2. Правила приймання плівки

1. Плівку приймають партіями. Партією вважають кількість плівки одного розміру, сорту, марки, що виготовляється із поліетилені однієї марки, вагою не менше 50 кг та не більше 60 т, та яка супроводжується одним документом про якість.

2. Документ про якість повинен складатися з:

• Найменування та (або) товарний знак підприємства-виготовника;

• Умовне позначення плівки;

• Марку поліетилену;

• Номер партії;

• Кількість пакувальних одиниць;

• Масу нетто;

• Масу брутто;

• Загальну довжину плівки всіх рулонів партії;

• Кількість плівки в усіх рулонах партії в квадратних метрах;

• Дату виготовлення;

• Результати проведення випробувань або підтвердження про відповідність плівки вимогам дійсного стандарту;

• Позначення дійсного стандарту;

• Штамп ОТК або штамп “Випущено методом самоконтролю”.

3. Для контролю якості плівки на відповідність вимогам дійсного стандарту проводять приймально-здаточні випробування.

Визначення статичного коефіцієнту тертя, питомого поверхневого електростатичного опору та випробування плівок на відповідність вимогам виробник проводить не рідше одного разу на квартал.

Кількість рулонів, що одібрані від партії для іспитів, повинно складати 1%, не менше двох рулонів.

4. Якщо отримані незадовільні результати випробування хоча б по одному показнику, по ньому проводиться повторне випробування на на повторній виробці від тієї ж партії. Результати повторних випробувань розповсюджуються на всю партію.

3. Методи випробувань

1. Для проведення випробувань від кожного рулона по всій ширині плівки в рулоні відрізають дві стрічки довжиною не менше 0,2 м площею 0,5-2 м² кожна на відстані не менше 1 м одна від одної.

2. Товщину плівки вимірюють за ГОСТ 17035-86 за методом А в кімнатних умовах. Вимірювання проводять по всій ширині плівкової стрічки без попереднього кондиціонування.

Перше вимірювання товщини проводять на відстані (10±2) мм від краю полоси, наступні – через кожні (50±5) мм для плівки шириною до 1500 мм та через (300±5) мм для плівки шириною більше 1500 мм.

Для вимірювання застосовують прилади та пристрої за ГОСТ 10593-74, ГОСТ 11007-66, ГОСТ 6933-81, ГОСТ 11098-75 або інші прилади з похибкою вимірювання в залежності від товщини плівки за ГОСТ 17035-86 із вимірювальними поверхнями “плоска/плоска”.

Якщо в окремій точці товщина плівки відхиляється від припустимої, то вимірюють в іншій точці вздовж лінії вимірювання на відстані (20±2) мм від точки, що була взята спочатку. При цьому не враховується результат вимірювання товщини плівки в точці яка була взята спочатку.

За результатами вимірювання визначають максимальне та мінімальне значення товщини плівки в рулоні та відхилення від номінальної товщини. За результат випробувань приймають максимальне та мінімальне відхилення від номінальної товщини.

3. Ширину плівки в рулоні визначають за двома лініями на відстані (5±2) мм від країв кожної зі стрічок. Вимірювання проводять металевою лінійкою з ціною поділки 1 мм за ГОСТ 427-75, або іншим вимірювальним інструментом з тією ж ціною поділки.

За результатами 4-х вимірювань визначають максимальне та мінімальне значення ширини плівки в рулоні та відхилення від номінального значення. За результат випробування приймають максимальне та мінімальне відхилення від номінальної ширини.

4. Довжину плівки вимірюють в процесі виготовлення за допомогою спеціального приладу для вимірювання метражу з похибкою вимірювання не більше 1%.

Кількість плівки (S) в квадратних метрах розраховується за формулами:

- для полотна;

– для рукава та пів рукава;

- для рукава з фальцьовкою;

- для рукава, складеного в двоє.

де L – довжина плівки, яка вимірюється в процесі виготовлення, м;

B – номінальна ширина плівки в рулоні, м;

F – глибина фальцьовки, м.

5. Зовнішній вигляд плівки визначають візуально без використання збільшуючи приладів.

6. Міцність при розтягування та відносне видовження при розриві визначають за ГОСТ 14236-81 без попереднього кондеціонування плівки на розривній машині любого типу, шкала навантажень якої обирається так, щоб вимірювальне зусилля складало від 5 до 90 % від номінального значення шкали, а відстань між затискачами – не менше 500 мм.

Випробування проводять в кімнатних умовах на зразках шириною (15,0±0,2) мм, які вирізані в поздовжньому та поперечному напрямках із плівки.

Зразки вирізають будь-яким ріжучим інструментом, що дозволяє отримати зразок з прямими паралельними сторонами та рівними, гладкими краями без ушкоджень та інших дефектів.

Допускається вимірювання відносного видовження на зразках з розрахунковою та заживною довжиною (25,0±1,0) мм. Відносне видовження при розриві визначають за змінами розрахункової довжини або відстані між затискачами.

За результат вимірювань плівки в рулоні приймають середнє арифметичне результатів 5-ти вимірювань окремо в поздовжньому та поперечному напрямках. При цьому мінімальне значення вимірювань в одному напрямку не повинні бути нижче норм, більше ніж на 10%. У випадку відхилення хоча б одного значення від допустимого випробування повторюють на подвійній кількості зразків того ж рулона. За результат повторних випробувань приймають середнє арифметичне результатів 10 випробувань. За результат випробувань приймають мінімальне із середніх арифметичних значень міцності при розтягуванні та відносному видовженні при розриві.

7. Статичним коефіцієнтом тертя приймають значення тангенса кута нахилу площини при якому починається ковзання двох поверхонь плівки, що випробовуються.

8. Питомий поверхневий електричний опір визначають на плівці товщиною від 0,03 мм і більше за ГОСТ 6433.2-71 на зразках, які мають форму диска діаметром 100 мм, при кімнатних умовах за ГОСТ 6433.1-71 та напрузі 100В.

Вимірювання проводять за допомогою електродів, виготовлених із нержавіючої сталі, латуні або благородних металів. Електроди повинні мати наступні розміри:

• Вимірювальний електрод діаметром (50±0,2) мм;

• Високовольтний електрод діаметром не менше 75 мм;

• Охоронний кільцевий електрод шириною не менше 10 мм.

Контакт електрода із зразком виникає завдяки тиску.

Дозволяється використовувати вимірювальні електроди діаметром (25±0,2) мм, високовольтний електрод не менше 400 мм та охоронний електрод шириною не менше 5 мм.

Випробування проводять на трьох зразках, виготовлений після витримки плівки у продовж доби при кімнатних умовах.

Не дозволяється протирати та промивати поверхні зразків перед випробуванням.

За результат вимірювання плівки в рулоні приймають середнє арифметичне результатів 3-х вимірювань.

За результат випробувань приймають максимальне значення питомого поверхневого опору.

9. Гігієнічні показання плівки визначають за ГОСТ 22648-77.

Співвідношення площі поверхні зразків до об’єму рідини повинно бути 1:1.

Водну витяжку для визначення запаху та смаку готують наступним чином: зразок плівки розміром 15х10 см, розрізаний на декілька стрічок вільного розміру, заливають водою, яка нагріта до 80ºС, та витримують протягом 24 год. при кімнатних умовах.

Для визначення концентрації формальдегіду водну витяжку готують як в попередньому випадку, використовуючи зразок розміром 20х20 см, розрізаний на декілька стрічок довільного розміру.

Визначення зміни кольору та прозорості дистильованої води після витримки в ній плівки провидять таким чином: Зразок розміром 20х20, розрізаний на декілька стрічок вільного розміру, кладуть у склянку та три рази промивають гарячою дистильованою водою за ГОСТ 709-72 при інтенсивному перемішуванні скляною паличкою. Потім зразок (стрічки) чистим пінцетом переносять у чисту скляну колбу з пришліфованою скляною пробкою ємністю 1 л та заливають 800 см³ дистильованої води, нагрітої до 80ºС. Одночасно у таку ж колбу без зразка заливають таку ж кількість дистильованої води. Обидві колби ставлять на 4 год в термостат при 80ºС. По закінченні цього терміну часу витяжку зливають із зразка, відбирають по 50 см³ витяжки та контрольної проби води, ставлять у два циліндри із безбарвного скла та порівнюють візуально колір та прозорість витяжки з контрольною пробою води.