- •Лекція 5. Соціально-економічна база формування міст.
- •3. Чисельність населення і трудові ресурси
- •4.Народно-господарський комплекс міста 5.7
- •5. Міське господарство
- •6. Економіка житлової забудови
- •7. Функціональне зонування і планувальна структура поселень
- •8. Функціональне зонування території міста
- •9. Сельбищна зона
- •10. Зона загальноміського центру
- •11. Виробнича зона
- •12. Ландшафтно-рекреаційна зона
- •13. Планувальна структура і розвиток міста
- •14. Поняття каркасу містобудівної системи
- •15. Типологія і умови формування планувальної структури населених місць
- •16.Концепції планувальної структури міст і міської агломерації
- •17. Особливості планування і забудови малих міст
- •Словник Ключові слова і поняття
3. Чисельність населення і трудові ресурси
Зверніть увагу!
Місто - це перш за все крупний населений пункт, в якому люди знаходяться в контакті один з одним. Населення - головна підсистема міста, що визначає параметри і організацію всіх інших підсистем. Його людність (число жителів) – базовий показник для всіх містобудівних розрахунків і для отримання виробничих показників, що характеризують місто з різних точок зору.
Населення міста є поліструктурним. Різні верстви структури населення виражають важливі сторони діяльності й особливостей міста. Структура зайнятості, тобто розподіл працюючого населення за галузями господарства дає уявлення про функціональний тип міста. Дані про притоку нового населення – важлива межа динамізму розвитку міста. Невисока приживаність новоселів – свідоцтво недостатньо сприятливого міського середовища.
Міське населення формується за рахунок трьох джерел:
- природного приросту;
- механічного приросту;
- перетворення сільських поселень або включення їх у міську межу.
Співвідношення природного і механічного приросту залежить від типу міста, його «віку» і розмірів. Нові міста природно формують своє населення за рахунок механічного приросту. В той же час і показники природного приросту внаслідок високої народжуваності (позначається переважання молоді) і низької смертності тут також вище. Великі міста притягають людей, а малі віддають населення і їх людність змінюється незначним чином.
Зі статтєвою і віковою структурою населення, яка має вид піраміди, зображеної на рисунку 5.1, пов’язані демографічна поведінка населення, рівні народжуваності, смертності, природного приросту. Співвідношення трьох основних вікових груп – молодих (до 16 років), працездатного віку (чоловіки від 16 до 60 років і жінки від 16 до 55 років) і пенсіонерів (чоловіки старше 60 років, жінки старше 55 років) – дозволяють охарактеризувати трудовий потенціал міста. Цей показник враховується при організації сфери обслуговування.
Рис. 5.1. Розподіл населення України за статтю і віком:
Залежно від участі в суспільному виробництві і характеру трудової діяльності населення може бути віднесено до однієї з трьох груп: містоутворювальної, обслуговуючої і несамодіяльної. Населення, що працює в містоутворювальній сфері належить до містоутворювальної групи населення 5.4. Структура містоутворювальних кадрів в різних містах неоднакова за складом і співвідношенням окремих категорій залежно від розселення, народногосподарського профілю і інших чинників.
Населення, зайняте в містообслуговуючій і містозабезпечуючій сферах, складає обслуговуючу групу населення 5.5. На сучасному етапі розвитку міст характерним є неухильне збільшення чисельності тих, що працюють в обслуговуючій сфері.
Несамодіяльна група населення 5.6. – діти дошкільного і шкільного віку, пенсіонери, особи, зайняті в домашньому господарстві, що вчаться на денних відділеннях технікумів, профтехучилищ, вищих навчальних закладів.
Основою для визначення чисельності населення є містоутворювальна категорія. Залежно від величини міста, ця група складає різний відсоток в загальному числі жителів. У великих містах питома вага містоутворювальної групи менше, ніж в малих, у зв'язку з випереджаючим зростанням обслуговуючої групи населення. Питома частка містоутворювальної групи міст-новобудов, де несамодіяльна група складає невеликий відсоток, завжди вище, ніж у старих складених містах. На розрахунковий термін розвитку новозбудованих міст (25-30 років) питома вага містоутворювальної групи дорівнює 27...35%, обслуговуючої 19…26%, решту частини займає непрацююче населення.
Несамодіяльна група населення може бути визначена шляхом аналізу статистичних даних за останнє 20-річчя з внесенням корективів, пов'язаних з подальшим поліпшенням умов життя населення.
До загальної чисельності населення несамодіяльна група може бути прийнята приблизно в 46-48%. На перших етапах розвитку міст відсоток містоутворювальної групи приймається дещо вище наміченого на розрахунковий термін, а обслуговуючої – нижче.
Виходячи з вказаних вище співвідношень перспективна чисельність населення може бути визначена по формулі
мешканців, (1)
де
Н – все населення міста;
А – число трудящих, зайнятих у містоутворювальних галузях народного господарства;
Б – відсоток кадрів, зайнятих в суспільному обслуговуванні;
В – те ж, несамодіяльної групи населення.
Зверніть увагу! Проте прогноз чисельності населення в сучасних умовах не може бути зведений лише до такої простої формули. Його необхідно проводити на основі аналізу демографічної ситуації в Україні в цілому і в тому конкретному місті, про яке йде мова.
виробнича сфера – включає матеріальне виробництво, промисловість, транспортно-виробничу інфраструктуру, будівництво, комунально-складське господарство, служби матеріально-технічного забезпечення;
невиробнича сфера (соціальна інфраструктура) – сфера забезпечення життєдіяльності людини - освіта, культура, наука, управління, охорона здоров'я, торгівля, фінансово-інвестиційне забезпечення, транспортне обслуговування населення, спорт, житлово-комунальне господарство.