3. Правові питання

   1. Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства

Правила внутрішнього трудового розпорядку визначають організацію праці на підприємстві, обов’язки робітників та адміністрації, режим роботи та інші питання.

Правила внутрішнього трудового розпорядку розробляються підприємствами на підставі КЗоТ та типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих та службовців підприємств, організацій, що затверджені ухвалою державного комітету СССР з праці та соціальних питань за згодою з ВИСПС від 20.07.84 р.№213 та утверджуються трудовим колективом на загальних зборах (конференції) стосовно до умов роботи даного підприємства.

Питання, що зв’язані із застосування Правил, вирішуються адміністрацією підприємства в межах дозволених їй прав, а в деяких випадках – у відповідності із діючим законодавством, сумісно або за узгодженням із профспілковим органом.

Кожного знову прийнятого робітника необхідно ознайомити із Правилами внутрішнього трудового розпорядку під підпис у відділі кадрів.

До правил внутрішнього трудового розпорядку відносять:

1. Загальні положення;

2. Прийом на роботу;

3. Правила та обов’язки персоналу підприємства;

4. Робочий час та час відпочинку;

5. Відпустка;

6. Командирування та переміщення на нове місце роботи;

7. Заробітна плата, соціальне страхування і компенсації;

8. Міри заохочення та дисциплінарні стягнення.

9. Розірвання трудового договору.

Необхідно відмітити, що на всі державні учбово-виховні заклади розповсюджується дія Типових правил внутрішнього розпорядку для робітників державних учбово-виховних закладів України, які затверджено наказом міністерства освіти України від 20.12.93 р. № 455.

2. Накладення дисциплінарних стягнень на робітника

   1. Загальні положення

За порушення трудової дисципліни у відповідності із статтею 147 КЗоТ до робітника може бути використана одна із наступних мір стягнення:

• Догана;

• Звільнення;

Окремим категоріям робітників, наприклад суддям, військовослужбовцям, прокурорсько-слідчому змісту, робітникам учбових, наукових закладів, робітникам зв’язку, залізничного транспорту та ін., види

дисциплінарних стягнень, порядок їх вживання та оскарження передбачені законами України “Про статус судді”, “Про Дисципліну уставу Збройних Сил України”, постановами верховної Ради України – Про затвердження Дисциплінарного уставу прокуратури України, Кабінета Міністрів України “Про положення про дисципліну робітників залізничного транспорту”.

Дисциплінарні стягнення вживаються органом, якому надається право приймання на роботу даного робітника. При цьому робітники, що займають вибірні посади, можуть біти звільнені за рішенням органа, що їх обрав і тільки на підставах, що передбачені законодавством.

Перед вживанням дисциплінарного стягнення від робітника повинно бути отримане письмове пояснення.

Дисциплінарне стягнення вживається безпосередньо доведення вини, але не пізніше одного місяця із дня його виявлення, не враховуючи часу хвороби робітника або перебування його у відпустці.

Стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців із дня скоєння.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути вжито тільки одне дисциплінарне стягнення, яке може бути оскаржено робітником в порядку, який встановлено діючим законодавством.

Орган, який розглядає трудові суперечку, при виборі виду стягнення повинен враховувати ступінь важкості правочину та скоєну ним шкоду, обставини, при яких скоєний правочин, та попередню роботу робітника.

Згідно статті 151 КЗоТ, якщо на протязі року із дня накладення дисциплінарного стягнення робітник не буде звинувачений у новому дисциплінарному стягненні, то він вважається не поміченим у такому стягненні. Якщо робітник не скоїв нового правочину і до того ж проявив себе добрим виконавцем, то стягнення може бути знято, до закінчення одного року.

Інформацію про дисциплінарні стягнення в трудові книжки робітників не заносять.

На протязі строку дисциплінарного стягнення міри заохочення до робітника не вживаються.