Мотиви травня

Добрий, о добрий дощ

Над містом грозою зринув .

Нехай хоч на хвилю спочине

Гамір вулиць і площ.

Вікна відкрито, груди .

Дощику, припусти!

І дихають небом люди,

Що падає з висоти.

Біжать, біжать перехожі,

За ними — босоніж — дощ!

Наздожене! Спороще —

Хоч-не-хоч

Травню! Вируй, розітни

Хмари на шмаття

В хвилю зачаття

Голубої весни!

Варіант 11

1.Проблема боротьби за вільне, духовне багате життя людини у «Лісовій пісні Лесі Українки».

Багато років драма-феєрія «Лісова пісня» чарує читачів та глядачів. Персонажі її поділяються на дві групи; істоти, що живуть у лісі та озері, і люди. Центральна героїня п’єси — Мавка займає особливе місце.

Твір Лесі Українки присвячено проблемі хибного протистояння людини і природи, протиборству високих поривів людської душі а болотом буденного існування.

Персонажі драми — це люди (Лукаш, Килина, дядько Лев, мати Лукашева) і міфічні істоти (Мавка, Водяник, Лісовик, Перелесник, «Той, що греблі рве» та ін.).

Лукаш і Мавка — образи, які втілюють уявлення Лесі Українки про людину з її непослідовними поривами до духовно красивого життя. Обидва персонажі мають риси вимріяної поетесою гармонійної людини — пристрасної і щирої, здатної відверто виявляти свої почуття і жити в злагоді з природою.

Лише природа, на думку Лесі Українки, може навчити людей, як жити вільним, красивим, духовно багатим життям. Донька лісу Мавка і селянський син Лукаш, долаючи всі встановлені людьми бар’єри, знаходять щастя у сильному і справжньому коханні. Та Лукашеве щастя недовге. Він був щасливий, поки жив тим, про що душа його співала «виразно-щиро голосом сопілки». Коли ж пішов проти природи, то зрештою втратив радість, любов, навіть людську подобу…

Лукаш помирає. Людина програє у безглуздому двобої з природою. Хто винен у цьому? Лукаш мав дар, на який не зважали інші люди, який не усвідомлював навіть сам, і тільки дитя природи Мавка змогла той дар оцінити:

Я тебе за те люблю найбільше.

Чого ти сам в собі не розумієш…

Цей дар — музика, мистецтво, творчість, з яких виросло їхнє кохання. Але хлопець занедбав свій талант, свою душу задля дріб’язкових інтересів і турбот. Зрада Лукаша — то передовсім зрада самого себе. Відчуження людини від природи руйнує її душу, застерігає Леся Українка.

Серед інших образів п’єси — дядько Лев, який уособлює глибоку народну мудрість, чесність, правдивість, тонке розуміння краси природи і людей.

Мати Лукаша — скупа, заздрісна, причеплива й егоїстична.

Килина — метка, працьовита, але хитра, підступна й нещира жінка.

Для матері Лукаша і Килини характерні дрібновласницькі інтереси, нестримний потяг до збагачення.

Герої «Лісової пісні» висувають низку проблем загальнолюдського і філософського змісту, як-от:

1) реалізація творчих можливостей особистості, а надто митця («Своїм життям до себе дорівнятись…»);

2) людина і природа;

3) сенс життя;

4) сімейне щастя і любов;

5) добро і зло, гідність і безчестя;

6) свобода і неволя.

Драма-феєрія «Лісова пісня» — глибоко філософський твір про взаємодію добра і зла, прекрасного і потворного. Це гімн єднанню людини і природи, натхненна пісня про велич духовного, про порив людини до щастя, її боротьбу за вільне, красиве, духовно багате життя. Твір навчає любити природу, поважати творчу особистість.