Варіант №3

1.Шляхи розвитку сучасної української літератури. Аналіз творчості одного з представників сучасного літературного процесу в Україні.

Сучасна українська література

У кінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХст. процес оновлення української літератури набув значної сили. Зміни в суспільному житті країни, зокрема розпад СРСР, відбилися і в розвитку літератури. Нове покоління письменників і поетів прагнуло подивитись на навколишню дійсність по –новому . Говорячи про літературу кінця ХХ ст., наголошують на постмодернізму як основному художньому напрямі літератури 90-х рр. ХХст Більшість дослідників вважає, що український постмодернізм зародився у 1980-х рр. і пов, язаний з іменами Ю.Андруховича, О.Ірванця, В.Неборака (літературне угрупування “Бу – Ба – Бу”), а пізніше з представниками таких груп, як “Пропала грамота”: Ю.Позаяк, В.Недоступ; “Лу – Го – Сад”: І.Лучук, Н.Гончар; “Нова дегенерація”.

Популярними авторами в Україні є Марія Матіос, Люко Дашвар, Андрій Курков та інші. Численними преміями відзначені твори подружжя письменників-фантастів Марини та Сергія Дяченків.

На поприщі історичних та детективных романів багатьма преміями відмічалися твори Василя Шкляра. Його містично-детективний роман 1999 року «Ключ» витримав понад 12-ть видань (станом на 2009 рік) та перекладено кількома мовами[1]. Розголосу також набув історичний роман 2009 року «Залишенець. Чорний ворон», який піднімає заборонену та замовчувану за радянських часів тему боротьби українських повстанців проти більшовиків в 1920-х роках.

Марія Василівна Матіо́с (*19 грудня 1959, Розтоки, Путильський район, Чернівецька область) — українська письменниця (поет, прозаїк, публіцист).

Марія Матіос народилася 19 грудня 1959 року в селі Розтоки на Буковині у родині гуцулів.

Перші вірші надрукувала у 15 років.

Випускниця філологічного факультету Чернівецького університету, була серед тих, хто згодом домігся присвоєння навчальному закладу імені «буковинського соловейка» — поета Юрія Федьковича.

1992 — дебютувала у журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр'яна і Довгопол».

Протягом близько 10 років займалась журналістикою. 8 із них була редактором газети на машинобудівному заводі імені Дзержинського в Чернівцях. Керувала Чернівецькою обласною організацією Національної спілки письменників України, займалась видавничою справою, була одним із засновників науково-літературного «Буковинського журналу».

З листопаді 2005 р. до 17 вересня 2010 р. працювала заступником голови Комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка (перед цим також працювала в цьому Комітеті з 2003 р.). За цей час змінилися 4 голови Комітету. Була звільнена з посади заступника голови Комітету у зв'язку з указом Президента від 12 липня 2010 року, яким затверджено новий персональний склад Комітету. Рішення про своє звільнення не визнала за законне і з листопада 2010 р. судиться з Комітетом з Національної премії України ім. Т.Шевченка та його новим головою Борисом Олійником. Після того, як в Окружному адміністративному суді Києва Марії Матіос повністю відмовили в її позові, вона заявила про готовність обстоювати свої права в «міжнародних інстанціях».

12 січня 2011 року Марія Матіос звернулася з відкритим листом до Генерального прокурора України, заявивши про переслідування її з боку силових структур та спробу вилучити її книгу "Вирвані сторінки з автобіографії" з книгарень.На захист Матіос виступив із зверненням Арсеній Яценюк.

Державний службовець 2-ї категорії III рангу).

Живе в Києві.

Заміжня, має сина.

Дослідила свій родовід до 1790 року.

Цікавиться психологією, етнографією, городництвом та квітникарством.

У 2011 входить до складу журі літературного конкурсу "Юне слово".

Творчість

Марія Матіос має некоронований титул «найбільш плідної письменниці України»[5].

Критика її називає як не «чортиком, що вискочив із табакерки»[5], то «грант-дамою української літератури»[5].

Збірки віршів:

«З трави і листя» (1982)

«Вогонь живиці» (1986)

«Сад нетерпіння» (1994)

«Десять дек морозної води» (1995)

«Жіночий аркан» (2001)

«Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007)

Найбільшу популярність здобули її прозові твори:

«Нація» (2001)

«Життя коротке» (2001)

«Бульварний роман» (2003)

«Фуршет» від Марії Матіос (2003)

«Солодка Даруся» (2004)

«Щоденник страченої» (2005)

«Містер і місіс Ю в країні укрів» (2006)

«Нація. Одкровення.» (2006)

«Щоденник страченої» (2007)

«Майже ніколи не навпаки» (2007)

«Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба» - видавництво «Піраміда» (2008)

«Кулінарні фіґлі» (2009)

«Чотири пори життя» (2009)

«Вирвані сторінки з автобіографії» (2010)

Твори письменниці перекладені сербською, румунською, російською, польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською, китайською, єврейською мовами. Друкувалися у Канаді, США, Китаї, Хорватії, Росії, Сербії

2007 року в російському видавництві «Братонеж» вийшлі об'єднані під однією обкладинкою переклади «Нації» та «Солодкої Дарусі». Ця книжка має назву «Нация», перекладена О.Мариничевою та С.Соложенкіним

Передостання книга письменниці «Майже ніколи не є навпаки» завершує історично-психологічну трилогію, яку розпочала «Солодка Даруся», а далі і «Нація». За словами авторки, її нова книга про те, що може людське серце, вражене любов'ю і ненавистю, радістю і заздрістю. „Я би виокремила головну думку цієї книги, де «честь понад усе». Кожен персонаж в ній доводить своє людське алібі“, — зазначила авторка. Її література не відокремлює окремого жанру та спрямованості на конкретний тип читача

Премії

2009 — державна нагорода — диплом I ступеня в номінації «Бестселлер» на V Київському міжнародному книжковому ярмарку за книгу «Москалиця. Мама Маріца — дружина Христофора Колумба»

2008 — переможець конкурсу «Книжка року 2008» в номінації «Красне письменство — Сучасна українська проза»: «Марія Матіос. Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба» (видавництво «Піраміда»).

2007 — переможець конкурсу «Книжка року» в номінації «Красне письменство» («Майже ніколи не навпаки»).

2007 — Гран-прі та 1-е місце конкурсу «Коронація слова 2007» за роман «Майже ніколи не навпаки»

2005 — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за роман «Солодка Даруся».

2004 — переможець конкурсу «Книжка року» («Солодка Даруся»).