Контрольні питання

1. Що називають сертифікацією продукції?

2. Хто є найвищим державним органом зі сертифікації?

3. Які види діяльності здійснюють у системі УкрСЕПРО?

4. Дайте означення обов’язковій сертифікації.

5. Чим відрізняється добровільна сертифікація від обов’язкової?

6. Чи підлягає сертифікації імпортована продукція?

7. Яка є структура системи сертифікації УкрСЕПРО?

8. Які функції виконує найвищий національний орган зі сертифікації продукції?

9. Яке призначення випробувальних лабораторій?

10. Охарактеризуйте функції науково-методичного та інформаційного центру.

11. Який орган зі стандартизації розглядає пропозиції щодо напрямків міжнародного співробітництва та приєднання до міжнародних систем?

12. Форми участі в системах сертифікації.

13. Що означає угода про визначення?

14. Де і коли прийнята Угода про технічні бар’єри в торгівлі?

15. З якими державами Україна має Угоди про взаємне визнання результатів сертифікації?

16. З урядом яких країн Україна склала угоди про співробітництво в галузі сертифікації?

17. Яка система сертифікації пов’язана з проблемами конкурентоспроможності товару та просуванням його на зарубіжний ринок?

Лекція. Правові засади сертифікації в україні

Мета: ознайомити студентів з правовою та нормативною базою сертифікації.

План

1. Правова основа системи сертифікації УкрСЕПРО.

2. Нормативна база сертифікації.

1. Правова основа системи сертифікації Укр. Сепро

Закони України:

“Про підтвердження відповідності.” Закон України від 17 травня 2001 року № 2406-ІІІ.

Цей закон визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкілля, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності.

У цьому законі подані основні терміни та їх визначення, об`єкти підтвердження відповідності, принципи державної політики у сфері підтвердження відповідності. Повноваження органів виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності.

У статті 9 „Підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері” дана процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері для окремих видів продукції, яка може становити небезпеку для життя та здоров`я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, запроваджується технічними регламентами з підтвердженням відповідності.

Згідно статті 10, „Декларування відповідності в законодавчо регульованій сфері” виробник забезпечує підтвердження відповідності та складає декларацію про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на цей вид продукції.

У статті 14 характеризується державний нагляд за дотриманням вимог з підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері.

„Про захист прав споживачів” - цей закон встановив цілий ряд принципово нових положень: закріпив права споживачів, що визначають у всіх державах: право на безпеку товарів, процесів, послуг для життя і здоров`я; право на відшкодування ущербу та судовий захист прав та інтересів споживача; механізм захисту споживачів, права яких порушені при продажу недоброякісної продукції або неналежним чином виконаних робіт.

„Про акредитацію органів з оцінки відповідності” – цей закон визначає правові, організаційні та економічні засади. У цьому законі терміни вживаються у такому значенні:

– акредитація – процедура, у ході якої національний орган з акредитації документально засвідчує компетентність юридичної особи чи відповідного органу з оцінки відповідності виконувати певні види робіт (випробування, калібрування, сертифікацію, контроль);

– орган з контролю – орган, який здійснює оцінювання відповідності шляхом спостережень і висновків, які супроводжуються відповідними вимірами, випробуваннями та калібруванням;

– оцінка відповідності – діяльність, пов’язана з визначенням того, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають вимогам, встановленим законодавством.

У статтях 4,5 дано визначення межі акредитації та основні принципи діяльності з акредитації.

„Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”.

„Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.

„Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів”.

„Порядок видачі сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”.

Накази Держспоживстандарту України:

1. Порядок митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов`язковій сертифікації в Україні - № 1211 від 04.11.1997р.

2. Правила обов`язкової сертифікації харчових продуктів - № 322 від 02.06.1997р.

3. Правила сертифікації експлуатантів - № 204 від 29.05.1998р.

4. Правила визначення вартості робіт з сертифікації продукції та послуг № 100 від 10.03.1999р.

Листи Державної митної служби України:

1. Щодо обов`язкової сертифікації імпортної продукції - № 11/2 – 10- 13114 ЕП від 27.12.2002р.

2. Про Методичні рекомендації щодо перевірки оформлення сертифікатів про походження товару форми СТ – 1 № 11/2 – 14 -12868 – ЕП від 23.12. 2002р.

3. Щодо сертифікації товарів та комплектуючих при їх введенні на митну територію України - № 3 -313/5739 від 28.10.2002р.