Методика проведення вем.

Найчастіше в кардіологічній практиці застосовують переривчасту східцево зростаючу методику навантаження. Дослідження проводиться після ви­мірювання AT, реєстрації та оцінки ЕКГ у спокою. Для виключення можли­вості впливу вегетативної нервової системи на зміну кінцевої частини шлу­ночкового комплексу слід провести пробу з гіпервентиляцією. Хворий протягом 15 сек. дихає якнайглибше і найчастіше. Відразу після цього по­вторно реєструють ЕКГ. За виконання проби з гіпервентиляцією у хворих з'являється запаморочення, особливо значне у ваготоніків. Тому слід спо­стерігати за станом хворого, щоб уникнути його падіння з велоергометра.

Початкова величина навантаження для хворих, що перенесли інфаркт міокарда, а також із середньою та високою апріорною вірогідністю ІХС складає 25 Вт і виконується протягом 5 хв. (для досягнення стану «стійкої рівноваги»). За відсутності ознак неадекватності навантаження підви­щується на 100%. Кожна наступна сходинка навантаження збільшується на 25 Вт. Під час проби проводиться постійний візуальний контроль ЕКГ на моніторі, а в кінці кожної хвилини роботи та в кінці кожної сходинки наван­таження і відпочинку реєструють ЕКГ у 12 загальноприйнятих відведеннях і ATза методом Короткова. Отримані дані порівнюють з аналогічними показ­никами до початку навантаження.

Критерії припинення вем

Критерії припинення ВЕМ-проби залежать від мети, яку ми ставимо (діагностика ІХС чи визначення толерантності до фізичного навантаження та ін.), та від конкретного стану пацієнта. У хворих, що перенесли інфаркт міокарда, ВЕМ у перші 4 тижні проводиться лише у спеціалізованих від­діленнях.

Доцільним є використання таких критеріїв.

Клінічні: досягнення субмаксимальної ЧСС; виникнення нападу стено­кардії; незмінність або зниження ATна 20—30% від початкового рівня; значне підвищенняAT(понад 220/120 мм рт. ст.); поява різкої кволості, Апріорна вірогідність хвороби — це вірогідність розповсюдженості хво­роби в даній групі.

Критеріями різко позитивної ВЕМ (високого ризику ускладнень) є: неспроможність досягти рівня споживання кисню 6,5 ME, частоти сер­цевих скорочень 120 на 1хв; депресія сегментаST>2 мм; депресія сегмен­таSTпротягом 6 хв. після припинення навантаження; депресія сегмента ST у декількох відведеннях; незмінність або зниження систолічногоATза на­вантаження; підйом сегмента ST у відведеннях, у яких немає патологічного зубця О; виникнення шлуночкової тахікардії.

Для оцінки результатів ВЕМ слід враховувати не тільки величину зміщен­ня сегмента ST, але й особливості болю та вік пацієнта. Це дає можливість оцінити вірогідність хвороби за даними тесту (апостеріорну вірогідність). На діагностичній схемі представлений приклад формалізованого підходу до розпізнання ІХС.

Біль у грудях: вірогідний аналіз у діагностиці іхс.

Характер болю	Апріорна вірогідність ІХС, %	Апостеріорна вірогідність ІХС (%) залеж­но від величини депресії сегмента ST під час навантаження
		0-0,5 мм	1-1,5 мм	2-2,5 мм
Типова для стенокардії (А і Б)
— чоловіки 30-39 pp.	70	25	83	96
— чоловіки 60-69 pp.	94	80	97	>99
— жінки 30-39 pp.	26	7	42	79
— жінки 60-69 pp.	90	69	93	99
Нагадує стенокардію (А або Б)
— чоловіки 30-39 pp.	22	6	38	76
— чоловіки 60-69 pp.	67	32	81	96
— жінки 30-39 pp.	4	1	9	33
— жінки 60-69 pp.	54	21	72	93
Не типова для стенокардії (ні А, ні Б)
— чоловіки 30-39 pp.	5	1	10	38
— чоловіки 60-69 pp.	28	8	45	81
— жінки 30-39 pp.	<1	<1	2	8
—жінки 60-69 pp.	19	5	33	72

A— характеристика болю: давить або стискає, триває 2—15 хв., ло­калізується за грудиною, віддає в щелепу, спину, ліву руку.

Б — умови виникнення: біль виникає за фізичного або емоційного наван­таження, припиняється у спокої.

• ME= споживання кисню в умовах основного обміну (~3,5 мл/хв/кг).