2. Екологічна сертифікація

Мета екологічної сертифікації – стимулювання виробників до втілення таких технологічних процесів та розробці таких товарів, які мінімально забруднюють природне середовище та дають споживачу гарантію безпеки продукції для його життя, здоров’я, майна та середовища перебуття.

Для багатьох видів продукції екологічний сертифікат є визначним чинником їх конкурентоспроможності.

Основні об’єкти екологічної сертифікації (рис. 2.1.)

Існуюча екологічна ситуація багато в чому визначається промисловим виробництвом та господарською діяльністю у цілому. Незважаючи на окремі досягнення, загальна картина продовжує погіршуватися, що призводить до подальшого розвитку екологічної кризи. Основна причини такого становища полягає у низькій ефективності використовуваних механізмів екологічного контролю та управління у промисловості.

Усе більш очевидною стає необхідність пошуку нових шляхів і підходів до створення та зміцнення єдиного європейського ринку. Європейська спільнота визначає “екологічну безпеку” як ключову домінанту сталого розвитку та найвищий пріоритет промислової діяльності на підприємствах.

Появу міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту серії ISO 14000 називають однієї з найбільших визначних міжнародних природоохоронних ініціатив.

Система стандартів ISO 14000 орієнтована не на кількісні параметри та не на використовуванні технології, вона має за мету озброїти підприємства елементами ефективної системи управління навколишнім середовищем. Типові положення цих стандартів полягають у тому, що на виробництві повинні бути введені та додержані певні процедури, установлена відповідальність за екологічну діяльність, щоб надати організаціям інструмент для розробки політики та визначення задач зі зменшенням негативного впливу на навколишнє середовище.

При цьому стандарти зможуть бути застосовані у контексті будь-якого виробництва на використанні для досягнення таких цілей:

• впровадження, забезпечення, стале функціонування та покращення ефективності системи екологічного менеджменту;

• забезпечення відповідності розробленої системи самої організації та відкрито декларованої екологічної політики;

• демонстрація такої відповідності іншим сторонам (споживачам, партнерам, населенню);

• здобуття сертифіката відповідності системи спеціально уповноваженими органами;

• самооцінка діяльності та ступеня відповідності міжнародним стандартам у галузі екологічної безпеки.

Екологічний менеджмент являє собою системи, яка складається із взаємозалежних частин, кожна з яких забезпечує виконання встановлених у системі вимог (показників).

У текстах державних стандартів ДСТУ ISO 14000, які є перекладами відповідних стандартів ISO 14000, поняття екологічного менеджменту замінено на термін “система управління навколишнім середовищем” (СУНС).

“Навколишнє середовище” визначено як середовище, у якому підприємство функціонує, до якого входять повітря, вода, земля, природні ресурси, флора, фауна, людське суспільство та їх взаємозв’язки. Тобто на підприємство накладається відповідальність за управління навколишнім середовищем, як частини загальної системи адміністративного управління.