Соціальні наслідки

По-перше, інфляція знижує життєвий рівень населення усіх верств населення.

По-друге, вона знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну рнту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

По-третє, інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає:

• зростання виробництва і насичення ринку товарами;

• структурну та конверсійну перебудову економіки;

• обмеження емісії грошей;

• скорочення дефіциту державного бюджету;

• стимулювання нагромаджень та інвестицій;

• приватизацію і стимулювання середнього і малого підприємництва;

Якщо розглядати підсумки антиінфляційної політики в Україні за останній період, то можна дійти висновку, що пожорстокішання монетарної та фіскальної політики сприяло ліквідації проявів відкритої інфляції. НБУ взяв курс на гальмування темпів інфляції та досягнення фінансової стабілізації¹. Для цього було вжито ряд обмежувальних заходів:

• підвищено облікову ставку;

• відсотки за кредитними та депозитними операціями банків виведено на позитивний відносно темпів інфляції рівень;

• підвищено норми обов”язкового резервування;

• запроваджено кредитні аукціони, внаслідок чого розподіл коштів між банками набув ринкового характеру;

• запроваджено операції з державними цінними паперами як основне джерело покриття бюджетного дефіциту.

Зазначені аспекти цієї політики спрямовувалися передусім на обмеження грошової пропозиції.

Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі так і непрямі.

Частіше всього проявляється наступна закономірність - чим більш кризовою стає ситуація, тим більш актуальні прямі засоби впливу уряду і центрального банку на економіку і грошову масу, як її складову частину.

Непрямі засоби включають:

1. регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком.

2. регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.

3. обов'язкові резерви комерційних банків, операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.

4. операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.

5. регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центральним банком.

Непрямі засоби не можуть працювати в нашій економіці на повну потужність по причині її недостатньої "ринковості". Повноцінний ринок цінних паперів, в тому числі ринок державних зобов'язань у нас відсутній, а відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу крізь куплю-продаж цінних паперів.

28. Безробіття, його зміст, причини, види, форми. Наслідки впливу безробіття на економіку.

Безробіття — соціальне явище, коли кількість бажаючих отримати роботу є більшою, ніж робочих місць (перевага пропозиції робочої сили над її попитом).

Факторами формування безробіття можуть бути такі: • нестача сукупного ефективного попиту; • негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією; • недостатня мобільність робочої сили; • структурні зрушення в економіці; • дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості; • демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили; • сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Досвід переходу окремих країн до ринку свідчить про те, що в кожний період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими сукупним впливом багатьох чинників. При цьому причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися.

Розрізняють відкрите й приховане безробіття. Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане — наявність формально зайнятого населення.

Види. Циклічне (кон'юнктурне) безробіття виникає внаслідок коливань економіки. В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому. Вважається, що кон'юнктурне безробіття зникає через 2-3 роки.

Сезонне безробіття — результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту. Зникає протягом року.

Природне безробіття – безробіття, яке є необхідною умовою для нормального розвитку ринку праці і складається із фрикційного та структурного безробіття.

Рівень природного безробіття нині оцінюється у 5,5 – 6,5 % від числа працездатних. Ще 30-35 років тому він визначався у 3 %, що свідчить зростання мобільності робочої сили (це підвищує добровільне безробіття) і прискорення темпів науково-технічного прогресу (це збільшує структурне безробіття).

Фрикційне безробіття виникає, коли люди тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці, професій. Цей вид безробіття виникає в короткостроковому вимірі.

Структурне безробіття — виникає в результаті зміни структури економіки, викликане науково-технічним прогресом і зміною структури потрібних кадрів.

На ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття. Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних — бідних, бродяг, бомжів та ін. Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

Згідно із Законом України “Про зайнятість населення” безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, тобто це особи, що справді шукають роботу та здатні приступити до праці.

Соціально-економічні наслідки безробіття розглядаються на рівних правах із проблемами бідності та соціальної нестабільності як одна із найбільш гострих та глобальних національних проблем.

Існують два основних закони, що виражають економічні наслідки безробіття. Це закони Оукена і Філліпса. Одним із головних економічних наслідків безробіття є невипущена продукція. Американський вчений А.Оукен математично відобразив співвідношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу валового внутрішнього продукту. Це співвідношення має назву закону Оукена: (Yf-Yp)/Yp= - λ*(Uf – Up), де Yf — фактичний ВВП, Yp — потенційний ВВП, Uf, — фактичний рівень безробіття, Up — природний рівень безробіття, λ — емпіричний коефіцієнт чутливості ВВП до змін циклічного безробіття (коефіцієнт Оукена). Припустимо, λ = 2,5. Тоді: якщо фактичний рівень безробіття Uf перевищує природний рівень Up на 1%, то відставання обсягу ВВП становить 2,5%. Це відношення (і :2,5 або 2:5) дозволяє обчислити абсолютні втрати продукції, які пов'язані з будь-яким рівнем безробіття.

Кейнсіанська модель зайнятості передбачає інфляцію. За цією теорією в економіці може виникнути або безробіття, або інфляція, тобто, регуляячи рівень безробіття, можна регулявати рівень інфляції. Вагомий внесок в теоретичне осмислення взаємодії двох факторів макроекономічної нестабільності зробив австралійський економіст кейнсіанського напрямку О.Філліпс. Частіше за все його закон зображають з допомогою кривої – графіку залежності показника інфляції від показника безробіття:

Виходячи із цих та деяких інших принципів функціонування економіки, можна виокремити кілька позитивних та негативних економічних наслідків безробіття.

Позитивними називаять: створення резерву робочої сили для структурного перебудування економіки; конкуренція між робітниками як стимул до розвитку здатностей до праці; перерва у зайнятості для перенавчання та підвищення кваліфікації; стимулявання зростання інтенсивності та продуктивності праці.

Негативними ж: знецінення наслідків навчання, скорочення виробництва, витрати на допомогу безробітним, втрата кваліфікації, зниження рівня життя, недовиробництво національного доходу, зниження податкових надходжень.

Соціальні наслідки: Серед негативних впливів: загострення криміногенної ситуації, як наслідок необхідності прокормити сім’ю та неможливості заробити гроші легальним шляхом, посилення соціальної напруженості, як наслідок недовіри суспільства до влади, котра не може нічого вдіяти із ситуацією; ріст кількості фізичних та психічних хвороб, як наслідок зростання кількості нервових розладів на базі звільнень та нестачі коштів на елементарні потреби; посилення соціальної диференціації, як наслідок набагато чіткішої грані між працюючими та не працюючими, заможними та незаможними; зниження трудової активності, як наслідок розпачу та безнадії.

В свою чергу, позитивними впливами називають: підвищення соціальної цінності робочого місця, внаслідок зменшення їх кількості; збільшення кількості особистого вільного часу, внаслідок незайнятості; зростання свободи обрання місця роботи, внаслідок вимушеної відсутності особистих обмежень щодо вибору робочого місця; збільшення соціального значення та цінності праці, внаслідок концентрації уваги на важливості її для сімейного добробуту.