16.Концепції планувальної структури міст і міської агломерації
Рис.
5.9 – 5.16.Концепції
планувальної структури міст і міської
агломерації
|
Рис. 5.9. Великий Лондон. Поясне зонування.Розвиток міст супутників за межами зеленого поясу |
Рис. 5.10. Великий Токіо. Проект створення міст супутників навколо міста
|
|
Рис. 5.11. «Пальцеподібний» план розвитку Копенгаґена |
Рис. 5.12. Вашинґтон. План 2000 р. Розвиток міст-супутників уздовж шосейних шляхів |
|
Рис. 5.13. Планування Великого Гамбурґа. Розвиток міст-супутників уздовж "будівельних осей" (залізниць) |
Рис. 5.14. «Паралельний» Париж. Проект створення паралельного Парижа на захід від того, що існує |
|
Рис. 5.15. Проект направленого розвитку Парижа уздовж "національної осі" Франції – річки Сени у бік Руана – із створенням міст-супутників |
Рис. 5.16. Великий Токіо. Проект розвитку міста у бік моря із спорудженням нових районів на бетонних плитах над затокою
|
Концепції розвитку планувальної структури великих міст і міської агломерації, розроблених у нашій країні і за кордоном вельми різноманітні. Найважливіші з них представлені такими поняттями:
1. Поясне зонування — створення навколо міста зеленого поясу, що обмежує зростання міської забудови. За межами зеленого поясу проектується кільце міст-супутників з власною містоутворювальною базою. Ця концепція послідовно сформульована в районному плануванні Великого Лондона (рис.5.9), а потім повторена у ряді значних проектів, розроблених для Токіо (рис. 5.10), Парижа та ін.
2. Секторний розвиток – розширення міста уздовж радіальних напрямів, що сходяться до нього, як це передбачалося в "пальцеподібному плані" Великого Копенгагена (рис. 5.11), або розвиток уздовж цих напрямів ланцюжків міст-супутників, як це намічалося в "плані 2000 р." Великого Вашингтона (рис. 5.12), первинній схемі планування Великого Гамбурга (рис. 5.13). При цьому в секторах поміж радіальними напрямами забудови зберігаються зелені клини.
Паралельне місто — створення великого міста поряд з основним для відтворення в паралельному місті таких же умов "суспільного середовища"; вперше запропонована в одному з проектів Паризької агломерації, в якому пропонувалося створити "паралельний Париж" (рис. 5.14) з населенням 2 млн. чоловік. Проект викликав серію наслідувань —"паралельних" Ліона, Марселя, Токіо тощо.
Направлений розвиток уздовж однієї або декількох спеціально вибраних осей (рис. 5.16). Найчіткіше ця концепція сформульована в згадуваному проекті розвитку Паризького району, в якому передбачався розріст Паризької агломерації уздовж "національної осі" Франції - р. Сіни (рис. 5.15).
Аналіз різних планувальних стратегій показує, що концепція розвитку уздовж головної осі в поєднанні з секторним розвитком одержала особливо широке застосування: у проектах розвитку агломерації Парижа (вісь уздовж р. Сіни), Лондона (сім "коридорів зростання" з підкресленим значенням напрямів у бік Ла-Маншу, зокрема у зв'язку з будівництвом тунелю під протокою), Копенгаґена (південно-західний напрям), Варшави (розвиток по осі р. Вісли у бік Модліна), Гамбурґа (розвиток уздовж р. Ельби), Ханоя (уздовж р. Хонгха), Стокгольма (західний напрям). У тих випадках, коли природні умови і зображення транспортної мережі (Будапешт) або відсутність ясно вираженої осі (Вашинґтон) не виправдовують застосування цієї концепції, переважаючого значення набуває варіант секторного розвитку.
В Україні та Росії концепція розвитку уздовж вибраних осей одержала визнання в деяких розробках по Москві (південний, південно-східний, північно-західний напрями), Санки-Петербурзі (південний, південно-західний, північно-західний напрями), Н. Новгороді (осі уздовж річок Оки і Волги), Новосибірську (широтне і Обський напрями), Києві (вісь уздовж Дніпра північно-західний і південно-східний напрями), Харкові і Львові. Проте слід враховувати велику різноманітність географічних і планувальних умов найбільшої агломерації і не прагнути до шаблонного використання тієї чи іншої концепції: стандартної схеми, придатної для застосування в будь-яких умовах, не існує.