1.3. Біологічні особливості бур'янів

Важливими біологічними особливостями бур'янів є: по-перше, велика пристосовуваність до умов росту і живучість органів вегетативного розмноження. По-друге, висока плодючість. Так відомо, що на одній рослині зернових культур утворюється 80-100 (найбільше 200) зерен, а вівсюга – 1000, осоту рожевого – 35 тис., щириці – близько 500 тис., сухоребрика – до 700 тис. насіння. Причому, насіння культурних рослин дозрівають приблизно одночасно, а у бур'янів насіння дозріває ярусами: верхній ярус дозріває раніше ніж дозріває насіння культурної рослини (до збирання врожаю); середній ярус дозріває і збирається з культурною рослиною, а нижній лишається на полі й дозріває після збирання культурних рослин.

У багатьох видів бур’янів насіння має найрізноманітніші пристосування для поширення: пухівки, крильця, якірці, гачки тощо. За допомогою цих пристосувань воно розноситься вітром, водою, людьми, тваринами на значні віддалі.

Насіння багатьох видів бур’янів зберігає схожість протягом кількох років і має в тому самому врожаї насінини, здатні проростати через різні проміжки часу в зв’язку з неоднаковою тривалістю періоду їх спокою. Так у лободи білої утворюється більш крупне, світліше насіння циліндричної форми. Ці насінини проростають відразу після достигання; темніше і дещо дрібніше ніж перше, може проростати тільки в наступному році, а найбільш темне та дрібне – здатне прорости лише на третій та четвертий роки. Насіння бур’янів проростає недружно, що ускладнює знищення їхніх сходів. Крім насіннєвого розмноження, ряд багаторічних бур’янів розмножуються вегетативно (кореневищами, кореневими паросткаим, вусами, цибулинами).

Перераховані біологічні особливості бур'янів є причиною труднощів при боротьбі з ними.

1.4. Біологічна класифікація бур'янів

Всього в Україні відомо понад 700 видів бур’янів. Відомості про їх біологічні особливості та класифікація на окремі групи є основою для розробки ефективних заходів боротьби з ними.

В основу біологічної класифікації бур'янів покладено характер живлення, тривалість життя і спосіб розмноження.

За способами живлення бур’яни діляться на непаразитні, паразитні та напівпаразитні.

Непаразитні бур’яни мають добре розвинену кореневу систему, зелені надземні органи, використовують з ґрунту вологу й елементи мінерального живлення. Шкода їх полягає у тому, що вони перехоплюють у культурних рослин вологу, поживні речовини і затіняють їх.

Напівпаразитні бур’яни – це рослини, які живуть завдяки фотосинтезу, проте не втратили здатності живитись за рахунок рослини-господаря.

До паразитних бур’янів відносяться ті, що не мають ні коріння, ні зелених листків, але в них є так звані присоски-гаусторії, завдяки яким вони й вбирають із рослини-господаря готові поживні речовини.

За тривалістю життя непаразитні бур'яни можуть бути малорічними і багаторічним.

Малорічні бур’яни залежно від особливостей життєвого циклу розвитку поділяються:

а) ефімери – рослини з дуже коротким вегетаційним періодом, які здатні давати за рік кілька поколінь;

б) ярі бур'яни – насіння їх проростає весною і дозріває раніше або разом з насінням культурних рослин;

в) зимуючі – бур'яни, що закінчують вегетацію за ранніх сходів цього ж року, а за пізніх сходах здатні зимувати у любій формі розвитку;

г) озимі бур'яни – рослини, що потребують для свого розвитку понижених температур не залежно від терміну проростання насіння;

д) дворічні бур'яни – це рослини для розвитку яких потрібні два повних вегетаційних періоди.

Багаторічні бур'яни – живуть три і більше років, розмножуються насінням та вегетаційними органами. Багаторічні бур'яни із стрижневою та мичкуватою кореневою системою слабко розмножуються вегетативно або й узагалі не розмножуються таким методом. Сильно виражене вегетативне розмноження у кореневищних, коренепаросткових, повзучих, бульбочкових та цибулинних бур'янів.