8.5 Сукуленти

Сукуленти ростуть переважно у пустельних, тропічних і гірських районах Центральної Америки. В умовах різкої нестачі вологи вони мають здатність накопичувати вологу в своїх мясистих надземних органах під час дощу і утри-мувати її в посуху. Випаровування води у сукулентів обмежується завдяки особливостям їх будови: листя збереглося тільки у деяких видів, а у більшості – редукувалося в колючки, захищені щільним покривом потовщені стебла.

Агава– це безстеблові рослини, які мають соковиті однотонні або орнамен-тальні листки з твердими гострими колючкаминабоках. Розмножується голов-ним чином цибулинками і відростками. Висаджують їх у горщики, заповнені легким супіщаним грунтом з домішками листяної землі. Для дорослих рослин земельну суміш готують з дернової, листяної землі та піску (3:1:1), додають невелику кількість товченого вугілля і вапна. На дні горщиків обовязково роблять дренаж. У зимовий період рослини тримають у закритому приміщенні при температурі 8-10⁰С, поливають 1-2 рази на тиждень. Влітку поливають щодня, причому рослини потрібно тримати на сонячних місцях.

Алоє(столітник) - травяниста або деревоподібна рослина, походить з Південної Африки, містить лікарську речовину алоїн. У культурі кімнатної рослини найчастіше зустрічається алое деревовидне. Стебло зі слідами листків, тому має членисту поверхню. Листки зігнуті донизу, сіро-зелені, мясисті, з шипами на краях. Цвіте дуже рідко оранжево-червоними квітками. Розмно-жується живцями або попередньо підвяленими пагонами. Вкорінюють в піску при 14-16⁰С. Потім живці пересаджують у горщики діаметром 7 см, заповнені сумішшю дернової, листяної землі і піску (6:2:1) з обовязковим дренажем. З розвитком рослини (за необхідності) проводять пересаджування. Навесні та вліт-ку поливають щодня, взимку – 1-2 рази на тиждень, температура 8-10⁰С.

Кактуси- різноманітні за формою й оригінальні у квітуванні рослини. У приміщеннях культивують такі види:

• ехінокактуси – з округлим ребристої форми стеблом;

• опунції - з плоскими округлими продовгуватими стеблами;

• філокактуси та епіфілюми –з довгими звисаючими стеблами;

• церіуси – з прямими гранчастими стеблами;

• зигокактуси –з клиноподібними члениками.

Філокактуси та епіфілюми щедро цвітуть восени і взимку. Квіти білі, яскраво-червоні. Ехінокактуси відцвітають дуже швидко (один день). Найкрупніші квіти утворюють церіуси. У кімнатній культурі кактуси невибагливі, люблять освітлені, сонячні місця. Не люблять перезволоження і застою води, тому 1/3 горщика від-водять під дренаж. Висаджують їх мілко, без заглиблення, поливають через 2-3 дні після пересадки. До грунту невибагливі (суміш глинисто-дернової, листяної землі, торфу і піску). Взимку тримають при 8-12⁰С і дуже рідко поливають (2-3 рази на місяць). Розмножують живцями (частинами стебла), дітками, щепленням. Живці підвялюють декілька днів, тоді висаджують у парник, на дні якого роблять дренаж зі шлаку і деревного вугілля, на який кладуть шар моху, потім торф, далі шар керамзиту (2 см). Через 8-12 днів зявляються корені. Живці рано і ввечері обприскують водою.