Експериментальні дані

Режим роботи	U1	ІА	ІС	І1	РА	РС	Р1	n	
	В	А	А	А	Вт	Вт	Вт	об/хв	рад/с

Генератор завантажують так, щоб струм асинхронного двигуна дорівнював 1,5 Ін,про що роблять перший запис. Далі двигун поступово розвантажують до його неробочого ходу.

У табл. 10.1 прийняті наступні позначення:

U₁– лінійна напруга джерела живлення двигуна;

– середнє значення струму статора;

Р₁=к_Т.С.(Р_А+Р_С)– споживана двигуном потужність з мережі, дек_Т.С.– коефіцієнт трансформації трансформатора струму.

Швидкість обертання асинхронного двигуна вимірюється за допомогою вольтметра V₂ ввімкненого в коло тахогенератораTG (1 В = 17,3 об/хв).

При розрахунках приймаємо:

опір обмотки статора дорівнює r_ст = 1,63 Ом;

U_/=220/380 В; п_н=1300 об/хв;

І_/=11,7/6,9 А; п₀=1500 об/хв;

Р_1н=2,8 кВт;  = 74%; cos = 0,85.

Щоб можна було накреслити робочі та механічні характеристики, необхідно виконати додаткові розрахунки, результати яких заносяться в таблицю 10.2.

У табл. 10.2 прийнято наступні позначення:

Р_м1– втрати потужності в обмотці статора, які відповідають даному струмові, коли з’єднано зіркоюР_м1=3І₁²r_ст, а коли трикутником –Р_м1=І₁²r_ст;

Таблиця 10.2

Експериментальні та розрахункові дані

Режим роботи

З таблиці 10.1

Розрахункові дані

І1

Р1

n

s

Рм1

Рст

Рем

М

Рм2

Рмех

Рд

Р2

М2

cos



А

Вт

об/хв

-

Вт

Вт

Вт

Н·м

Вт

Вт

Вт

Вт

Н·м

-

%

Р_ствтрати потужності в сталі, які відповідають напрузі живлення і визначені способом розподілу втрат, коли з’єднання в зіркуР_ст=60 Вт, коли в трикутникР_ст=100 Вт. Згадані втрати потужності при всіх навантаженнях машини постійні;

Р_емелектромагнітна потужність, яка дорівнює:

Р_ем= Р₁ - (Р_м1+ Р_ст),

де М– електромагнітний момент,М=Р_ем/;

Р_м2– втрати потужності в обмотці ротора,Р_м2=Р_емs;

Р_мех– механічні втрати потужності, приймаються постійними з досліду розподілу втрат. Для даної роботиР_мех=70 Вт;

Р_д– додаткові втрати потужності в двигуні, коли споживається номінальна потужність, і вони умовно приймаються рівними

;

Р– сума всіх втрат потужності в двигуні:

Р=Р_м1+ Р_ст+ Р_м2+ Р_мех+ Р_д;

Тоді корисна потужність на валі двигуна Р₂ рівна:

Р₂=Р₁ -Р.

Крім цього слід скористатися наступними виразами:

– ковзання;

– момент на валі двигуна;

– коефіцієнт потужності;

– коефіцієнт корисної дії.

Схема експериментальної установки наведена на рис. 10.1.

Досліджуваний асинхронний двигун вмикається в мережу автоматом QF1і він запускається при з’єднанні обмоток статора в зірку з подальшим перемиканням їх у трикутник. Увімкнення обмотки статора в зірку і трикутник виконується магнітними пускачамиКМ_ іКМ_відповідно.

Навантажувальний момент на валі досліджуваного двигуна M створюється генераторомGN, який працює в режимі динамічного гальмування. Значення гальмівного моменту з боку машиниGNрегулюється за допомогою опоруRн, що є в колі якоря генератора. Вимірювальні прилади, що ввімкнені в коло якоря генератораGN, лише контролюють значення струму та напруги їх записувати не потрібно. Обмотка збудження генератора ОЗGNвмикається в мережу автоматомQF2, а значення її струму регулюється реостатомRр. Вимірювання потужності виконується за схемою двох ватметрів із трансформаторами струму.

Під час запуску струмові обмотки ватметрів (виходи трансформаторів струму ТА) шунтують штирем (на схемі показані пунктиром), щоб не допустити вихід з ладу ватметрів під час пуску з великими пусковими струмами.

Вольтметр V1, за допомогою перемикачаSA, вимірює всі лінійні напруги мережі живлення.