- •Предмет економічної теорії та методи його дослідження.
- •Етапи становлення і розвитку економічної теорії
- •Економічні потреби та інтереси
- •Економічні ресурси, їх обмеженість та показники ефективності функціонування.
- •Сутність і структура суспільного виробництва. Фактори виробництва. Взаємодія і розвиток факторів виробництва.
- •Центральні проблеми економічної організації. Технологічний вибір в суспільстві. Крива трансформації або виробничих можливостей.
- •Власність, її сутність, форми і місце в економічній системі.
- •Форми організації суспільного виробництва, натуральне і товарне виробництво. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості.
- •Виникнення, сутність, функції та види грошей.
- •Структура грошової маси. Кількість грошей, що необхідна для обігу. Грошові агрегати.
- •Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи. Типи економічних систем.
- •Порівняльна характеристика планової і ринкової економічних систем.
- •Економічна сутність ринку, умови його функціонування та функції. Види ринків.
- •Ринкова економіка: суть, структура та інфраструктура.
- •Попит і пропозиція, їх роль у ринковій економіці. Нецінові детермінанти попиту та пропозиції.
- •Ціна ринкової рівноваги. Моделі формування рівноважної ціни.
- •Конкуренція її суть та види. Сутність конкурентних відносин поміж виробниками та поміж споживачами
- •Ознаки досконалої і недосконалої конкуренції. Ринкові моделі недосконалої конкуренції в Україні.
- •Сутність і види монополізму. Антимонопольне законодавство. Монополізм в економіці України та проблеми його обмеження
- •Види товариств. Акціонерні товариства, їх суть і значення в ринковій економіці. Типи акціонерних товариств і види акцій.
- •Витрати виробництва, їх сутність та класифікація. Криві витрат виробництва.
- •Ринок землі. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення. Ціна землі.
- •Цілі та інструменти макроекономіки. Система національних рахунків: необхідність виникнення і зміст.
- •Валовий національний продукт (внп) і валовий внутрішній продукт (ввп), методи їх виміру
- •Сукупний попит аd і сукупна пропозиція аs, їх суть і графічне зображення. Вплив нецінових чинників (детермінант) на криві аd і аs.
- •Макроекономічна рівновага та прояви її порушення. Циклічні коливання в економіці. Промисловий цикл і його характеристика. Особливості кризи в перехідних економіках.
- •Інфляція, її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки. Антиінфляційна політика держави.
- •Соціальні наслідки
- •Безробіття, його зміст, причини, види, форми. Наслідки впливу безробіття на економіку.
- •Вимірювання безробіття. Закон Оукена. Механізм державного регулювання зайнятості.
- •Державний бюджет, його структура, види, функції.
- •Дефіцит державного бюджету та його вплив на економіку. Заходи щодо обмеження дефіциту бюджету.
- •Податки. Економічний зміст та класифікація. Крива Лаффера.
- •Об’єктивна необхідність, зміст та моделі державного регулювання економіки. Цілі, засоби та методи державного впливу на економіку.
- •Міжнародний поділ праці. Суть і структура світового господарства.
- •Підприємництво. Основні форми підприємств (об’єднань). Малий бізнес і форми його функціонування в ринковій економіці
- •Суть капіталу. Кругооборот і оборот капіталу, його стадії та функціональні форми.
-
Підприємництво. Основні форми підприємств (об’єднань). Малий бізнес і форми його функціонування в ринковій економіці
Підприємництво - ініціативна, новаторська, самостійна, на власний ризик діяльність господарюючого суб'єкта, спрямована на пошук і знаходження найбільш оптимальних економічних рішень з метою одержання максимальної вигоди. Підприємництво передбачає конкретну діяльність підприємця і часто ототожнюється з поняттям "власник". У західних країнах підприємництво розглядається як особливий тип господарювання, в основі якого — пошук нових можливостей виробництва товарів і послуг на основі інновацій та уміння залучення ресурсів із найрізноманітніших джерел.
Підприємництво як економічна категорія — є особливий тип господарювання, де головним суб'єктом є підприємець, який раціонально поєднує (комбінує) фактори виробництва на інноваційній основі і власній відповідальності, організує і керує виробництвом з метою одержання підприємницького доходу. Підприємці — це люди, які займаються підприємництвом.
Розвиток підприємництва — це один із найпотужніших ресурсів зайнятості та доходів територій і населення при неспроможності держави забезпечити централізовану підтримку розвитку регіонів.
За організаційно-правовими формами розрізняють такі добровільні господарські об'єднання підприємств: асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, картелі, синдикати, трести, холдинги, промислово-фінансові групи. Підприємства, що входять до складу таких господарських об'єднань, зберігають права юридичної особи. У свою чергу юридичною особою є господарське об'єднання підприємств. Основними документами, що регулюють діяльність об'єднання, є договір або статут, які затверджуються його засновниками.
Асоціація - це договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації та кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.
Корпорація - договірне Об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.
Консорціум — тимчасове добровільне статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети, розв'язання конкретних завдань, реалізації цільових програм і проектів (науково-технічних, будівельних тощо). У разі досягнення мети створення консорціуму він припиняє свою діяльність.
Концерн - статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну втрачають свою самостійність, наділяють об'єднання правом представляти їхні інтереси у відносинах з іншими суб'єктами господарювання та органами влади.
Картель — договірне об'єднання ряду підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності - регулювання збуту виготовлюваної продукції. Його учасники зберігають свою власність на засоби виробництва і продукт виробництва.
Синдикат - організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції, виробленої учасниками об'єднання, через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників синдикату. На відміну від картелю, синдикат розриває безпосередній зв'язок окремих фірм з ринком.
Трест - монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства-учасники тресту повністю втрачають свою власність на засоби і продукти виробництва, отже, і юридичну та господарську самостійність.
Холдингова компанія - суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій групи підприємств (дочірніх). Між холдинговою компанією (материнською) та її дочірними підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування.
Промислово-фінансова група - об'єднання, яке створюється на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови національної економіки, включаючи програми згідно з міжнародними договорами. До складу цієї групи можуть входити промислові та сільськогосподарські підприємства, банки, наукові іі проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, вироблення конкурентоспроможної продукції. В Україні промислово-фінансова група створюється за рішенням Кабінету Міністрів. Метою створення цієї групи є активізація інвестиційно-інноваційних процесів в різних галузях вітчизняної економіки, підвищення ефективності діяльності підприємств, їх конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із Законом України "Про підприємства" до малих відносяться такі підприємства:
- у промисловості й будівництві - з числом працюючих до 200 чоловік;
- у науці й науковому обслуговуванні - до 100 чоловік;
- в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) - до 50 чоловік;
- у галузях нематеріального виробництва - до 25 чоловік;
- у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.
У нашій країні в залежності від природнокліматичних, національних, технологічних та інших особливостей регіонів можуть бути різні критерії виділення малої економіки.
Малі підприємства - досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємство здатне
найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів та послуг.
Крім того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення ( у тому числі трудові й сировинні), які за його відсутності не були б використані. Про можливості малого бізнесу в цьому плані свідчить досвід економічно розвинутих країн. На малий бізнес тут припадає до 90-95% усіх підприємств і до 20-60% валового національного продукту. Особливу роль відіграє мале підприємництво в сфері послуг і торгівлі (варто зазначити, у найзанедбанішій у нас галузі господарського життя).
Розвиток малого бізнесу також виступає дійовим чинником, що пом'якшує соціальну напругу і сприяє демократизації ринкових відносин, тому що саме він є фундаментальною основою формування "середнього класу", а отже, й послаблення властивої ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації.
Отже, значення малого бізнесу в ринковій економіці дуже велике. Без малого бізнесу ринкова економіка ні функціонувати, ні розвиватися не в змозі. Становлення та розвиток його є однією з основних проблем економічної політики в умовах переходові від адміністративно-командної економіки до нормальної ринкової економіки. Малий бізнес у ринковій економіці - головний сектор, що визначає темпи економічного росту, структуру і якість валового національного продукту.