Контрольні питання

1. Який порядок митного оформлення імпортних товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації?

2. На які товари не поширюється Порядок митного оформлення?

3. Що є підставою митного оформлення товару для вільного використання на митній території України?

4. Яку інформацію повинен містити сертифікат про походження товару?

5. З якою метою проводиться верифікація сертифікатів про походження товарів з України?

6. В якому випадку митний орган може відмовити у випуску товару через митний кордон України?

7. Яка організація має виключне право визнавати результати сертифікації?

8. Яка подальша доля товару, що не одержав сертифікат відповідності?

9. При яких обставинах можливе часткове або повне визнання сертифікатів відповідності імпортних товарів?

Лекція. Сертифікація в зарубіжних країнах

Мета: Ознайомити студентів з особливостями систем сертифікації в зарубіжних країнах.

План

1. Сертифікація у Німеччині.

2. Сертифікація у Франції.

3. Сертифікація У Японії.

4. Сертифікація у США.

1. Сертифікація у Німеччині

Правовою базою сертифікації у Німеччині є закони в галузі охорони здоров’я та життя населення, захисту навколишнього середовища, безпеки праці, економії ресурсів, захисту інтересів споживачів. В країні діє закон про відповідальність за виготовлення недоброякісної продукції, який гармонізований з законодавством країн - членів ЄС і є законодавчою базою для сертифікації в межах єдиного ринку. За даними Німецького інформативного центру ГАТТ/ВТО, Загальнонаціональна система сертифікації в країні об’єднує декілька систем сертифікації. Потреби німецької економіки на 90% задовольняють наступні системи:

А – (добровільна) система сертифікації відповідності регламентам;

А1 – (добровільна) система сертифікації відповідності стандартам DIN;

А2 – (добровільна та обов’язкова) система сертифікації VDE;

А3 – (обов’язкова) система сертифікації DVGW;

В – (добровільна) система сертифікації Німецького інституту гарантії якості та маркування RAL;

С – (добровільна) система сертифікації на знак GS промислової технології;

D – (обов’язкова) система нагляду за відповідністю будівельних конструкцій федеральним нормам;

Е – (добровільна та обов’язкова) система сертифікації засобів вимірювань та еталонів;

F – (обов’язкова) система сертифікації відповідності розділу 24 Німецького промислового законодавства.

Система А1 охоплює всі види виробів, на які встановлені вимоги в стандартах DIN. Керує нею німецький інститут стандартизації. Система має добровільний характер. Вироби маркірують знаком DIN GEPRVFT (випробувано на відповідність вимогам DIN). Використання знаку супроводжується інструкційним контролем. Інструкційний нагляд за додержанням законів з безпеки праці та закону з безпеки технічного обладнання проводять відділи виробничого нагляду міністерств праці та соціального забезпечення всіх земель. Мета інспекції – максимально обмежити використання обладнання, що не пройшло сертифікацію.

Система А2 – це система Спілки електротехніків (VDE), яку підтримує Інститут сертифікації та випробувань. В ній сертифікують усі види електротехнічних та електронних виробів, на які розповсюджуються правила VDE, а іноді і стандарти DIN. Контроль за вірністю маркірування знаками VDE здійснює Центр з випробувань та сертифікації. Сертифікат, який видає ця організація, гарантує відповідність вимогам Закону про безпеку промислового обладнання або Закону про радіоперешкоди.

Система А3 – це система сертифікації Асоціації фірм по газо- та водозабезпеченню Німеччини. Газове обладнання у Німеччині підлягає обов’язковій сертифікації. Інші види товарів у галузі газо- та водозабезпечення підлягають добровільній сертифікації.

Система В – RAL, працює під керівництвом німецького інституту гарантії якості та маркування, до складу якого входить біля 150 об’єднань за якістю. Кожне об’єднання за якістю організує свою діяльність по одному виду продукції. Галузь розповсюдження системи RAL – сільськогосподарчі товари та будівельні матеріали. RAL – член європейських та міжнародних організацій по випробуванню та сертифікації і учасник угод про взаємне визначення, що сприяє визначенню сертифікатів та знака RAL за кордоном.

Система С – це система сертифікації, яка підтверджує відповідність виробів вимогам Закону про безпеку приладів (GSG), що визначається маркуванням знаком GS. Система має добровільний характер, але випробування проводяться на відповідність вимогам стандартів DIN, а також технічним правилам, які загальновизнані та внесені до спеціального переліку.

Система D – у порівнянні з іншими системами є обов’язковою і розповсюджується на продукцію будівельного профілю, на яку діють законодавчі приписи та розпорядження. Загальне керівництво системою знаходиться у веденні Німецького інститута будівельної техніки, а основні нормативні документи системи – стандарти DIN.

Система Е – система сертифікації, яка діє у межах законодавчої метрології. Головний федеральний орган в галузі метрології – федеральний фізико-технічний інститут. Основні галузі дії даної системи – прилади, які пов’язані з електрикою, часом, водою, теплом, а також трансформатори. У цій системі може здійснюватись як обов’язкова, так і добровільна перевірка приладів. Правила системи гармонізовані з міжнародними та європейськими.

Система F – займається сертифікацією парових котлів, балонів високого тиску, засобів транспортування палевих рідин, вибуховозахищеного електрообладнання, підйомних устроїв. Практичну роботу веде Товариство з сертифікації систем якості (DQS). Ця некомерційна організація здійснює оцінку систем якості і видає сертифіката ліцензію на використання знака відповідності, акредитує організації систем якості від імені DQS, вивчає інспекторів, представляє Німеччину в міжнародних організаціях в межах своєї компетенції.