4. Основні шляхи підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства

У нестабільному зовнішньому середовищі підприємства повинні спрямовувати свої зусилля на утримання конкурентної позиції на ринку. За таких умов вони змушені постійно шукати нові, більш ефективні методи господарювання, відшукувати наявні резерви розвитку, знаходити нові ринки збуту власної продукції, а також постійно працювати над розробкою та впровадженням різноманітних інновацій, які зможуть забезпечити виживання підприємства в умовах конкурентної боротьби. Тому з метою ефективного функціонування підприємств і забезпечення їх конкурентоспроможності необхідно якісно розвивати ресурсний потенціал як основу для розвитку. При цьому саме максимізацію ресурсної складової можна вважати умовою сталого розвитку підприємства в сучасних умовах, що вимагає від вітчизняних суб’єктів господарювання приділяти велику увагу управлінню власним ресурсним потенціалом.

Важливу роль у підвищенні ресурсного потенціалу підприємств відіграє вибір і реалізація відповідної стратегії розвитку підприємства. Для цього потрібна інформація щодо величини ресурсного потенціалу та рівня його використання. Моніторинг та оцінка рівня ресурсного потенціалу є актуальним завданням, оскільки його розв’язання дає змогу приймати стратегічні й тактичні рішення щодо розвитку підприємства в різних напрямах й розвитку його стійких конкурентних переваг [6,c.75].

Необхідно обов’язково враховувати той факт, що розкриття ресурсного потенціалу наштовхується на подолання зовнішніх бар'єрів. Такі бар’єри можна розглядати як всі фактори зовнішнього середовища, що впливають на ресурсний потенціал підприємства, а саме:

•   можливості для виробництва нових або поліпшених видів продукції або послуг;

•   можливості для зміни соціальних відносин на підприємстві;

•  можливості для розробки нових методів управління;

•  можливості для створення нових механізмів просування продукції на ринок ;

•  можливості придбання ноу-хау, патентів;

•  законодавча база, низька ставка рефінансування, пільгове оподатковування;

•  взаємодія влади й бізнесу;

•  практика комерціалізації технологій тощо.

Щодо впливу на ресурсний потенціал підприємства внутрішніх факторів, слід зазначити, що процеси управління ресурсами значно залежать від культури управління підприємством. За участю ресурсного потенціалу можна реально досягти прискорення й підвищення ефективності впровадження нових технологій і винаходів, реальної протидії бюрократичним тенденціям, сприяння розкриттю інноваційного потенціалу особистості тощо [32,c.158-160].

Входження України до групи держав, в яких домінує інноваційний шлях розвитку, потребує залучення фінансових і кадрових ресурсів, збільшення долі інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва підвищення інноваційної активності підприємств. Аналіз джерел фінансування інноваційних заходів підприємств України за останні роки засвідчив, що із загальної суми використаних на інноваційні цілі фінансових ресурсів майже 60-70% становили власні кошти підприємств, фінансування з державного бюджету дорівнювало приблизно 2-4%, кредитні ресурси становили 2-3%, кошти інвесторів - 1-2%. Як видно з наведених даних, основним таким джерелом є власні кошти суб'єктів господарювання, і стає очевидним, що у майбутньому слід спиратися саме на них, у чому важливу роль відіграє підвищення ресурсного потенціалу.

Отже, підвищення ресурсного потенціалу підприємств виступає основою науково-технічного прогресу й технологічної модернізації виробничих потужностей і зміцнення їх конкурентних позицій на вітчизняному та світовому ринку.

Розглядаючи галузь діяльності ДП «Ємільчинське лісове господарство» - лісництво та лісозаготівлі, варто відмітити деякі особливості даної галузі. Так, ліси утворюють позитивний соціальний та екологічний ефекти, які можуть навіть перевищувати економічний, що робить лісову галузь важливою для суспільства. Зокрема Україна належить до категорії країн, що недостатньо забезпечені лісовими ресурсами. Тому потрібно вжити ряд заходів для підвищення ефективності використання наявного потенціалу в лісовому господарстві.

Велике значення лісів в національному господарстві країни викликає необхідність найбільш комплексного використання лісових багатств. В умовах становлення ринкових відносин в Україні головним принципом має стати безперервне і невиснажливе використання лісових ресурсів.

Невід’ємним і досить важливим елементом виробничого потенціалу лісогосподарського комплексу є саме лісоресурсний потенціал. Раціональне використання цього потенціалу є основою підвищення ефективності використання усього виробничого потенціалу на лісогосподарських підприємствах.

Лісові ресурси мають велике значення в економіці країни і суттєвий вплив на розвиток багатьох галузей промисловості, сільського господарства, транспорту, будівництва, охорони здоров’я, туризму, і т.д.

Назріла гостра необхідність розроблення нових основ екологічного лісокористування, які б враховували необхідність різнопланового і цільового використання лісів, підвищення їх стійкості та посилення еколого-захисних функцій. Потрібна розробка нових, сучасних механізмів управління процесом державного контролю за охороною, захистом, використанням та відновленням лісів в Україні.

Управління лісовим господарством займає чи не провідне місце в державній політиці розвитку економіки ще з отримання Україною незалежності. Проте, не дивлячись на це, сьогоднішній стан державного управління лісами через ряд причин знаходиться в незадовільному стані.

Проте для стабільного розвитку лісового господарства потрібне відповідне фінансування. Необхідно залучати як і державні, так і кошти приватних осіб. Лісове господарство є малопривабливим для інвесторів, які намагаються отримати швидку віддачу від вкладеного капіталу. Тому необхідно створити умови для сприятливого інвестиційного клімату. Головним завданням інвестиційної політики має стати впровадження передових технологій використання вторинної сировини, що дозволить раціональніше використовувати уже наявну базу.

Тому для підвищення рівня ресурсного потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство» необхідно впровадити наступні заходи:

• запровадження принципів невиснажливого лісокористування та екосистемного підходу в процесі реформування та збалансованого розвитку лісового господарства;

• запровадження політики формування цін на лісогосподарську продукцію;

• створення конкурентних засад в сфері лісокористування;

• врівноваження показників лісозаготівлі і насаджень, а також ефективний контроль за станом лісових насаджень;

• збільшення об’єму заготівлі деревини за рахунок підвищення продуктивності лісів;

• альтернативні варіанти застосування відходів з виробництва;

• врахування у процесі лісогосподарської діяльності соціальних інтересів працівників лісового господарства та місцевого населення;

• забезпечення прозорого процесу прийняття рішень, що стосуються розвитку лісового сектору господарства;

• підвищення продуктивності праці. Цей процес відбувається за допомогою покращення засобів праці, технології і впровадження нової техніки і прогресивної технології, а також за рахунок відповідної підготовки кадрів для роботи на новій техніці, підвищення кваліфікації працівників. Збільшення витрат на підготовку фахівців високого класу, тренінги, курси. Перший напрямок має за мету навчити працівників використовувати надані їм засоби виробництва для створення необхідної продукції в належній якості і потрібній кількості. Другий напрямок має за мету підвищення професійних знань і навичок з метою виконання більш складних робіт і підвищення продуктивності праці.

• покращення системи підготовки та перепідготовки кадрів для лісової галузі;

• заходи для збалансування доходів і видатків держлісгоспів;

• екологізація виробництва, стимулювання діяльності, спрямованої на збереження довкілля, що призведе до зменшення витрат на відновлення природного середовища;

• реформування лісового господарства повинно здійснюватися на основі чітко визначеного плану розвитку, який повинен мати глибоке обґрунтування.

Серед основних проблем ресурсного потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство» особливе місце належить зростанню дебіторської заборгованості та кадровим питанням. Так, кадровий потенціал підприємства характеризується зростанням плинності кадрів, надмірно низькою оплатою праці порівняно з оплатою праці працівників контори лісового господарства та низьким рівнем мотивації промислово-виробничого персоналу, нездоровим психологічним кліматом в колективі серед робітників, зловживання керівництвом цехів своїми повноваженнями, що виявляються в веденні подвійної бухгалтерії, продажах частини лісопродукції місцевому населенню за нижчими, аніж на підприємстві цінами і приховування фактів здійснення такої діяльності від вищого керівництва.

Усі ці випадки обумовлюються насамперед невисокою цінністю їх посад для рядових працівників підприємства. Постійним очікуванням скорочень, звільнень і знижень рівня фінансового та соціального забезпечення. Так у 2013 році в цілях економії було призупинено видачу робітникам спецодягу, скорочено кількість путівок, що надаються для оздоровлення. Я вважаю, що в таких умовах важливість зваженої кадрової політики стає надзвичайно актуальною.

Пропонуємо для поліпшення стану кадрової політики застосувати такі заходи як запровадження системи премій для виробничого персоналу та нематеріального стимулювання, такого як оголошення подяки чи нагородження почесною грамотою.

Розрахуємо економічний ефект, що буде одержаний у результаті скорочення плинності кадрів до рівня 2012 року у наступному 2014 році. згідно таблиці 2.15. коефіцієнт плинності кадрів 2013 року Кп. — 0,17; коефіцієнт плинності кадрів у базовому .м — 0,11; Продуктивність праці промислово-виробничого персоналу у поточному році П, тис. грн — 154,45; плинність кадрів Чос, осіб — 82.

ДП «Ємільчинське лісове господарство» за 2014 рік планує отримати виручку від реалізації у розмірі 76032 тис. грн., розрахуємо економічний ефект з огляду на запровадження рекомендованих заходів (Таблиця 2.21.).

Таблиця 2.21.

Економічний ефект заходів щодо поліпшення мотивації персоналу на ДП «Ємільчинське лісове господарство» на 2014 рік

Рекомендаційні заходи	Витрати,грн.	Витрати,грн.	Соціальний ефект
1. Система премій для персоналу (за високі досягнення за результатами року)	Премії – 20% на рік від ФОП (планового) =18694,1тис.грн.*20% = 3738,82 тис.грн.	76032 тис.грн. – 3738,82тис.грн. =72293,18тис.грн.	Підвищення задоволеності роботою, підвищення продуктивності (так як працівник відчуватиме результати своєї діяльності)
2. Нематеріальне стимулювання	400 прим. * 8 грн. =3,2 тис.грн./ рік (видатки купівлю бланків, грамот і подяк)	76032тис. грн. – 3,2тис.грн. = 76028,8 тис.грн.	Поліпшення морально- психологічного клімату, підвищення лояльності персоналу
РАЗОМ (економічний ефект)	3742,02 тис.грн.	76032тис.грн. – 3742,02тис.грн. =72289,98 тис.грн.	Можливість розширеного відтворення

Річний економічний ефект від скорочення плинності кадрів розраховують за формулою:

Епл=Зсер*(1-∆Кпл)-Ввз, (2.1.)

Де Зсер – середньорічні збитки, заподіяні плинністю кадрів,грн; ∆Кпл – зміна коефіцієнта плинності (Кпл2013-Кпл 2012); Ввз – видатки на запровадження заходів,грн.

У свою чергу:

Зсер=Впер+Внавч+Внаб, (2.2)

Впер – втрати, викликані перервами у роботі,грн; Внавч – втрати, пов’язані з навчанням нових працівників,грн; Внаб – втрати пов’язані з набором нових працівників,грн.

Впер=Вд*Т*Ч, (2.3.)

Де Вд – денний виробіток 1працівника,грн; Т- середньоденні перерви через плинність, днів, Ч – плинність, осіб (за 2013 рік).

Внавч=Вн*Чпл*Кзч, (2.4.)

Вн – витрати на навчання працівників,грн; Чпл – частка плинності; Кзч – коефіцієнт зміни чисельності працівників.

Чпл=ЧЗвб/ЧЗз (2.5.)

ЧЗвб – чисельність звільнених за власним бажанням протягом звітного року,осіб; ЧЗз – загальна чисельність звільнених протягом звітного року,осіб.

Кзч=Чкін/Чпоч, (2.6.)

Чкін – загальна чисельність працівників на кінець звітного періоду,осіб; Чпоч – загальна чисельність працівників на початок звітного періоду,осіб.

Внаб=Чпл*Кзч, (2.7.)

Середньоденна продуктивність праці:

ППсд=ППср/Чрд, (2.8.)

Де ППср – середньорічна продуктивність праці, тис.грн/особу; Чрд – чисельність робочих днів на рік.

Отже,

Чпл=82/111=0,74;

Кзч=493/564=0,87;

ППсд=154,45/270=572 (грн./особу);

Впер=572*0,2*82=9380,8 (грн);

Внавч=16000*0,74*0,87=10300,8 (грн);

Внаб=1200*0,74/0,87=1020,7 (грн.);

Зсер=9380,8+10300,8+1020,7=20702,3 (грн.);

Епл=20702,38*(1-0,04)-3742,02=16132,3 (грн).

Отже, у разі зниження коефіцієнта плинності кадрів лише до рівня 2012 року, економічна ефективність становитиме 16,13 тис.грн. і цей показник не є граничним, адже існує значний резерв для зниження даного показника і підвищення ефективності роботи підприємства вцілому. Тому надалі ефективність роботи з кадрами на ДП «Ємільчинське лісове господарство»залежатиме від зниження плинності кадрів, від грамотного управління персоналом, від створення чіткої системи мотивації співробітників.

Тому, для реалізації програми реформування лісового господарства потрібно, щоб дане питання стало предметом глибокого обговорення лісокористувачів, органів влади та науковців. А також необхідно враховувати досвід промислово - розвинутих країн світу і передусім реальне становище України.

Для покращення ефективності господарювання лісового господарства необхідно підвищити ефективність управління, реформувати систему ведення лісого господарства з метою ефективного використання лісових ресурсів, розвивати міжнародне співробітництво у даній галузі.

Підвищення ефективності управління лісовим господарством передбачає:

• передачу лісів, що знаходяться у державній власності, до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі лісового господарства – Держкомлісгоспу, та посилення його функцій;

• підтримку комунальної власності на ліси в межах населених пунктів;

• підтримку приватної власності на ліси, які створюються на землях, що знаходяться у приватній власності;

• посилення повноважень Державної інспекції з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів з метою підвищення ефективності ведення лісового господарства всіма лісокористувачами.

Реформування економічної та фінансової системи ведення лісового господарства передбачає:

• створення конкурентних засад формування послуг лісовому господарству приватними підприємствами і підприємцями;

• вдосконалення плати за лісові ресурси через заміну попенної плати на лісовий податок в залежності від площі лісового фонду та ринкової вартості заготовленої деревини;

• направлення місцевим громадам частини лісового податку;

• розробку методики розрахунку рівня плати за використання земель лісового фонду для потреб рекреації, мисливства, промислової заготівлі грибів, ягід, лікарської сировини тощо;

• створення спеціального бюджетного фонду фінансування лісового господарства на основі надходжень від лісового податку та плати за використання земель лісового фонду для потреб рекреації, мисливства, промислової заготівлі грибів, ягід, лікарської сировини тощо, а також надходжень від відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісових земель для використання в цілях, не пов’язаних з веденням лісового господарства та відшкодування за забруднення лісів промисловими викидами, побутовими відходами тощо;

• оптимізацію структури та кількості лісогосподарських підприємств по веденню лісового господарства в залежності від лісорослинної зони та експлуатаційного чи екологічного значення лісів;

• звільнення від сплати дивідендів з прибутку у випадку направлення коштів на оновлення основних фондів необхідних для ведення лісового господарства;

• стимулювання розвитку в лісах рекреаційної та туристичної інфраструктури, еколого-просвітницької діяльності.

Вдосконалення ведення лісового господарства передбачає:

• забезпечення екологічно орієнтованого ведення лісового господарства та комплексного використання лісових ресурсів, з врахуванням ландшафтно-водозбірних принципів ведення лісового господарства, перегляд принципів розподілу лісів за екологічним і господарським значенням та залежно від переваг виконуваних ними функцій, розробка кадастрової оцінки лісів, зменшення обсягів суцільних рубок, заміна їх на поступові і вибіркові, особливо в лісах зелених зон навколо населених пунктів;

• забезпечення збереження біологічного різноманіття лісів;

• інвентаризацію та оптимізацію мережі лісових природно-заповідних територій та об’єктів;

• розв’язання проблеми захисного лісорозведення на державному рівні шляхом інвентаризації полезахисних лісових смуг, закріплення полезахисних лісових смуг за землекористувачами, відновлення агролісомеліоративних служб, законодавчого урегулювання вирішення питання цільового виділення земель під захисне лісорозведення;

• забезпечення державної підтримки створення захисних насаджень та полезахисних лісових смуг на еродованих землях, що знаходяться у приватній і комунальній власності;

• вдосконалення системи лісокористування (віки, види, способи рубок та їх планування) у розрізі природних зон;

• проведення лісогосподарських заходів з врахуванням регіональних еколого-економічних та соціальних особливостей, що зокрема передбачають: запровадження технології гірських лісозаготівель на базі природозберігаючих систем машин та механізмів, заміну похідних ялинників на корінні деревостани, проведення робіт на радіоактивно забруднених лісових територіях, спрямованих на реабілітацію лісів, здійснення постійного радіологічного моніторингу, створення та вирощування стійких до екстремальних природних умов Степу лісових біогеоценозів з врахуванням необхідності переведення господарювання на ландшафтно-екологічні принципи;

• покращення наукового та кадрового забезпечення розвитку лісового господарства;

• вдосконалення системи лісовпорядкування, інвентаризації і моніторингу лісів на основі геоінформаційних технологій;

• вдосконалення системи інформаційного забезпечення галузі та впровадження інформаційних технологій у лісове господарство;

• посилення функцій і ролі Державної лісової охорони (служби), прийняття Положення про Державну лісову охорону (службу);

• розвиток лісової інфраструктури (дороги, мости, підпірні стінки, гідротехнічні споруди тощо).

Ефективне використання лісових ресурсів передбачає:

• запровадження реалізації заготовленої деревини на конкурсних засадах через аукціони і торги для формування прозорого ринку деревини;

• створення конкурентних засад формування послуг лісовому господарству приватними підприємствами і підприємцями;

• визначення заготівлі деревини як кінцевої фази ведення лісового господарства;

• поступову реструктуризацію лісогосподарських підприємств шляхом відокремлення і створення деревообробних державних підприємств (філій) та реалізація їм деревини на ринкових умовах;

• впровадження системи контролю (сертифікатів) походження лісопродукції для забезпечення захисту ринку від незаконно отриманої деревини;

• гармонізацію національних стандартів у сфері лісового господарства з відповідними міжнародними стандартами.

Приєднання України до європейського процесу щодо збереження і захисту лісів зумовлює:

• забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України щодо лісів;

• участь у роботі міжнародних лісівничих організацій;

• вивчення нових технологій і методів організації та ведення лісового господарства;

• розширення співпраці між науковими і освітніми організаціями, проведення спільних наукових досліджень;

• обмін експертами, вченими, спеціалістами, стажерами, а також делегаціями в наукових і навчальних цілях та з метою ознайомлення;

• обмін інформаційними матеріалами;

• регіональна прикордонна співпраця з метою координації дій щодо обмеження чисельності шкідників лісу, наслідків стихійних лих і лісових пожеж;

• участь у міжнародних конгресах, конференціях, виставках [34,с.3-5].

Дотримання зазначених вище пріоритетів сприятиме зниженню витрат в перспективі і розвитку ресурсного потенціалу як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств, а також забезпечить активізацію різних видів діяльності вітчизняних підприємств, поширення інновацій в усіх сферах національної економіки, а отже, – розвитку конкурентоспроможності України.