5.3 Різні типи насаджень дерев і кущів

Алеї. Дерева, висаджені вздовж доріг з однаковим інтервалом, створюють алеї. Чіткі і правильні лінії, ритмічність насаджень роблять їх одним з найбільш декоративних елементів парку. Головне декоративне значення алеї полягає в чергуванні світла і тіні, чіткості перспективи. Алеї бувають одно-, дво- і багаторядними. Найчастіше їх створюють більш розімкнутими, так, щоб кожне дерево стояло окремо.

У паркових алеях використовують листяні і зрідка хвойні породи: липу, каштан, клен гостролистий, явір, березу, тополю, ясен, платан, ялину, модрину, пірамідальні і колоноподібні туї, горобину, щеплені форми клена, вяза, ясена. Залежно від форми крони дерев, алеї поділяються на:

• ажурні – береза, біла акація, ясен звичайний, верба біла, клен ясинолистий;

• тінисті – клен гостролистий, явір, липа, дуб звичайний і червоний, платан;

• напівтінисті – осика, тополя канадська і біла, ясен зелений, сосна звичай-

на, модрина.

Боксети. Це замкнуті простори геометричної форми, оточені деревами, які підстригають певним способом. Всередині боксетів споруджують фонтани, басейни, квітники, дитячі і спортивні майданчики. Цей вид озеленення складає основний кістяк композиції рослин при регулярних способах паркового планування. Завдяки боксетам навколишній ландшафт поділяється в горизон-тальному напрямку, а такі його елементи, як архітектурні споруди, скульптури, басейни отримують чудовий фон.

Шпалерні насадження створюють з рослин одного виду (граб, липа, клен гостролистий, алича, ялина звичайна, туя, тис, вяз, глід). Чіткі зовнішні обриси боксетів створюють чудову рамку для огляду далекої перспективи. Наприклад, боксети в Парку Слави у Києві, в Стрийському парку у Львові, Немирівському парку у Вінницькій області.

Живоплоти. Живі загородження створюють одно-, дво- і багаторядною посадкою дерев і кущів, які добре переносять стрижку (глід, лох, клен польовий, липа, туя західна, ялина звичайна, бирючина, бузок, кизильник, свидина). Їх оптимальна висота складає від 0,5-1 до 2 м, а ширина 0,8-2 м. Регулярною стрижкою живоплоту надають прямокутну, квадратну, овальну, фігурну форму.

Бордюри. Це низький зелений живопліт, який служить для поділу великих квітників і паркових композицій на окремі ділянки. Влаштовують їх з низько-рослих кущів і травянистих багаторічників (самшит, спірея, айстра бордюрна, магнолія, айва японська, барбарис, кизильник блискучий).

Перголи. Це криті алеї або альтанки. Перголи досить давні садові споруди. Вони створюють тінь і прохолоду і є опорою для витких декоративних рослин. Завдяки перголі, чудово здійснюється архітектурний і функціональний звязок будівель з садом, вони можуть бути архітектурним додатком до будівель. Перголи краще влаштовувати на південних схилах парку, південних фасадах будівель.

Для обсаджування пергол придатні ліаноподібні декоративні рослини (вино-град, гліцинія, жимолость, капріфоль, хміль, клематис).

Вертикальне озеленення. Для прикрашення будинків, споруд та інших архі-тектурних обєктів використовують виткі рослини. Їх розміщують на спеціальних опорах – стінах, огорожах, решітках тощо. Ці рослини (виноград, клематис) піднімаються по опорі, чіпляючись за допомогою вусиків і черешків листків; повзучі ліани закріплюються додатковими коренями (плющ), вусиками і присосками (дівочий виноград). Ліани (обвійник, деревозгубець, аристолохія) обвивають опори стеблами, піднімаючись по спіралі.

Вертикальне озеленення вносить значну різноманітність в монотонність будинків і споруд.

Солітери. Це поодинокі дерева або кущі, посаджені окремо від масиву чи групи, мають самостійне декоративне значення. Найчастіше їх розміщують на передньому плані садово-паркової композиції, на фоні газону, галявини. Солітери повинні відрізнятися високими декоративними якостями: сильна, добре розвинена крона з правильними геометричними обрисами, гарне квітування, щедре плодо-ношення, рівний стовбур.

Солітер повинен гармонійно вписуватися в навколишній ландшафт. Для поодиноких посадок використовують великі, добре розвинені саджанці деревних порід, які відрізняються високою світловимогливістю і стрункістю (сосна звичайна, береза бородавчаста і пухнаста, модрина сибірська та європейська, тополя пірамідальна і канадська, яблуня Недзвецького, дуб червоний, черешковий і пірамідальний, акація біла, софора японська, щеплені форми клена гостролистого, горобини, ясена). Кущі для солітерних насаджень використо-вують у штамбовій формі (троянда, бузок, черемха, буксус, туя, обліпиха).

Групові насадження дерев і кущів. Групові насадження служать переходом від лісових масивів і гаїв до відкритого лугового простору. Групи дерев і кущів розміщують на середньому плані садово-паркової композиції. Група дерево-видних повністю охоплюється поглядом і виступає в своїх обрисах, як одне ціле. Тому в такі групи підбирають породи з гарною формою крони, симетричним розміщенням гілок, облистненістю. Групу може складати три і більше (до кількох десятків) дерев і кущів. Група може бути чистою (складатися з одної породи) і змішаною – з декількох порід.

За способом розміщення дерев і підбором порід їх поділяють на:

• ажурні – формують з берези, клена ясенолистого, горобини, осики, шовковиці, модрини, сосни Веймутова і звичайної;

• щільні– складаються переважно із дуба звичайного, бука, граба звичай-ного, каштана кінського, клена, тиса, ялини звичайної.

Велике значення в оформленні деревних груп мають кущі, які створюють найнижчий ярус і разом з багаторічниками забезпечують плавний перехід до газонів. Іноді зустрічаються так звані гніздові групи, створені з деревовидних порід шляхом розмноження порослю і кореневими відсадками або посадкою кількох саджанців в одну посадкову яму. Гарно виглядають гніздові групи, створені з таких порід, як береза, липа, дуб, тополя та інші.

Гаї. Це значні площі насаджень – 0,25-0,5 га, які складаються переважно з однієї породи. Вони, на відміну від масивів, однорідні за складом і через свої невеликі розміри не перетинаються дорогами.

Деревні масиви. Це складні рослинні угрупування, розміщені на великих площах - від кількох до десятків і сотень гектарів. Деревний або лісовий масив – це складний і багатоплановий біогеоценоз, де зміною структури, заміною одних компонентів іншими або збільшенням одних складових за рахунок інших підкреслюються і виявляються головні риси навколишнього ландшафту. Так, введення в світлі соснові насадження сріблястолистих грунтопокривних рослин підсилює враження сухості і чіткості соснового бору, підлісок з ялівцю підкреслює стрункість і білизну стовбурів березового гаю, збільшує ефект гри світла й тіні під її ажурним накриттям.

Деревні масиви за складом деревно-кущових порід діляться на чистіізмішані, за структурою наодноярусні і багатоярусні. Правильний вибір головної породи і правильний підбір супутніх порід визначає стійкість, довговічність і красу створюваних насаджень. Лісові масиви залежно від головної породи, поділяють на :

• хвойні - їхстворюють із ялини звичайної, європейської і сибірської – це темнохвойні ліси, а світлохвойні – з сосни Веймутова і звичайної, модрини європейської і сибірської;

• листяні – створюються з дуба звичайного, граба, бука європейського, липи дрібнолистої, тополі канадської, клена ясинолистого тощо.

Підлісок, без якого не можна створити повноцінний лісопарковий фітоценоз, необхідно формувати із тіневитривалих видів рослин. Краще всього викори-стовувати місцеві породи: ліщину, крушину, бересклет, жимолость, калину-гордовину, шипшину.