- •Варіант №1
- •1.Проблема вибору життєвого шляху героями роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні»? Панаса Мирного та Івана Білика.
- •2.Багатогранність діяльності Михайла Старицького, її значення для розвитку української культури.
- •Варіант №2
- •1.Проаналізуйте засоби художнього втілення міфологічного світового буття у творі Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків».
- •2.Проаналізуйте засоби художнього втілення образу матері в сучасній поезії Андрія Малишка. Василя Симоненка та ін. Прочитайте один з віршів про матір.
- •Варіант №3
- •2.Людина й народ як творці історії та культури в романі «Диво» Павло Загребельного.
- •Варіант 4
- •1. Мотиви громадської та інтимної лірики в.Сосюри. Прочитати напам’ять вірш поета
- •Літо бабине
- •2.Тематика й поетика новел Григора Тютюнника
- •Варіант 5
- •1.Проаналізуйте засоби художнього втілення міфологічного світового буття у творі Михайла Коцюбинського тіні забутих предків
- •2. Проаналізуйте засоби художнього втілення образу матері в сучасній поезії Андрія Малишка. Василя Симоненка та ін.. Прочитайте один з віршів про матір.
- •Варіант 6
- •1.Ольга Кобилянська як визначний майстер психологічної прози(на прикладі вивчених творів) «Земля»
- •2. Особливості інтерпретації образу України у поезії Василя Симоненка. Прочитати напам'ять вірш "Лебеді материнства".
- •Лебеді материнства
- •Варіант 7
- •1.Ідея єдності людини і природи в драмі-феєрії «Лісова пісня Лесі Українки»
- •2. Краса і щирість любовного почуття в ліриці Василя Симоненка.
- •Варіант 8
- •1. Творчість письменників рідного краю: чільність постаті й найвизначніші набутки.
- •2. Морольно – фільсовька проблематика романістики Олеся Гончара (на прикладі вивченого твору) «Собор»
- •Варіант 9
- •1. Глибина розкриття психології людини в екстремальних обставинах у творчості Володимира Винниченка (на прикладі прочитаних творів).
- •2. Образ Марусі Чурай з однойменного роману Ліни Костенко як втілення кращих рис українського народу. Прочитати напам'ять уривок із твору (за вибором студента).
- •Варіант 10
- •1. Творчість Василя Стефаника в контексті української та світової новелістики.
- •2. Людина в протистоянні зі злом і несправедливістю в поезії Василя Стуса. Прочитати напам'ять вірш поета
- •Мотиви травня
- •Варіант 11
- •1.Проблема боротьби за вільне, духовне багате життя людини у «Лісовій пісні Лесі Українки».
- •2. Літературне "шістдесятництво" як суспільне та культурне явище. Аналіз життя та творчості одного з поетів-шістдесятників (за вибором учня). Прочитати напам'ять вірш аналізованого автора.
- •Варіант 12
- •1. Утвердження духовно-моральних цінностей людського буття в драмі-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки. Прочитати напам'ять уривок із твору.
- •2. Реалізм і символіка картин української дійсності в романі Уласа Самчука “Марія”.
- •Варіант 13
- •1. Поетизація буття гуцулів у повісті "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського.
- •2. Героїзм і трагізм історичної долі українського народу y творчості Олександра Довженка.
- •Варіант 14
- •1. Зображення людських почуттів у повісті Михайла Коцюбинського Тіні забутих предків.
- •2. Світ дитинства в кіноповісті "Зачарована Десна" Олександра Довженка.
- •Варіант 15
- •1. Творчість Лесі Українки як видатне явище світової літератури. Прочитати напам'ять вірш "Contra spem spero".
- •2. Зображення духовної величі й краси людини у творчості Івана Багряного (на прикладі прочитаних творів).
- •Варіант 16
- •1. Михайло Коцюбинський як майстер імпресіоністичної психологічної новели.
- •2. Образ ліричного героя поетичних творів Євгена Маланюка.
- •Варіант 17
- •2. Трагедія роду й народу в романі "Вершники" Юрія Яновського.
- •Варіант 18
- •2. Образ України в поезії "Любіть Україну" Володимира Сосюри.
- •Варіант 19
- •1. Ідея єдності людини і природи в драмі-феєрії “Лісова пісня” Лесі Українки.
- •Варіант 20
- •1 Майстерність Івана Карпенка-Карого як драматурга ( на прикладі комедії « Хазяїн» ).
- •2. Цінності людського буття в поезії Максима Рильського.
- •Варіант 21
- •1. Поетична драма "Зів'яле листя" Івана Франка: історія написання, спектр любовного почуття, образ ліричного героя, особливості поетичної форми. Прочитати напам'ять вірш “Чого являєшся мені .”.
- •2. Зображення в прозових творах Миколи Хвильового боротьби добра і зла в душі людини та житті суспільства.
- •Варіант 22
- •1.Людина, сім*я та суспільство в психологічному й моральному аспектах за повістю Івана-Нечуя Левицького «Кайдашева сім*я»
- •2.Особливості зображення національного відродження українського народу в ранній творчості Павла Тичини. Прочитати вірш на пам*ять « Пам*яті тридцяти»
- •Варіант 23
- •1. Ідейно-художнє багатство філософської та громадянської лірики Івана Франка.
- •2. Характер конфлікту та його художнє втілення в драматургії Миколи Куліша (на прикладі вивченого твору).
- •Варіант 24
- •1 Проблема вибору життєвого шляху героями роману « Хіба ревуть воли , як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика.
- •2.Людина, природа, всесвіт у збірці «Сонячні сонети» Павла Тичини. Прочитати вірш на пам*ять « Ви знаєте, як липа шелестить ?»
- •Варіант 25
- •1. Багатогранність діяльності Михайла Старицького, її значення для розвитку української культури.
- •2. Мотиви й образи інтимної лірики Володимира Сосюри.
- •Варіант 26
- •1. Риси духовної й матеріальної культури українців у повісті Івана-Нечуя Левицького «Кайдашева сім*я»
Варіант 19
1. Ідея єдності людини і природи в драмі-феєрії “Лісова пісня” Лесі Українки.
Люди повинні пам'ятати, що природа — це не просто дім, в якому ти живеш, це те, що живе поряд з тобою, можливо, не схожим на людське, але повнокровним життям.
Геніальна поетеса Леся Українка зрозуміла цю істину — і перед очима живими картинами постали чудові місячні ночі, лісові хащі, глибини прозорої води, лугові тумани. І вся ця лісова, водяна, польова сила прийшла до неї, щоб письменниця увіковічила їх, дала безсмертя.
Як удова мережка, заткана зірками на срібній основі, з'явилась «Лісова пісня» — твір, що викликав подив і зачудування сучасників, що зачаровує і хвилює нащадків.
Особливо яскраво постає в драмі-феєрії образ природи як супутника людського життя. Поява людини викликає тривогу серед мешканців лісу й озера. Русалка, почувши, що «тута мають хижку будувати», висловлює свій гнів і погрожує ідея гармонiї людини й природи (за драмою-феєрiєю Лесi Українки "Лiсова пiсня")
Усi ми: квiти, трави, дерева, люди - дiти великої, могутньої Природи. Дихаємо одним повiтрям, грiємося пiд одним сонцем, пускаємо корiння в одну землю. I все життя тягнемось до висот небесних - гiлками-руками, думами-мрiями, душами-квiтами. Приходимо ненадовго в цей свiт, прокладаємо в ньому свою стежку i назавжди вiдходимо в iнший, неземний. Який же сенс у цьому вiчному круговоротi життя? Чи не в тому, щоб, пройшовши складний шлях пiзнання, стати на вищий щабель духовностi, вiдчути свою єднiсть з усiма формами космiчного буття, свою спорiдненiсть з билинкою, пташкою, сонячним променем, краплинкою вранiшньої роси? I тодi свiт теж стане мудрiшим, покращає, бо все в ньому взаємопов'язано i взаємозумовлено. Чи зумiє людина своїм життям органiчно влитися в цю свiтову гармонiю, чи порушить її, не знайшовши свого мiсця в нiй? Фiлософськi роздуми над цiєю та iншими загальнолюдськими проблемами завжди хвилювали видатну дочку нашого народу Лесю Українку. Створюючи свiй шедевр - драму-феєрiю "Лiсова пiсня", поетеса добре знала цiну багатьом життєвим iстинам, бо тернистий шлях пiзнання було вже пройдено, життя догоряло, а попереду чекала вiчнiсть.
Пiд впливом цього свiтлого почуття розпускається "цвiт душi" людського хлопця Лукаша. Це Мавка i весна пробудили в ньому сили, що досi дрiмали, i зробили його душу зрячою на красу. Ось вона, гармонiя! Весна в природi i в серцях, у мрiях i в життi. Оновлення i просвiтлення, очищення i причастя вселенською красою i любов'ю.
Та все минає. Пiзнє лiто вносить свої змiни в лiсовi пейзажi i в людське життя. Покошено i складено в стiжки буйнi трави, перша сивина впала на скронi дерев, а кохання Мавки й Лукаша торкнув перший холод. Природа разом з героями проходить їхнiми нелегкими, плутаними стежками, вiдтiняє їхнiй душевний стан. Вона не просто спiвiснує з людиною, а спiвпереживає з нею. Тяжко на серцi у Мавки: воно вiщує зраду, розлуку. У цей час "починає накрапати дрiбний дощик, густою сiткою заволiкає галявину, хату й гай". Кохання Лукаша не витримало випробування буденними клопотами, дрiб'язковими турботами. I душа його змiлiла, втратила свiй цвiт. Вiн зрадив не лише Мавку - зрадив себе, свою спiвучу душу, свою високу мрiю. I за це тяжко карається, втративши людську подобу. Та навiть доля непiдвладна великiй любовi. I Мавка чарiвним словом рятує свого коханого. Образ лiсової красунi - це вимрiяний поетесою iдеал гармонiйної людини, яка живе вiльним, духовним життям, у повнiй злагодi з природою. Саме тому їй не судилося нi забуття, нi смерть. Мавка - це втiлення краси, а краса невмируща.
Близький до природи i дядько Лев. Вiн добре знає всяку лiсову, польову та водяну силу, вмiє розумно з нею обiйтися. Своєю любов'ю до лiсу, добротою, мудрiстю вiн заслужив глибоку повагу Лiсовика.
У драмi-феєрiї дiйовими особами нарiвнi з людьми виступають i сили природи, що виросли на фольклорному грунтi: Русалка, Водяник, Лiсовик, Перелесник та iншi. Серед них теж є добрi й злi, та це не порушує рiвноваги у навколишньому свiтi. На кожному кроцi природа вступає у взаємини з людиною, допомагає чи шкодить їй, вiдгукується на кожен порух її душi. Вона завжди за все вiддячує взаємнiстю. Любов може народитися лише з любовi.
На жаль, люди часто забувають цю iстину. Хто дав їм право пiдкоряти собi природу, руйнувати її величний храм своєю безжалiсною рукою? Ми всi рiвнi перед Богом. Свiт не повинен жити за законами жорстокостi i насилля. Лише краса й любов врятують нас вiд фiзичної й духовної смертi. Тiльки тодi нашi душi будуть урiвноваженi, коли настане гармонiя в наших взаєминах з могутньою й величною Природою.
Ви схибили в життi, втомилися буденнiстю, втратили сенс свого буття? Залиште все, пiдiть до неї, до Природи. Послухайте її велику тишу, i вона вiдкриє вам свої таємницi, залiкує душевнi рани. Придивiться пильнiше: можливо, серед пишного гiлля перед вами з'явиться прекрасна зеленоока дiвчина з довгим розплетеним волоссям, заквiтча ним яскравим вiнком, i поманить вас за собою. Не бiйтеся, iдiть! То ваша Доля.
2. Краса і щирість любовного почуття в ліриці Василя Симоненка.
Краса і щирість почуттів в інтимній ліриці Василя Симоненка.
Василь Симоненко прожив 28 років. Та він назавжди увійшов у історію рідної культури своїм болем за долю України, тривогами за Всесвіт, ліричним звучанням своїх інтимних творів, у яких зворушує краса і щирість почуттів. І хоч інтимні мотиви В. Симоненка переважно тісно поєднані з пейзажними, соціальними, громадянськими, все ж вірші про кохання у його поетичній спадщині займають чільне місце. більшість з них ввійшли до циклу "Тиша і грім", частково - до циклу "Земне тяжіння".
Юнацькі мрії, сподівання разом з легким смутком охоплюють ліричного героя поезій "Люди різні між нас бувають ." та "Пригадую усе до слова .". Образ коханої порівнюється ним з весняним громом, який стає "совістю і душею" і "щасливим щастям". Самовіддане, глибоке кохання сповнює ліричного героя у вірші "Ображайся на мене,як хочеш". У цьому творі лунає заклик поета прожити життя, не розмінюючи кохання на дрібниці. Така думка часто повторюється у віршах В.Симоненка. У поезії "Ти знаєш, що ти - людина" вона виражена відомою поетичною формулою.
Несподівано прийшла любов до ліричного героя у вірші "Вона прийшла". Під впливом чару кохання міняється його внутрішній світ, і все довкола теж стає все привабливішим і кращим. Душа закоханого співає солов'ями, вона тягнеться за чудовим покликом.
Людина глибокої душі, В. Симоненко у віршах про любов не міг бути поверховим чи нещирим. Він був прекрасним і чистим навіть тоді, коли не все складалося за бажанням, коли не вдавалося висловити коханій те, чим жила душа.
Зворушлива відвертість інтимної лірики В.Симоненка викликає захоплення читача, бере у полон його душу, спонукає співпереживати ліричному героєві. Такими є вірші "Розвели нас дороги похмурі .", "Дотліває холод мій у ватрі", "Я тобі галантно не вклонюся". У них поезіях багато тривоги, муки, недовисло-влених почуттів. Ліричний герой з ніжністю згадує про свою дівчину. Вона "крихітна", "мила" і "прозора, мов ранкова тінь". До цього образу він звертається, коли на душі холодно, незатишно, коли у вогнищі життя (ватрі) "дотліває холод".
Заслуговують на увагу ті вірші інтимної лірики В.Симоненка, в яких він по-філософськи розмірковує про взаємини закоханих на тлі буденщини. На думку автора, втрачає багато той, хто не вміє поступитися, не здатен відрізнити важливого від дрібничкового, мізерного. Життя, звичайно, "не можна заховати за рожевих ілюзій вуаль", але можна обійти незначні життєві незгоди. Вчасно сказане: "Пробач, моя вина" (вірш "Моя вина") рятує кохання, допомагає подолати кризу.
У вірші "Є в кохання і будні, і свята ." ліричний герой впевнений, що "дріб'язкові хмарки образи не закрили б сонце від нас". Метафоричні "хмарки", "сонце" та улюблений стилістичний засіб поета оксюморон ("ненаглядна, злюща, чудова"), використаний в останній строфі вірша, підкреслюють мудрість ліричного героя у сприйнятті тимчасових непорозумінь.