Варіант 5

1.Проаналізуйте засоби художнього втілення міфологічного світового буття у творі Михайла Коцюбинського тіні забутих предків

1).У повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» описується життя гуцула Івана Палійчука від народження і до загибелі. Уже з перших сторінок твору ми дізнаємося,що народження хлопчика пов`язане з обрядійством цього народу,точніше з порушенням обрядів: «Не сокотилася баба при злогах,не обкурила десь хати,не засвітила свічку,і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня». Саме при народженні дитини бабі-повитусі відводилася важлива роль,від неї залежала щаслива доля новонародженого.

Магічно-заклинальні обряди посилювалися ритуальним використанням диму й вогню.Хату обкурювали вогнем,узятим від запаленої живої ватри, щоб захистити породіллю та дитя від злих духів.Споконвіку вогонь уважали символом та покровителем сім`ї,йому приписувалася здатність очищати та зцілювати.

2).Михайло Коцюбинський розкриває читачам міфічні уявлення гуцулів про злих духів.Люди вірять у ворожок,чародіїв,мольфарів,нечисту силу. Саме тому в повісті з`являється щезник,нявка й чугайстир,відьма Хима та мольфар Юра.Вони існують поруч із людьми,як щось звичне та зрозуміле,тримаючи гуцулів у постійній тривозі.Бо нявка може згубити людину в лісі,якщо на допомогу не прийде чугайстир,Що є «смертю для нявок:зловить і роздере».Відьма Хима може зробити шкоду худобі,а Юра-зашкодити людині своїми чарами.Щоб вижити в цих умовах,гуцули знали безліч різноманітних ворожінь та замовлянь.Дуже любила ворожити дружина Івана Палагна.Вона ворожила біля худоби, «палила поміж маржинкою ватру,аби вона була світуча,красна,як боже світло,аби до неї не мав приступу злий…». Ворожила для себе,аби бог дав діточок,а потім разом із Юрою-аби звести зі світу Івана Демонологія,що виникла на основі первісної віри в духів,займає неабияке місце в житті гуцула.Тому автор і надав їй у повісті багато уваги.

2. Проаналізуйте засоби художнього втілення образу матері в сучасній поезії Андрія Малишка. Василя Симоненка та ін.. Прочитайте один з віршів про матір.

Світ кожного поета починається з матері. Коли ж поетове слово – “від Бога”, образ матері стає домінуючим, набував символічного значення, підноситься до узагальненого образу матері-Батьківщини. Вершин художньої майстерності цей образ сягнув в поезії, Т. Шевченка, І. Франка, О. Довженка. Осанну матері проспі-вали П. Тичина і М. Рильський, В. Сосюра та І. Драч, Д. Павличко і В. Стус.

Всенародну любов здобула поезія А.Малишка “Пісня про рушник” (“Рідна мати моя...”), написана в 1959 р. до фільму “Літа молодії” (музика Пл. Майбороди). У центрі її–український рушник як символ материнського благословення і любові. Український рушник має безліч урочистих і важливих функцій. Випроводжаючи дорослу дитину у великий світ, мати дарувала “на щастя, на долю” вишиваний рушник;

Анафора “І”, якою розпочинаються 14 рядків з 18, засіб градації, неоднора-зово вживаний поетом, надають цій поезії мелодійності і особливого пісенного ліризму. Та найголовніше у цьому творі – щире синівське почуття, велика дяка матері.

Образ матері в поезії Малишка асоціюється з Україною. Тепло переданий діалог зі сполоханими дітьми й онуками. Ніжністю і любов'ю звучать останні слова матері, котра не залишає по собі спадків, проте розкриває перед нащадками велику свою душу, своє розуміння справжніх цінностей людського життя.

Ніжні дворядкові строфи поезії В. Симоненка “Лебеді материнства” ніби відроджують мелодію української колисанки, української казки. Рожеві Симонен-кові лебеді випливають з туману, зігрітого материнською любов'ю дитинства, із матусиних пісень. У першій частині поезії розгортається чарівна казка щасливого дитинства. Добра мати прагне все зробити для любої дитини, віддати їй увесь цвіт своєї душі, оберегти від усіх лих життя – зла, небезпеки, хвороб. Друга частина – це роздуми-мрії матері про майбутню долю її сина у тривожному світі, його юність, хмільний час кохання, зустрічі, з яких одна мусить стати любов'ю. “Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги

У хмільні смеркання мавки чорноброві, Ждатимуть твоєї ніжності й любові”.

Третя частина – це роздуми матері про синове змужніння. Коли він стане перед вибором, мати бажає, щоб і друзів, і наречену, і брата по духу він вибрав не за чиєюсь вказівкою, а з власної волі. Мати прагне, щоб головні підвалини людсько-го життя – матір і батьківщина – ніколи не були замінені. Навіть у смерті, в еміграції, в багатстві і бідності.

“Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” – цей поетичний шедевр В. Симоненка, як і “Пісня про рушник” А. Малишка, отримав усенародну шану, любов і став народною піснею.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.