- •Предмет економічної теорії та методи його дослідження.
- •Етапи становлення і розвитку економічної теорії
- •Економічні потреби та інтереси
- •Економічні ресурси, їх обмеженість та показники ефективності функціонування.
- •Сутність і структура суспільного виробництва. Фактори виробництва. Взаємодія і розвиток факторів виробництва.
- •Центральні проблеми економічної організації. Технологічний вибір в суспільстві. Крива трансформації або виробничих можливостей.
- •Власність, її сутність, форми і місце в економічній системі.
- •Форми організації суспільного виробництва, натуральне і товарне виробництво. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості.
- •Виникнення, сутність, функції та види грошей.
- •Структура грошової маси. Кількість грошей, що необхідна для обігу. Грошові агрегати.
- •Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи. Типи економічних систем.
- •Порівняльна характеристика планової і ринкової економічних систем.
- •Економічна сутність ринку, умови його функціонування та функції. Види ринків.
- •Ринкова економіка: суть, структура та інфраструктура.
- •Попит і пропозиція, їх роль у ринковій економіці. Нецінові детермінанти попиту та пропозиції.
- •Ціна ринкової рівноваги. Моделі формування рівноважної ціни.
- •Конкуренція її суть та види. Сутність конкурентних відносин поміж виробниками та поміж споживачами
- •Ознаки досконалої і недосконалої конкуренції. Ринкові моделі недосконалої конкуренції в Україні.
- •Сутність і види монополізму. Антимонопольне законодавство. Монополізм в економіці України та проблеми його обмеження
- •Види товариств. Акціонерні товариства, їх суть і значення в ринковій економіці. Типи акціонерних товариств і види акцій.
- •Витрати виробництва, їх сутність та класифікація. Криві витрат виробництва.
- •Ринок землі. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення. Ціна землі.
- •Цілі та інструменти макроекономіки. Система національних рахунків: необхідність виникнення і зміст.
- •Валовий національний продукт (внп) і валовий внутрішній продукт (ввп), методи їх виміру
- •Сукупний попит аd і сукупна пропозиція аs, їх суть і графічне зображення. Вплив нецінових чинників (детермінант) на криві аd і аs.
- •Макроекономічна рівновага та прояви її порушення. Циклічні коливання в економіці. Промисловий цикл і його характеристика. Особливості кризи в перехідних економіках.
- •Інфляція, її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки. Антиінфляційна політика держави.
- •Соціальні наслідки
- •Безробіття, його зміст, причини, види, форми. Наслідки впливу безробіття на економіку.
- •Вимірювання безробіття. Закон Оукена. Механізм державного регулювання зайнятості.
- •Державний бюджет, його структура, види, функції.
- •Дефіцит державного бюджету та його вплив на економіку. Заходи щодо обмеження дефіциту бюджету.
- •Податки. Економічний зміст та класифікація. Крива Лаффера.
- •Об’єктивна необхідність, зміст та моделі державного регулювання економіки. Цілі, засоби та методи державного впливу на економіку.
- •Міжнародний поділ праці. Суть і структура світового господарства.
- •Підприємництво. Основні форми підприємств (об’єднань). Малий бізнес і форми його функціонування в ринковій економіці
- •Суть капіталу. Кругооборот і оборот капіталу, його стадії та функціональні форми.
-
Об’єктивна необхідність, зміст та моделі державного регулювання економіки. Цілі, засоби та методи державного впливу на економіку.
Об’єктивні причини необхідності державного регулювання сучасного ринкового господарства: 1) відсутність досконалої конкуренції; У багатьох галузях існують переваги для великого виробництва, що призводить до монополій або олігополії; 2) для певної категорії товарів ціновий механізм не працює; національна оборона, наприклад, це "товар", якому не можна давати ціну і продавати його на ринку; з цих причин держава бере на себе відповідальність за виробництво такого "колективного" товару і змушує громадян водночас оплачувати продукцію; 3) стосовно деяких виробництв ціни і витрати виробництва не відображають суспільного ефекту продукції: охорону навколишнього середовища, розвиток освіти, охорону здоров’я. Держава у таких випадках втручається у механізм ціноутворення або виділяє дотації на виробництво таких товарів і послуг; 4) наявність ринків, де адаптація здійснюється повільно і досить болісно порівняно з класичною моделлю саморегулювання. Наприклад, ринок робочої сили. Об’єктивна необхідність державного регулювання економіки зумовлена також тим, що державні та міждержавні інститути покликані зберігати такі цінності, як стабільність, і гармонійність суспільства, збереження і відтворення середовища існування народів — природного, національно-історичного, культурного.
У підгрунт державного регулювання економіки країн покладені різні моделі регулювання. Основоположною в теорії державного регулювання є кейнсіанська теорія, яку нерідко характеризують як теорію попиту, її основні ознаки: короткостроковість, орієнтація на попит і, певна річ, підтримка державної поточної політики, орієнтованої на попит. Головним інструментом державного регулювання Кейнс вважав фіскальну політику, а найважливішим об’єктом — ресурси інвестицій і процентні ставки. Згідно з теорією Кейнса фіскальна політика, орієнтована на подолання безробіття, передбачає зростання державних витрат і скорочення податків. Фіскальна політика, спрямована на зниження інфляції, вимагає скорочення державних витрат при зростанні податків. Альтернативні макроекономічні концепції державного регулювання були започатковані у 70-ті роки, коли у країнах з розвинутою ринковою економікою намітилася тенденція до зниження рівня продуктивності праці та посилення інфляційних процесів, що викликало недовіру до теорії Кейнса. До основних з них слід віднести монетаризм, теорію раціональних очікувань і теорію "економіки пропозиції". Монетаризм поширився у бО-ті роки. Його прибічники вважають, що гроші відіграють набагато важливішу, ніж інші чинники, роль для визначення стану ринкової економіки, і відстоюють суто грошову концепцію причин інфляції.
Теорія раціональних очікувань виходить з того, що усі ринки є висококонкурентними, рівноважні ціни швидко пристосовуються до нових ситуацій, зарплата і ціни можуть як підвищуватися, так і знижуватися. Ринкові суб’єкти поводять себе раціонально, в очікуванні зростання цін розширюється ринковий попит, стимулюючи нове зростання цін. Таким чином, ефективність стабілізаційної політики держави зводиться до нуля. Теорія "економіки пропозиції" пов’язує стагфлящю з державним втручанням в економіку, а саме із зростанням податків, які негативно впливають на стимули до праці. Через це центральну роль вона відводить ринковим механізмам стабілізації. Прихильники теорії "економіки пропозиції" виступають за підтримку великих скорочень податків, переходу від прогресивних до регресивних податків, розглядаючи це як умову стимулювання заощаджень та інвестицій.
Методи державного регулювання економіки — це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефективного функціонування відповідно до напрямків державної економічної політики. Кожен метод ґрунтується на використанні сукупності інструментів (регуляторів, важелів). Методи ДРЕ класифікуються за двома ознаками: за формами впливу та засобами впливу. За формами впливу методи ДРЕ поділяють на дві групи: методи прямого та непрямого впливу. Залежно від засобів впливу виділяють правові, адміністративні, економічні та пропагандистські методи.
Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб’єктів ринку. Такий безпосередній вплив здійснюється за допомогою інструментів адміністративно-правового характеру, які регламентують діяльність суб’єктів господарювання, та економічних інструментів прямого впливу. Останні спрямовано на регулювання темпів зростання та структури економіки, обсягів виробничого та невиробничого споживання, масштабів діяльності суспільного сектору економіки та ін. Основними інструментами прямого ДРЕ є: нормативно-правові акти, макроекономічні плани та цільові комплексні програми, державні замовлення, централізовано встановлені ціни, нормативи, ліцензії, квоти, державні бюджетні витрати, ліміти і т. д.
Методи непрямого регулювання — це методи, які регламентують поведінку суб’єктів ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку. До методів непрямого регулювання належать інструменти фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної та інших напрямків економічної політики, а також методи морального переконування.
Правове регулювання — це діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права. Необхідний у цьому разі примус забезпечується розвитком громадської свідомості та силою державної влади. Водночас юридичні норми мають бути зрозумілими людям, належно обґрунтованими, системно організованими і придатними для практичної реалізації. Основними формами правового регулювання економіки в Україні є: Конституція та закони України; укази й розпорядження Президента України; постанови та інші акти Верховної Ради, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів, нормативно-правові акти центральних органів (міністерств, відомств); нормативні акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Адміністративні методи ДРЕ — це інструменти прямого впливу держави на діяльність суб’єктів ринку. Їхні ознаки: прямий вплив на дії виконавців через встановлення їхніх обов’язків, норм поведінки та віддавання команд (наказів, розпоряджень); безальтернативний вибір способів розв’язування завдань; обов’язковість виконання наказів, розпоряджень; відповідальність суб’єктів господарювання за ухиляння від виконання наказів. Основними інструментами адміністративного регулювання є ліцензії, квоти, санкції, норми, стандарти, державні замовлення, ціни і т. д. Ліцензії — це спеціальні дозволи, які видаються суб’єктам підприємницької діяльності на здійснення окремих її видів. Санкції — це заходи держави, спрямовані на покарання суб’єктів ринку, які не виконують установлених правил діяльності. У порядку економічних санкцій держава може вимагати сплати неустойки, штрафів, пені за невиконання суб’єктами ринку певних зобов’язань, а також вилучати на користь державного або місцевих бюджетів виручку від незаконної діяльності. Норма — це, по-перше, науково обґрунтована міра суспільно необхідних витрат ресурсів на виготовлення одиниці продукції заданої якості, по-друге, правила поведінки людей і здійснення певних видів економічної діяльності. Стандарти — це єдині норми за типами, марками, параметрами, розмірами і якістю виробів, а також за величинами вимірювань, методами випробування та контролю, правилами пакування, маркування та зберігання продукції, технології виробництва. Державне замовлення - мається на увазі, що для підприємств, які повністю або частково перебувають у державній власності, а також для підприємств-монополістів, державні замовлення на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг) є обов’язковими. Ціни. Держава здійснює адміністративний вплив через: встановлення фіксованих цін на найважливіші товари та послуги, застосування граничних цін або граничних коефіцієнтів їх підвищення, запровадження механізму декларування зміни цін, заморожування цін на певний термін і т. д.
Економічне регулювання здійснюється інструментами фіскальної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної та інших напрямків державної економічної політики.