40.Інституціональна і грошово-кредитна політика

Інституціональна політика – заходи та дії держави, спрямовані на формування нових або трансформацію існуючих інститутів власності, а також фінансових, соціальних, політичних правових та інших інститутів які впливають на розвиток економічної системи суспільства.

 Основні завдання інституціональної політики:

-особливості приватизації

-зміна форм власності

-розвиток малого і середнього бізнесу ,фермерство в регіоні.

- формування регіонального фондового ринку .

- стимулювання надходжень до бюжету.

- контроль розподілу коштів від приватизації.

-усування проблем співіснування в регіонах владних структур і бізнесу.

Грошово-кредитна політика – це сукупність методів та інструментів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, що використовує держава для регулювання грошово-кредитних відносин. Інструменти, якими оперує грошово-кредитна політика для регулювання грошового обігу.

Основною метою цієї політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, що характеризується повною зайнятістю і стабільністю цін.

Держава створює загальні умови для реалізації цих відносин, формує нормативно-законодавчу базу, визначає загальну орієнтацію функціонування фінансово-кредитних установ і законодавчі основи здійснення грошової емісії та випуску цінних паперів.

Грошово-кредитна політика:

формує регіональний рівень ставок за кредитами та депозитами.

- підтримує місцеві програми кредитування.

- визначає розміри статутного капіталу банків.

- регулює коливання валютного курсу.

41.Зовнішньоекономічна і макроекономічна політика

Зовнішньоекономічна політика - це політика держави, що проводиться з метою

врегулювання платіжного балансу завдяки торговельній політиці, яка здійснюється у двох формах: протекціонізму та лібералізму.

Зовнішньоекономічна політика:

-прикордонне та транспортне співробітництво.

- формування регіональних тарифів та митних зборів.

-укладання угод про співпрацю територій різних країн.

- підвищення конкурентоспроможності економіки регіону .

Макроекономічна політика - це набір правил та регулювань, що призначені для впливу і контролю макроекономічних змінних. До цих змінних належать: національний дохід, рівень безробіття, ріст виробництва, загальний рівень заробітної плати, цін та процентних ставок. Регулятивна політика є макроекономічною, коли вона спрямована на загальний рівень економічної діяльності. Фіскальна політика є макроекономічною, коли уряд змінює свої сукупні видатки та збір податків, щоб звести бюджет з дефіцитом, надлишком чи рівноважний.

Макроекономічна політика :

- нівелювання диспропорцій у виробництві товарів і пропозиції послуг

- перерозпоілення сировинних і фінансових потоків .

- оцінка і рекомендації структурних змін.

- - вивчення та корегування міжгалузевих диспропорцій.

42.Завдання державного регулювання економічного розвитку регіонів

Суб'єктами управління (державного регулювання) економіки регіону, які реалізують ДРЕП, виступають ВР України, Президент України, КМ України і державні адміністрації регіону, які фактично є інструментом центральної влади щодо реалізації ДРЕП на місцях. Об'єктом управління виступає економіка регіону, а саме підприємства, організації й установи усіх форм власності, що розташовані на території регіону, комунально-побутове господарство, зовнішньоекономічні зв'язки та інші соціально-економічні явища і процеси в регіоні.

Інструментами державного регулювання економіки регіонів (реалізації регіональної політики), як уже зазначалось, є: система прогнозів, індикативних планів і програм, законодавча база, грошово-кредитна система, фінансова (податкова) система, приватизація державної власності, держінвестиції, інновації, держзакупівлі.

На рівні регіону державна політика здійснюється шляхом: вибору пріоритетів та обґрунтування стратегії розвитку довготермінових та поточних прогнозів соціально-економічного розвитку регіону; формування бюджету регіону (області); координації роботи місцевих органів влади під час вирішення міжрегіональних питань; забезпечення охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування; вирівнювання рівня життя населення адміністративно-територіальних одиниць регіону; створення високорозвинутої соціальної інфраструктури; розвитку й управління рекреаційним господарством; регулювання споживання енергоресурсів на території; заохочення іноземного капіталу та інше.

Суб'єктами, що реалізують державну політику в регіонах та безпосередньо здійснюють державне регулювання на місцях, є: обласні, районні та міські держадміністрації. Вони забезпечують реалізацію законів України, указів Президента України, постанов ВР України, КМ, України, рішень відповідних представницьких органів регіонального самоврядування.

Завдання державного регулювання економічного розвитку регіонів:

-вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів за рівнем і якістю життя населення.

-структурна перебудова регіонів ,модернізація і розвиток інфраструктур.

-стимулювання розвитку експортних і імпортозамінюючих регіональних виробництв.

- підвищення рівня добробуту населення оздоровлення навколишнього приподного середовища.

-поліпшення демографічної ситуації в регіонах.