- •1. Предмет і метод курсу
- •2. Фінансові категорії
- •3. Функції та роль фінансів
- •4. Взаємозв’язок фінансів з іншими категоріями
- •5. Еволюція розвитку, історичні передумови та етапи виникнення фінансів
- •7. Значення та роль фінансів
- •6. Моделі фінансових відносин у суспільстві
- •8. Етапи становлення фінансової науки
- •9. Зарубіжна фінансова думка
- •10. Розвиток фінансової науки в Україні
- •11. Основні елементи сучасної фінансової думки
- •13. Фінансове право в системі права України
- •14. Система та джерела фінансового права
- •15. . Фінансове право та наука фінансового права
- •16. Сутність, класифікація та основні елементи податків
- •18. Податкове право і політика оподаткування України в сучасних умовах
- •12. Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання
- •19. Сутність, значення та функції бюджету
- •20. Бюджетний устрій і бюджетна система України
- •17. Особливості податкової системи України
- •21. Етапи бюджетного процесу
- •1. Складання проекту бюджету:
- •2. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України:
- •3. Затвердження бюджету.
- •22. Збалансованість бюджетів як принцип бюджетної системи України
- •23. Економічна природа бюджетного дефіциту і його причини
- •24. Джерела покриття бюджетного дефіциту
- •25. Сутність та функції державного кредиту
- •26. Основні форми державного кредиту та їх характеристика
- •1.Державні позики є основною формою державного кредиту. Класифікація державних позик здійснюється за такими ознаками:
- •27. Державний борг та методи управління ним
- •28. Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному розвитку регіонів
- •32. Особливості формування та сутність фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- •29. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •30. Збалансування місцевих бюджетів
- •31. Загальна характеристика державних цільових фондів
- •33. Сутність та значення фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
- •34. Загальна характеристика фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
- •35. . Особливості формування фонду Пенсійного страхування
- •36. Фінансові відносини суб'єктів господарювання
- •37. Фінанси некомерційних установ і організацій
- •38. Соціально-економічна сутність і функції фінансів домашніх господарств у ринковій системі господарювання
- •39. Джерела і структура фінансів домогосподарств
- •40. Фінансові рішення домашніх господарств
- •41. Інвестиційна діяльність населення
- •42. Сутність і функції страхування. Основні терміни і поняття страхування.
- •43. Основні галузі та форми страхування.
- •44. Страховий ринок України на сучасному етапі
- •45. Сутність та особливості функціонування фінансового ринку
- •46. Структура фінансового ринку
- •1. За умовами передачі фінансових ресурсів у користування фінансовий ринок поділяють на ринок позикового і ринок акціонерного капіталу.
- •47. . Характеристика основних інструментів фінансового ринку
- •48. Регулювання фінансового ринку
- •49. . Теоретичні основи фінансового менеджменту
- •50. Організаційні основи фінансового менеджменту
- •51. Система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту
- •57. Фінансова безпека як складова економічної безпеки держави
- •53. Економічна природа та система міжнародних фінансових відносин
- •59. Види загроз фінансовій безпеці держави
- •60. Система показників оцінки фінансової безпеки держави
- •54. Міжнародна фінансова політика, її типи та інструменти
- •61. Особливості функціонування фінансових систем країн, що розвиваються
- •55. Міжнародний фінансовий ринок
- •65. Особливості та роль єс у загальносвітовому розвитку
- •56. Міжнародні фінансові інституції
- •58. Сутність та складові фінансової безпеки держави
- •62. Особливості фінансової системи сша, особливості її функціонування на сучасному етапі
- •63. Фінансова система Великобританії, її склад і механізм функціонування
- •64. Склад і особливості функціонування фінансової системи Франції
- •66. . Основні характеристики (аспекти) створення і розвитку єс
- •67. Організація, структура і динаміка союзного бюджету
- •68. Організація оподатковування в єс, напрямки гармонізації податкового законодавства
- •69. Перспективи інтеграції фінансів в державах єс
55. Міжнародний фінансовий ринок
Міжнародний фінансовий ринок виник у середині XX ст. Його головне призначення полягає в тому, щоб за допомогою акумуляції вільних фінансових ресурсів у деяких країнах забезпечити між ними їх перерозподіл для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу.
Нині міжнародні фінансові ринки – це величезні фінансові центри, які мобілізують і перерозподіляють в усьому світі значні обсяги фінансових ресурсів. Вони сформувались на основі розвитку міжнародних економічних відносин. З функціонального погляду – це система акумуляції і перерозподілу світових фінансових потоків з метою безперервного і рентабельного відтворення. З інституційного погляду – це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків. У результаті конкуренції сформувались світові фінансові центри – Нью-Йорк, Лондон, Цюрих, Люксембург, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур та ін. Новим світовим фінансовим центром після Другої світової війни став Токіо.
Міжнародний фінансовий ринок має три складові: міжнародний ринок грошей (валютний ринок), міжнародний ринок кредитних ресурсів, міжнародний ринок цінних паперів.
Ринок кредитних ресурсів і ринок цінних паперів у фінансовій літературі часто називають ринком капіталів.
Міжнародні валютні ринки – це купівля й продаж іноземної валюти або цінних паперів в іноземній валюті на основі попиту і пропозиції. Є світові і регіональні міжнародні валютні ринки. Найбільшим світовим валютним ринком є лондонський, на якому проводиться майже половина всіх валютних операцій. Учасниками міжнародних валютних ринків є: банки, банкірські будинки, брокерські фірми, транснаціональні корпорації. Інструментами валютних операцій є банківські перекази – поштові й, особливо, телеграфні, у тому числі, з використанням електронної техніки (Рейтер-ділінг, Телерейт), телефаксу і телефону. Хоча в деяких країнах (ФРН, Франція, Японія, країнах Бенілюкса, Скандинавії) збереглися валютні біржі, їх роль незначна і зводиться до фіксації довідкових курсів валют. Починаючи з 70-х років XX ст., деякі операції з валютою знову здійснюються на товарних біржах (наприклад, валютні, ф'ючерсні й опціонні операції – на товарних біржах в Чикаго, Нью-Йорку).
Розвиток європейської інтеграції і досягнення достатньої стабільності валют країн ЄС привели до нової стадії розвитку європейської валютної системи – переходу до єдиної валюти – євро. Слід відзначити, що важливу роль у впровадженні євро відіграв досвід використання ЕСІХ.
Введення в обіг євро означає новий етап у розвитку системи міжнародних фінансів у цілому і європейської валютної системи зокрема.
Міжнародний ринок кредитних ресурсів – це специфічна сфера руху коштів між країнами. Кредитні ресурси на міжнародному ринку рухаються на загальновідомих принципах, а саме: обов'язкового повернення коштів, терміновості, платності і забезпеченості. На міжнародний кредит впливають такі фактори, як: платіжний баланс, розмір процентної ставки, вид валюти, курс валюти, рівень рентабельності кредитних операцій та ін. Міжнародний кредит виконує такі функції:
забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів;
посилює процес нагромадження в рамках світового господарства;
прискорює процес реалізації товарів (робіт, послуг) у всесвітньому масштабі.
Міжнародні кредити бувають різних видів, форм і варіантів кредитування.
З інституційного погляду міжнародний ринок кредитних ресурсів є сукупністю установ і організацій, за допомогою яких здійснюється рух капіталів у сфері міжнародних економічних зв'язків. У ролі кредиторів виступають приватні банки, фірми, страхові компанії.
Діяльність міжнародного кредитного ринку тісно пов'язана із світовим ринком цінних паперів.
Міжнародний ринок цінних паперів – це теж форма мобілізації капіталів з метою задоволення виробничих потреб. Він набув розвитку у другій половині XX ст., коли було знято обмеження в національних законодавствах на вивіз капіталу.
Міжнародний ринок цінних паперів спеціалізується переважно на емісії цінних паперів (первинний ринок) і їх купівлі-продажу (вторинний ринок). Поряд з ринком іноземних облігацій у 70-х роках XX ст. виник ринок єврооблігацій – облігацій у євровалютах. Найбільше їх випускається у доларах США.
Ринок єврооблігацій – важливе джерело фінансування середньо- і довгострокових інвестицій транснаціональних корпорацій. Держави використовують єврооблігаційні позики для покриття дефіциту держбюджету і рефінансування старих позик.
Міжнародний ринок євроакцій почав розвиватись лише з 1983 р. Усього у світі щорічно обертається акції та облігації на астрономічну суму понад 40 трлн дол. США. Основними фінансовими центрами, де торгують європаперами, є: Лондон, Цюріх, Люксембург.
Ринок євровекселів (з 1981 р.) за обсягом невеликий, включає, в основному, короткострокові єврокомерційні папери і середньострокові векселі. Щоб залучити додаткових клієнтів і збільшити свої прибутки, учасники міжнародного кредитно-фінансового ринку створили ринок фінансових ф'ючерсів, фінансових опціонів і "своп", випускають цінні папери з додатковими страховими умовами.