9.5 Вигонка гілок декоративних дерев і чагарників

Вигонці підлягають ті рослини, на яких з осені закладені квіткові бруньки. Для вигонки використовують сильні пагони завдовжки 40-60 см.

Для одержання квітучих гілок у грудні-лютому, пагони заготовляють у жовтні, запаковують у поліетилен і для зупинки на вигонку тримають у холодильних камерах при температурі 2-5⁰ С. Тривалість промороження – не менше 30-35 днів.

Для вигонки використовують такі розчини: 0,08%-й калійного галуна, 0,03%-й хлористого калію або 0,02%-й хлористого натрію. Можна також застосовувати 0,03%-й розчин азотнокислого срібла або 0,1%-й нітрату кальцію. Усі компоненти розчину точно зважують і розчиняють у дощовій або сніговій воді за 5-6 год. перед використанням. Розчин міняють через 7-8 днів.

Для поліпшення декоративності квітів і суцвіть при вигонці у розчин додають цукор: для бузку – 3%, для інших видів – 2%. Вигонку проводять в емальованому або скляному посуді. Металевий чи оцинкований посуд використовувати не можна.

Якщо гілки тривалий час перебували в холодильнику, то перед зупинкою на вигонку їх необхідно витримати протягом 8-10 год. у холодній воді, після чого помістити на 6-8 год. у теплу.

При вигонці підтримують температуру 22-24⁰ С. У період розпускання квіткових бруньок температуру знижують на 3-5⁰ С, за 3-4 дні до реалізації до 15⁰ С.

Під час вигонки для захисту бруньок від висихання, їх обприскують водою

Для вигонки використовують гілки форзиції, бузку, декоративної смородини, дейції, тамариску, дерену, айви японської, вейгели, садового жасмину, абрикоса, яблуні, рододендронів.

10 Використання квітів для прикрашення

10.1 Історія використання квітів

У древній Греції та Римі, Єгипті, Китаї квіткове аранжування було піднесено до рангу високого мистецтва.

Археологічні знахідки, які підтверджують використання людиною квітів, відносяться ще до часів бронзового століття.

У Древньому Єгипті квіти широко використовувалися для прикрашення палаців, храмів, при здійсненні культових обрядів. На єгипетських малюнках, що датуються ХХVст. до н.е. зображена ваза з лотосами. В гробниці царя Тутанхамона (ХІVст. до н.е.) було знайдено вінок з польових квітів, які зберегли свої оригінальні кольори.

Культові обряди греків і римлян теж не обходилися без різних квіткових композицій. У ті далекі часи особливою увагою користувалися троянди. У Стародавній Греції їх вважали символом кохання, акуратності і мовчання. У Стародавньому Римі вони були ще й символом сміливості та служили своєрідним орденом, яким нагороджували за геройство.

У Західній Європі в ХІVст. розповсюдженою була мода на аромати і на невеликі букетики з пахучих квітів. Бутоньєрки з фіалок або інших квітів жінки приколювали до одягу, а чоловіки закріплювали в петлицю.

В той же час різноманітні квіти стають основним об´єктом зображення в малярстві,особливо в картинах майстрів епохи Відродження.

До ХІVст. відносять і появу букета для подарунку. Цьому сприяли небачені до цього часу рослини, які завозились в Європу з тропічних країн. В епоху великих географічних відкриттів в Англії влаштовувались аукціони, де продавалися екзотичні рослини, привезені з Нового Світу. Особливо цінувалися орхідеї. За рідкісний екземпляр віддавалися цілі маєтки.

Особливості архітектурного стилю і влаштування житлових будинків початку ХІVст. диктували свої вимоги до квіткових композицій. Вона повинна була бути великою, спокійною і стриманою. Цим вимогам відповідала симетрична крупна композиція однотонних квітів одного виду у високій вазі.

На зміну культурі Відродження приходить барокко. В архітектурі це виразилося у збільшенні монументальності форм, підвищенні пластичної виразності об´ємів. Монументальність в архітектурі вимагала і збільшення розмі-рів квіткових композицій для прикрашення залів. Для цього використовувалися спеціальні розбірні вази, які складалися з декількох окремих посудин.

У ХVІІІ ст. розміри ваз для квітів поступово збільшуються, квіткові композиції досягають величезних розмірів. Вони складалися з різноманітних видів квітів і вражали своїми розмірами.

На початку XIXст. з´явився букет для подарунку в стилі«Вікторія».Квіти складались щільно одна до одної, в середину - одного кольору, назовні – іншого. Вкладались вони в лійкоподібний футляр, оточений накрохмаленим мереживом. Це нагадувало маленьку клумбу.

У другій половині XIXст. з´явився односторонній вертикальний букет у стилі«Помпадур». Такий букет зручно ставити у вазу, розміщену біля стіни.

У кінці XIXст. входить у модубідермейєрівськийбукет, де використовувалися не тільки живі квіти, але й засушені. Для прикраси використовували велику кількість рюшів, мережива, стрічок.

Поширеними були і макартовськібукети, складені із сухих фарбованих квітів, трав, пальмового листя.

Букети, особливо весільні, в стилі бідермейєр популярні і в наш час. Це пояснюється тим, що частина букета може бути збережена як сувенір.

З часом теорія і практика складання букетів удосконалювалася, сучасні аранжування включають велику кількість квітів, застосовуються різноманітні допоміжні матеріали.

Готових рецептів для складання квіткових композицій не існує. Проте для створення будь-якої аранжировки слід знати, для чого вона призначена, теорію її складання, вміти правильно підібрати посуд і допоміжні матеріали.

Аранжування квітів навчає спостерігати і вивчати навколишню природу, аналізувати, узагальнювати накопичені знання в композиційному вирішенні, розвиває творчі можливості, художній смак, сприяє формуванню гармонійно розвинутої особистості.

Складання квіткових композицій має і терапевтичний ефект: знімає нервові і психічні перенавантаження, заспокоює, створює гарний настрій.