3. Аналіз результатів

Оскільки при плануванні заходів боротьби із забур’яненості полів слід надавати перевагу агротехнічним методам, то у якості висновку за цією роботою рекомендується розробити систему обробітку ґрунту з метою знищення виявлених видів бур'янів.

4. Зміст звіту

1. Таблиця із результатами обліку насіння бур'янів у ґрунті.

2. Побудована згідно варіанту карта забур’яненості полів сівозміни.

3. Аналіз отриманих результатів.

5. Контрольні запитання

1. Які рослини називаються бур’янами супутниками та умовними бур’янами?

2. Навести основні прояви шкідливої дії бур'янів.

3. Навести біологічні особливості бур'янів, що утруднюють боротьбу з ними.

4. Що є головним джерелом забур’яненості полів?

5. Які характеристики покладені в основу біологічної класифікації бур'янів?

6. наведіть класифікацію бур'янів за тривалістю життя.

Лабораторна робота №3

Тема: “Мінеральні добрива та розрахунок норми їх внесення під запланований врожай”.

Мета: “Ознайомитись із основними мінеральними добривами. Набути практичних навичок у розпізнанні мінеральних добрив органолептичним та методами аналітичної хімії. Навчитись розраховувати норму добрив для отримання запланованого врожаю”.

Матеріали та обладнання: 10%-й розчин NaОН, 5%-й розчин ВаСl₂, 5%-й розчин оцтової кислоти, 1%-й розчин НСl, 2%-й розчин AgNO₃, 10%-а нітратна кислота, лакмусовий папір, дистильована вода, штатив з пробірками, пальник, деревне вугілля, піпетки, пінцет, скляні пластинки, зразки мінеральних добрив.

1. Теоретична частина

Азот є одним з основних елементів для росту й розвитку рослин, без якого немає життя. Він входить до складу білків і хлорофілу (найважливішої сполуки, завдяки якій відбувається фотосинтез). При нестачі азоту в ґрунті рослини погано ростуть, колір листків із темно-зеленого стає блідо-зеленим.

В першу чергу до нестачі фосфору чутливі молоді рослини. Він відіграє значну роль у створенні складних органічних кислот, формуванні загального врожаю, його ряду якісних показників, продуктивності і спадковості насіннєвого матеріалу. У разі відсутності чи недостатньої кількості фосфору на листках з'являються червонуваті або буро-червоні плями, нижні листки, набуваючи темно-коричневого кольору, в'януть і опадають

Калій посилює фотосинтез, сприяє переміщенню інших поживних речовин, прискорює загальний ріст та розвиток рослин і робить їх більш стійкими до вилягання та захворювань. Цей елемент бере активну участь в утворенні крохмалю, цукру, білків, жирів та інших речовин. При нестачі калію злакові культури погано кущаться. Найбільш чутливі до цього гречка, картопля, соняшник, цукрові та кормові буряки, силосні культури, трави і ін.

Всі форми азотних добрив можна об’єднати у три групи, що відрізняються видом сполук азоту в добриві: аміачні, нітратні й амідні добрива. Випускаються також добрива, що містять азот одночасно в аміачній і нітратній формі.

До аміачних добрив відносять: аміак безводний, аміачну воду, аміачну селітру, сульфат амонію, хлористий амоній. До підгрупи нітратних належать: натрієва, кальцієва та калійна селітра. Основу підгрупи амідних добрив складає сечовина. Кожне із зазначених добрив відрізняється вмістом азоту, гранулометричним складом, фізико-механічними властивостями. Наприклад, хлористий амоній (NH₄Cl) дрібнозернистий білий або жовтуватий порошок із вмістом азоту 24-25%, майже не злежується, добре розсівається, але містить велику кількість хлору, шкідливого для рослин. У той же час натрієва селітра (NaNO₃) – безколірні або прозорі кристали, вміст азоту 16,5%, добре розчинна, швидкодіюча, при зберіганні може швидко злежуватись через сильну гігроскопічність.

Загалом фосфорні добрива поділяють на 3 групи: 1 – водорозчинні (простий і подвійний суперфосфат); 2 – розчинні у слабких кислотах (преципитат, обезфторені фосфати, фосфатшлаки, термофосфати); 3 – частково розчинні в слабких кислотах (фосфоритна і кісткова мука).

Особливо добре використовується на всіх типах ґрунтів суперфосфат (Са(Н₂РО₄)₂Н₂О+СаSО₄2Н₂О) – легкий крупнозернистий порошок сірого кольору. Його гігроскопічність і злежуваність незначна. Фосфор у складі суперфосфату знаходиться в легкодоступній для рослин формі. Недоліком суперфосфату є те, що 4/5 його ваги складає баласт - сульфат кальцію (СаSО₄). Даного недоліку позбавлений подвійний суперфосфат, який не містить сульфату кальцію. В залежності від вихідної сировини вміст доступного для рослин фосфору в подвійному суперфосфаті коливається від 38 до 54%.

Найбільшу частину у загальному об’ємі світового випуску калійних добрив займає хлористий калій. Хлористий калій (KCl) – cвітло-сіра чи червона з домішками різноколірних кристалів дрібнокристалічна сіль з сіруватим відтінком, містить 52-62% окису калію і не більше 2% вологи. Це добриво мало гігроскопічне, але при зберіганні злежується. Високий вміст хлору у даному добриві робить проблематичним його застосування під такі культури як картопля, льон, гречка, бобові, цитрусові, виноград.

Безпечним, для зазначених рослин, є калімагнезій (K₂SO₄∙MgSO₄), що містить крім сульфату калію (K₂O – 19%) ще й сульфат магнію. Вміст магнію робить це добриво особливо цінним, оскільки магній це один із мікроелементів, що є необхідним для забезпечення життєдіяльності рослин.

Широкого застосування набули складні мінеральні добрива. В даний період виготовляються наступні їх види: амофос - містить 12% азоту та близько 52% - фосфору; діамофос з вмістом азоту – 18% і фосфору – 48%; нітроамофоска – в його склад входить по 17 відсотків азоту, фосфору й калію; нітрофос - це складний вид добрива, що містить 23-25% азоту й 19-22% – фосфору; нітрофоска випускається переважно із таким співвідношенням елементів живлення: азоту, фосфору й калію – відповідно 11:10:11.

Таблиця 3.1. Допустимість змішування різних форм добрив

Форма добрива

Аміачна селітра

Сульфат амонію

Сечовина

Суперфосфат простий

Суперфосфат гранульований

Суперфосфат подвійний

Преципітат

Фосфоритне борошно

Амофос, діамонійфосфат

Хлористий калій

Калійна сіль

Сірчанокислий калій

Каїніт

Аміачна селітра

М*

П

Н

Н

П

П

П

Н

П

П

П

П

П

Сульфат амонію

П

М

П

М

М

М

М

М

М

П

П

М

П

Сечовина

Н

П

М

Н

П

П

П

П

П

П

П

П

П

Суперфосфат простий

Н

М

Н

М

М

М

М

Н

П

П

М

Н

П

Суперфосфат гранульований

П

М

П

М

М

М

М

М

М

П

П

М

П

Суперфосфат подвійний

П

М

П

М

М

М

М

М

М

П

П

М

П

Преципітат

П

М

П

М

М

М

М

М

М

П

П

М

П

Фосфоритне борошно

П

М

П

М

М

М

М

М

М

П

П

М

П

Амофос, діамонійфосфат

П

М

П

М

М

М

М

М

М

П

П

М

М

Хлористий калій

П

П

П

П

П

П

П

П

П

М

М

М

М

Калійна сіль

П

П

П

П

П

П

П

П

П

М

М

М

М

Сірчанокислий калій

П

М

П

М

М

М

М

М

М

М

М

М

М

Каїніт

П

П

П

П

П

П

П

П

М

М

М

М

М

^* Примітка: М – змішувати можна; П – змішувати можна незадовго перед внесенням; Н – змішувати не можна

У зв'язку з недостатнім випуском складних добрив виникає необхідність змішування простих (звичайних) видів добрив безпосередньо в господарствах. Враховуючи те, що за своїм складом суміші можуть бути різноманітними, з їх допомогою можна краще задовольняти потреби рослин у кількості та співвідношенні поживних речовин. Проте змішувати можна лише добрива з високими фізико-хімічними якостями та вирівняним гранулометричним складом (табл. 3.1). Адже важливо, щоб суміші тривалий час зберігали сипучість. В інших випадках суміші злежуються, що вимагає значних додаткових витрат на підготовку їх до внесення.