системою, хоча зберігається значна диференціація за кількістю і рівнями ставок. Значно більша розбіжність існує в акцизах, особливо - на вино і алкогольні напої.

У світовій практиці непрямі податки стягуються на підставі двох принципів: принципу країни походження, і принципу країни призначення. Перехід з 1997 р. до принципу країни походження в торгівлі продуктами власного виробництва тісно пов'язаний зі скасуванням митного контролю на внутрішніх кордонах Союзу.