- •Варіант №1
- •1.Проблема вибору життєвого шляху героями роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні»? Панаса Мирного та Івана Білика.
- •2.Багатогранність діяльності Михайла Старицького, її значення для розвитку української культури.
- •Варіант №2
- •1.Проаналізуйте засоби художнього втілення міфологічного світового буття у творі Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків».
- •2.Проаналізуйте засоби художнього втілення образу матері в сучасній поезії Андрія Малишка. Василя Симоненка та ін. Прочитайте один з віршів про матір.
- •Варіант №3
- •2.Людина й народ як творці історії та культури в романі «Диво» Павло Загребельного.
- •Варіант 4
- •1. Мотиви громадської та інтимної лірики в.Сосюри. Прочитати напам’ять вірш поета
- •Літо бабине
- •2.Тематика й поетика новел Григора Тютюнника
- •Варіант 5
- •1.Проаналізуйте засоби художнього втілення міфологічного світового буття у творі Михайла Коцюбинського тіні забутих предків
- •2. Проаналізуйте засоби художнього втілення образу матері в сучасній поезії Андрія Малишка. Василя Симоненка та ін.. Прочитайте один з віршів про матір.
- •Варіант 6
- •1.Ольга Кобилянська як визначний майстер психологічної прози(на прикладі вивчених творів) «Земля»
- •2. Особливості інтерпретації образу України у поезії Василя Симоненка. Прочитати напам'ять вірш "Лебеді материнства".
- •Лебеді материнства
- •Варіант 7
- •1.Ідея єдності людини і природи в драмі-феєрії «Лісова пісня Лесі Українки»
- •2. Краса і щирість любовного почуття в ліриці Василя Симоненка.
- •Варіант 8
- •1. Творчість письменників рідного краю: чільність постаті й найвизначніші набутки.
- •2. Морольно – фільсовька проблематика романістики Олеся Гончара (на прикладі вивченого твору) «Собор»
- •Варіант 9
- •1. Глибина розкриття психології людини в екстремальних обставинах у творчості Володимира Винниченка (на прикладі прочитаних творів).
- •2. Образ Марусі Чурай з однойменного роману Ліни Костенко як втілення кращих рис українського народу. Прочитати напам'ять уривок із твору (за вибором студента).
- •Варіант 10
- •1. Творчість Василя Стефаника в контексті української та світової новелістики.
- •2. Людина в протистоянні зі злом і несправедливістю в поезії Василя Стуса. Прочитати напам'ять вірш поета
- •Мотиви травня
- •Варіант 11
- •1.Проблема боротьби за вільне, духовне багате життя людини у «Лісовій пісні Лесі Українки».
- •2. Літературне "шістдесятництво" як суспільне та культурне явище. Аналіз життя та творчості одного з поетів-шістдесятників (за вибором учня). Прочитати напам'ять вірш аналізованого автора.
- •Варіант 12
- •1. Утвердження духовно-моральних цінностей людського буття в драмі-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки. Прочитати напам'ять уривок із твору.
- •2. Реалізм і символіка картин української дійсності в романі Уласа Самчука “Марія”.
- •Варіант 13
- •1. Поетизація буття гуцулів у повісті "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського.
- •2. Героїзм і трагізм історичної долі українського народу y творчості Олександра Довженка.
- •Варіант 14
- •1. Зображення людських почуттів у повісті Михайла Коцюбинського Тіні забутих предків.
- •2. Світ дитинства в кіноповісті "Зачарована Десна" Олександра Довженка.
- •Варіант 15
- •1. Творчість Лесі Українки як видатне явище світової літератури. Прочитати напам'ять вірш "Contra spem spero".
- •2. Зображення духовної величі й краси людини у творчості Івана Багряного (на прикладі прочитаних творів).
- •Варіант 16
- •1. Михайло Коцюбинський як майстер імпресіоністичної психологічної новели.
- •2. Образ ліричного героя поетичних творів Євгена Маланюка.
- •Варіант 17
- •2. Трагедія роду й народу в романі "Вершники" Юрія Яновського.
- •Варіант 18
- •2. Образ України в поезії "Любіть Україну" Володимира Сосюри.
- •Варіант 19
- •1. Ідея єдності людини і природи в драмі-феєрії “Лісова пісня” Лесі Українки.
- •Варіант 20
- •1 Майстерність Івана Карпенка-Карого як драматурга ( на прикладі комедії « Хазяїн» ).
- •2. Цінності людського буття в поезії Максима Рильського.
- •Варіант 21
- •1. Поетична драма "Зів'яле листя" Івана Франка: історія написання, спектр любовного почуття, образ ліричного героя, особливості поетичної форми. Прочитати напам'ять вірш “Чого являєшся мені .”.
- •2. Зображення в прозових творах Миколи Хвильового боротьби добра і зла в душі людини та житті суспільства.
- •Варіант 22
- •1.Людина, сім*я та суспільство в психологічному й моральному аспектах за повістю Івана-Нечуя Левицького «Кайдашева сім*я»
- •2.Особливості зображення національного відродження українського народу в ранній творчості Павла Тичини. Прочитати вірш на пам*ять « Пам*яті тридцяти»
- •Варіант 23
- •1. Ідейно-художнє багатство філософської та громадянської лірики Івана Франка.
- •2. Характер конфлікту та його художнє втілення в драматургії Миколи Куліша (на прикладі вивченого твору).
- •Варіант 24
- •1 Проблема вибору життєвого шляху героями роману « Хіба ревуть воли , як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика.
- •2.Людина, природа, всесвіт у збірці «Сонячні сонети» Павла Тичини. Прочитати вірш на пам*ять « Ви знаєте, як липа шелестить ?»
- •Варіант 25
- •1. Багатогранність діяльності Михайла Старицького, її значення для розвитку української культури.
- •2. Мотиви й образи інтимної лірики Володимира Сосюри.
- •Варіант 26
- •1. Риси духовної й матеріальної культури українців у повісті Івана-Нечуя Левицького «Кайдашева сім*я»
Варіант №1
1.Проблема вибору життєвого шляху героями роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні»? Панаса Мирного та Івана Білика.
У житті кожної людини обов'язково бувають моменти, коли треба зробити вибір. Іноді йдеться про дріб'язкове: іграшку, одяг, страви. А колись — про серйозніші речі: професію, вчинок, ставлення до людини . Від чого тоді залежатиме вибір? Мабуть, від виховання, від совісті, від наявності чи відсутності таланту, вміння розуміти життя і людей.
Роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» знайомить нас з історією Чіпки Вареника, селянського парубка, який стає жорстоким убивцею. Чому герой зробив такий вибір? Автор намагається дати відповідь на це питання, висвітлюючи дитячі, юнацькі роки Чіпки, розкриваючи мотиви його вчинків.
Формування його характеру відбувалося у несприятливих умовах. Батько виявився двожоном, отже, Чіпка — байстрюк, якого зневажало все село. Постійні злидні, безземелля. Коли ж з'явився клаптик землі, його підступно відбирають. Ось перші причини мстивого характеру хлопця: бідність, зневага людей, безправність і беззахисність перед несправедливістю. Починається боротьба Чіпки за правду — так він вважає. Грабунки, розбій — здавалося, що він відбирає своє. Був, правда, період душевного «одужання», коли поруч з'явилася Галя, коли праця приносила і прибуток, і задоволення. Але ще один удар: Чіпку виганяють із земської управи, куди він був обраний селянами. І герой знову виходить на стежку помсти, знову ніби захищаючи правду.
Якби в романі діяв лише Чіпка, з усіма його бідами, то, мабуть, можна було йому співчувати. Мовляв, а що ж іще робити у подібних умовах? Але ж поряд з Чіпкою мати, Галя, Грицько, Христя. Намагаючись підтримати героя, вони підказували йому інший шлях. Якби прислухався, може, став би хазяїном, як Грицько, добрим і ніжним чоловіком для Галі, а для матері — люблячим сином.
У світі весь час борються добро і зло. Відгук цієї боротьби обов'язково буває в людських душах. Те, який шлях обере людина, залежить від перемоги в її серці добра чи зла. У Чіпчиному серці взяло гору зло. Отже, інші люди, навіть його рідні, відступили на задній план. Ні благання матері, ні сльози дружини, ні поради Христі не розтопили тієї образи, якої завдало герою життя. Чіпка перестав бачити оточуючих, перестав рахуватися з ними і став злодієм.
Я переконана, що вибір життєвого шляху, крім об'єктивних, тобто суспільних умов, повинен залежати від самої людини, від розуміння того, що ти захищаєш — добро чи зло. Має бути почуття відповідальності перед людьми, треба думати про те, щоб від твого вибору ніхто не постраждав, не став нещасним.
2.Багатогранність діяльності Михайла Старицького, її значення для розвитку української культури.
Усе на світі починається з любові… Володимир Сосюра — співець глибоких почуттів людини. Його інтимна лірика — це бездонне джерело красивих і ніжних почуттів, висловлених у прекрасній поетичній формі. Такі почуття збагачують людину, окрилюють, підносять на вищий щабель духовності. Щирість, задушевність, яскрава, емоційно наснажена образність, оспівування найяскравіших миттєвостей людського буття — такі основні риси ліричних поезій В. Сосюри. Уже давно стали класичними його вірші «Так ніхто не кохав…», «Коли потяг у даль загуркоче…», «Білі акації будуть цвісти…», «Пам’ятаю, вишні доспівали», «Сад шумить», «Васильки» та багато інших. У них Сосюра створив прекрасний світ юнацького захоплення — чистого, мов кришталь, і світлого, як промінь сонця, кохання. Вірш «Так ніхто не кохав…» (1922) присвячений першій дружині поета Вірі. Уже перші рядки вірша полонять нас і категоричним ствердженням, і гіперболічним виявом інтимних почуттів людини. Здається, що й земля напоєна щастям великої любові, від якої перехоплює подих. Краса душі ліричного героя розкривається в його зворушливому любовному освідченні, у звертанні до людей, до «зір ясних» і «тихого місяця». Для своєї судженої ліричний герой готовий вчинити незвичайне («Я для неї зірву Оріон золотий»), бо справжнє велике кохання робить людину сильною, здатною вершити дивовижні діла. Душа героя настільки захоплена цим почуттям, що йому здається — воно єдине за всю історію людства. Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання. У натхненних рядках цієї чарівної поезії автор славить вірну і неповторну любов, складає хвалу людині. Поезія «Коли потяг у даль загуркоче» (1926) — спогад ліричного героя про незабутнє юнацьке почуття, несподівано навіяний йому через багато років гуркотом потяга. Поет лине спогадами до вікопомних літ юності. Бачить рідні місця дитинства, «ночі Донеччини сині», сумне прощання з коханою. Згадки ці чітко окреслені і здаються близькими. Поезія вражає красою звукового й зорового малюнка (шум акацій, цокотіння коліс поїзда, дзвін гітари, візерунки, вималювані тінями на дорозі й на шалі дівчини, «огні з-під опущених вій», «темні вежі на фоні зграв»). Щиро і просто у вірші говориться про радість зустрічі і біль розлуки з коханою, про гіркоту образи, якої завдала дорога людина своїм вчинком. Минуло чимало часу відтоді, як шляхи закоханих розійшлися, та почуття живе й пульсує в серці ліричного героя. Я забув і образу, і сльози… Тільки б знову іти через гать, Тільки б слухать твій голос і коси, Твої коси сумні цілувать. Поезія «Коли потяг у даль загуркоче…», покладена на музику, стала задушевним романсом і давно співається в народі. Вірш «Васильки» (1939) — поетична мініатюра. Всього три строфи, а скільки асоціацій, яка виразність образів і глибінь поетичного роздуму! Синій цвіт васильків автор порівнює з кольором очей коханої. Цю барву художники-живо-писці вважають холодною. А під пером художника-поета вона наповнюється радісним теплом: «І синіє щастя у душі моїй». Уся природа одухотворена, вона, мов жива, радіє і сумує разом з ліричним героєм, у душі якого панує оптимістичний настрій навіть тоді, коли він усвідомлює конечність людського життя, тяжку неминучість (колись «нас не буде»). На зміну одному поколінню приходить інше, а вічними й нетлінними зостаються краса кохання, теплота людських сердець, єднання людини з природою. Так же буде поле, як тепер, синіти, і хмарки летіти в невідомий час, і другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас. Оптимістична в своїй основі, поезія вічно молодого співця допомагає людям жити й любити. Поезія «Ластівки на сонці» конкретизує образ ліричного героя: з його освідчення коханій видно, що їхнє почуття, зародившись у воєнну пору, цвіте і в мирні дні. Образом ластівки на сонці герой підкреслює красу зіниць «в радісних очах» дівчини. Власне, погляд коханої розкриває її душу, в неї «щастя і тривога на щоках холодних од очей цвіте». Звичайно, немає жодного поета у світовій літературі, який би не оспівав це прекрасне, неземне почуття — кохання. І в кожного з них була своя Муза, улюблена героїня, яка надавала їм натхнення. У Петрарки — це Лаура, у Данте — Беатріче, у Шекспіра — смаглява леді. Про них вони написали чимало неповторних поезій. А для лірики Сосюри таким наскрізним є образ Марії. В однойменному вірші ім’я коханої проходить через усі п’ять .строф. Герой іде вулицями міста, сповнений почуттям до коханої. Йому хочеться в небо злетіти, мов птиця, його кличе зоря у «простори щасливі», її ім’я — за спогадом — шепочуть хвилі південного моря: І пісня в душі наростає і спіє, Мов вирватись хоче нестримно на волю. Весна вже прийшла, та дерева ще голі, Й гілля наді мною шепоче: «Маріє!» Володимир Сосюра — один із найтонших ліриків української поезії, твори якого захоплювали і захоплюватимуть ще не одне покоління вдячних читачів.