17. Конкуренція її суть та види. Сутність конкурентних відносин поміж виробниками та поміж споживачами

Конкуренція — економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас — механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин.

Змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

Зокрема, розрізняють такі види конкуренції:

цінова — конкуренція, що здійснюється через зниження цін;

нецінова — конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін;

чиста (ідеальна, досконала) — конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу;

недосконала — конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють;

монополістична — конкуренція, яка має місце на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кількістю товарів, що реалізуються за різними цінами;

олігополістична — конкуренція, на ринку з небагатьма великими продавцями товарів, здатними суттєво впливати на ціни реалізації цих товарів.

В економічній літературі вирізняють такі типи ринкових структур з невисоким рівнем конкуренції – олігополію та олігопсонію.

Олігополія – це структура ринку, на якому панує декілька фірм-виробників. Коли кажуть "велика трійка", "велика четвірка", то мова йде саме про олігополію.

Олігопсонія – це структура ринку, на якому панує декілька великих покупців.

Одним із бар’єрів є висока вартість входження на ринок. Другий бар’єр існує у вигляді патентного законодавства. 3) Економія за рахунок масштабів. 4) товарна диференціація. 5) Перехідні витрати. 6) Доступ до каналів розподілу. 7) Урядова політика.

18. Ознаки досконалої і недосконалої конкуренції. Ринкові моделі недосконалої конкуренції в Україні.

Досконало конкурентний ринок – це ринок з найвищим рівнем конкуренції. Досконала конкуренція досягається за наявності такої величезної кількості незалежних виробників, постачальників і продавців, що жоден з них не може помітно вплинути на ринкову ціну через зміну кількості виробленої продукції.

Доскона́ла конкуре́нція (також: досконалий ринок) — ідеалізований стан ринку, коли окремі покупці і продавці не можуть впливати на ціну.

Ознаки досконалої конкуренції безліч продавців і покупців; однорідність і подільність товарів, що продається; відсутність бар'єрів для входу або виходу з ринку; висока мобільність чинників виробництва; рівний і повний доступ всіх учасників до інформації (ціни товарів), раціональність учасників, відсутність трансакційних витрат або податків.

Такий ринок завжди приходить до рівноваги. На ринку панує для однакових продуктів єдина ціна, тому що жоден покупець або продавець в зв’язку зі своїм незначним розміром не може її диктувати. Оскільки існує конкуренція між продавцями, кожен продавець намагається максимально знизити свою ціну і, сам того не прагнучи, опиняється на рівні нульового прибутку. Навіть якщо продавець хоче довгостроково "прив’язати" покупців до себе, пропонуючи їм товари за цінами нижчими ніж ринкові, він попросту збанкротує. Вважається, що серед усіх галузей економіки фондові ринки найбільше відповідають ідеалу досконалої конкуренції. Недосконала конкуренція виникає тоді, коли ринок не здатний виконувати одну або більше своїх функцій.

Ринки, на яких вільна конкуренція стримується такими чинниками, як монополія, недостатня інформація і зовнішні чинники, належать до недосконало конкурентних ринків. Це ринки, на яких або продавці, або покупці можуть впливати на ринкову кон'юнктуру, а отже, і на ціни. Виділяють три моделі таких ринків: чиста монополія, монопольна конкуренція і олігополія. Розмежування моделей недосконало конкурентних ринків визначається такими чинниками: кількістю фірм у галузі та їхніми розмірами, рівнем диференціації товарів, що реалізуються на ринку (наскільки подібні і взаємозамінні товари), рівнем перешкод вступу фірми у галузь і виходу з неї та мірою доступності інформації про ринки.

Недосконала конкуренція існує тоді, коли лише кілька великих фірм виробляють основну масу певного товару і мають можливість впливати на встановлення ціни. Вона виявляється у формі монополії і монопсонії. Монополія — це виключне право на виробництво, торгівлю тощо, яке належить одній особі, групі осіб або державі. Вона виникає, коли окремий виробник займає домінуюче становище і контролює ринок певного товару. Монополія впливає на ціну за допомогою зміни обсягів виробництва та величини закупівель. Монополія характеризується:

1. наявністю в галузі єдиної фірми – чистого або абсолютного, монополіста;

2. відсутністю близьких замінників продукту монополіста. Покупець змушений, або платити встановлену ціну, або відмовитися від цього продукту;

наявністю бар’єрів для входження на ринок. Інші фірми не можуть увійти на ринок, де панує монополія.

Монопсонія — це домінуюче становище споживача на ринку. Монополія і монопсонія — це крайні випадки недосконалої конкуренції. Основними типами недосконалої конкуренції є монополістична й олігополістична конкуренція.

Монополістична конкуренція — це ринкова ситуація, за якої відносно велика кількість виробників пропонують схожу, але не ідентичну продукцію. Прикладами такої конкуренції можуть бути такі: "журнал для ділової жінки", "свіжий хліб", "широкий вибір косметики". Кожна фірма володіє часткою ринку (відносно невеликою), тому вона має дуже обмежений контроль над ринковою ціною. Однією з основних ознак монополістичної конкуренції є диференціація продукту. Увійти в галузь з монополістичною конкуренцією відносно легко. Але порівняно з чистою конкуренцією можуть бути певні фінансові бар'єри, зумовлені потребою виробити і запропонувати товар, що відрізняється від товару конкурентів, і зобов'язанням рекламувати цей товар. Уже існуючі фірми можуть володіти патентами на свою продукцію та авторськими правами на фабричні клейма і торгові знаки, що ускладнює копіювання таких товарів. Відносна легкість входження в галузь приводить до появи конкурентів з боку нових фірм.

Характерні ознаки монополістичної конкуренції:

1. кожна фірма володіє порівняно невеликою часткою всього ринку, тому можливість контролю над ринковою ціною невелика;

2. наявність порівняно великої кількості фірм практично унеможливлює таємні змови – узгоджені дії фірм з метою обмеження обсягу виробництва чи штучного підвищення цін;

3. значна кількість фірм у галузі виключає їхню взаємозалежність. Кожна фірма визначає свою поведінку, незважаючи на можливі відповідні заходи конкурентів. Вплив дій однієї фірми на кожного з її численних суперників небезпечний, відтак у конкурентів немає причин реагувати на дії фірм;

4. легкий вступ до галузі з монополістичною конкуренцією, оскільки початковий капітал, технологічні можливості потрібні для вступу значно менші ніж в умовах чистої монополії або олігополії;

в умовах монополістичної конкуренції економічне суперництво зорієнтоване лише на ціну продукту, а й на не цінові фактори: якість продукції, реклама і умови в яких продається продукт.

Якщо відносно невелика кількість фірм панує на ринках товарів і послуг — це олігополістична конкуренція. Олігополії можуть бути однорідними або диференційованими, тобто можуть виробляти стандартизовані або диференційовані продукти. Численні непродовольчі товари, які виготовляються в умовах олігополістичної конкуренції, — сталь, цинк, мідь, алюміній, свинець, цегла, технічний спирт та інші є стандартизованими продуктами. Особливістю олігополістичної конкуренції є взаємозалежність рішень фірм про зміну цін або обсягів виробництва. Жодне з цих рішень не може бути прийняте без урахування й оцінки можливих відповідних дій з боку конкурентів. Тобто фірми, які перебувають в умовах олігополістичної конкуренції, є взаємозалежними, поведінка будь-якої з них впливає і сама зазнає впливу з боку конкурентів. Класичним прикладом олігополії є "велика трійка" в США - "Дженерал моторз", "Форд", "Крайслер".

Аналіз основних видів конкурентної боротьби свідчить, що нею охоплені всі суб'єкти виробництва й обігу. Конкуренція є важливою рушійною силою ринкової економіки. Вона змушує підприємців постійно шукати шляхи для зниження витрат виробництва, застосовувати новітні технології, підвищувати кваліфікацію працівників, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, що прискорює розвиток продуктивних сил.