3. Аналіз результатів

Аналіз результатів повинен містити відомості про те чи вдалось у розробленій сівозміні підібрати найкращі попередники для сільськогосподарських культур. А також висновок про доцільність вирощування проміжних культур у сівозміні, який базується на результатах виконання другого завдання.

4. Зміст звіту

1. Таблиця попередників сільськогосподарських культур.

2. Ротаційна таблиця (згідно варіанту).

3. Розрахунки із визначення можливості вирощування проміжної культури у сівозміні.

4. Аналіз результатів.

5. Контрольні запитання

1. Що таке схема чергування та ротація сівозміни?

2. Що розуміють під збірними полями, та які групи культур рекомендовані для збірних полів?

3. Навести поділ культур за реакцією на беззмінне вирощування.

4. Що розуміють під монокультурою та повторними посівами?

5. Для чого застосовують проміжні культури та які є їх види?

6. Охарактеризуйте основні групи попередників сільськогосподарських культур.

Лабораторна робота № 7

Тема: “Хлібні злаки”.

Мета: “Ознайомитись із ботанічними ознаками хлібних злаків та навчитись розрізняти їх за особливостями насіння, паростків та сходів”.

Матеріали та обладнання: ящики із ґрунтом для пророщування насіння, насіння хлібних злаків першої та другої групи, пінцети, збільшувальне скло, плакати.

1. Теоретичні відомості

До хлібних злаків відносяться: пшениця, жито, ячмінь, овес, тритікале, кукурудза, просо, сорго, рис.

Хлібні злаки прийнято розділяти на 2 групи, які відрізняються одна від одної за багатьма біологічними, морфологічними і господарськими ознаками (табл.7.1).

Таблиця 7.1. Основні особливості хлібних злаків 1 і 2 груп

Хлібні злаки 1 групи	Хлібні злаки 2 групи
1. На зернині наявна яскрава поздовжня борозенка	1. На зернині поздовжня борозенка відсутня
2. Зерно поростає кількома зародковими корінцями	2. Зерно поростає одним зародковим корінцем
3. В колосі сильніше розвинуті нижні квіти	3. У волоті сильніше розвинуті верхні квіти
4. Менші вимоги до тепла	4. Більш вимогливі до тепла
5. Швидкий розвиток у початкових фазах вегетації	5. Повільний розвиток у початкових фазах вегетації
6. Наявні озимі та ярі форми	6. Наявні тільки ярі форми
7. Високі вимоги до забезпечення вологою	7. Вимоги до кількості вологи нижчі (за виключенням рису)
8. Рослини „довгого” дня	8. Рослини „короткого” дня

Першу групу складають: пшениця, жито, ячмінь, овес, тритікале. Другу: кукурудза, просо, сорго, рис.

Ботанічні особливості хлібних злаків.

Всі зернові хліба відносяться до сімейства злакових. Основні признаки, спільні для рослин даного сімейства наступні.

Плід хлібних злаків – однонасіннева зернівка (зерно). Зернівки деяких хлібів після обмолоту лишаються покритими квітковими лусочками. Такі хліба називаються плівчастими. До них відносяться просо, рис і більшість сортів вівса, ячменю, сорго. Пшениця та жито відносять до групи із голою зернівкою. До цієї ж групи відноситься й кукурудза.

На протилежній до випуклої стороні зернівки хлібів першої групи є менш чи більш глибока борозенка. Хліба другої групи такої борозенки не мають. Частина зернини, на якій розташовується зародок, у відповідності з положенням зерна у квітці, є нижньою. Протилежний зародку кінець є верхнім. На верхній частині зерна у пшениці, жита, вівса є хохолок із тонких волосків.

При визначенні розмірів зерна розрізняють його довжину, ширину і товщину. У хлібних злаків під довжиною розуміють віддаль від основи зернівки до верхнього кінця. Якщо зерно випуклою стороною покласти у низ, то горизонтальний діаметр складатиме його ширину, вертикальний – товщину. Зазвичай ширина зерна більша від товщини.

Зернівка хлібних злаків складається із трьох основних частин: зародку, ендосперму і сполучених з ними насіннєвої та плодової оболонок (рис. 7.1).

В зародку розміщені зачатки майбутньої рослини. У нижній частині зародка знаходяться зародкові корінці, вище розташовується первинне стебло із зародковими листям. Зародок складає у пшениці, жита, ячменю 2-2,5 % , у вівса – 3-3,5 % і кукурудзи 10 % маси зернівки.

Біля зародка розташовується щиток – єдина сім’ядоля зерна. Своєю всмоктуючою стороною він примикає до ендосперму, який займає більшу частину зернівки. Він являє собою тканину, в клітинах якої накопичуються запасні поживні речовини, що необхідні для розвитку зародка.

В ендоспермі розрізняють зовнішній алейроновий шар, що безпосередньо примикає до оболонки зернівки, і внутрішню мучнисту частину. Алейроновий шар, як правило, є одним рядом клітин кубічної форми, що містять темно-жовті алейронові зерна. У зернівки ячменю цей шар нараховує 3-5 рядів клітин. Всередньому алейроновий шар складає 6-8 % маси зернівки.

Мучниста частина ендосперму складається з клітин, що заповнені крохмальними зернами, у проміжках між якими знаходиться білкова речовина. Мучниста частина складає 80-85 % маси зернівки.

При проростанні зернівки першими розпочинають ріст корінці. Зерно хлібних злаків першої групи (пшениці, жита, ячменю, вівса) – проростають кількома корінцями (рис. 7.1). Зерна другої групи (кукурудзи, просо, сорго, рису) завжди одним корінцем. Кількість зародкових корінців у хлібних злаків першої групи наступне: пшениця озима – 3, рідше 5; пшениця яра – 5, рідше 3-4; жито – 4, рідше 5-6; ячмінь двохрядний – 7-8; ячмінь багаторядний – 5-6.

Рис. 7.1. Поздовжній розріз зерна пшениці: 1-зародок; 2-зародкові корінці; 3-брунька; 4-щиток; 5, 6-оболонки плоду; 7, 8-насінневі оболонки; 9- алейроновий шар ендосперму; 10-ендосперм; 11-хохолок

Рис. 7.2. Сходи пшениці: 1-зерно; 2-первинні корені; 3-колеоптиль; 4-первинний лист

Услід за первинним корінцями починає розвиватись брунька і з’являється стебловий паросток. У плівчастих хлібів (ячмінь, овес) паросток спочатку проходить під лусочками зерна до його верхнього кінця, висунувшись із зерна назовні направляється вгору, до деної поверхні.

Стебловий паросток зовні покритий видозміненим листком, так званим колеоптилем. Він дозволяє паростку легше пробитись наверх і запобігає пошкодженню при терті об частинки ґрунту.

При виході на денну поверхню ріст колеоптиля припиняється. Під тиском верхівки стеблового паростку у колеоптиля утворюється поздовжня тріщина, через яку назовні виходить перший зелений листок.

Основне забарвлення сходів хлібних злаків зелене. Але має різні відтінки, що обумовлюється фіолетовим пігментом антоцианом, який міститься в клітковому соці рослин. Переважаюче забарвлення сходів пшениці зелене, жита – фіолетово-коричневе, ячменю – сизувато-зелене, вівса – світло-зелене. У всіх хлібів другої групи забарвлення листків зелене.

Розвинена коренева система хлібних злаків не має головного кореня і складається з багатьох тонких корінців (мичкуватий корінь), що відходять від підземних стеблових вузлів у сторони на 8...150 мм і у глибину на 150...200 мм. Основна маса коріння розташовується в орному шарі.

Стебло – соломина, що розділена по довжині перегородками – стебловими вузлами на окремі між вузлові ділянки (рис. 7.3). У більшості хлібних злаків число міжвузлових ділянок 5...6, а у високостеблових, пізньостиглих сортів кукурудзи – 17...18 і більше. Стебло у середині порожнисте, лише в кукурудзи та сорго воно заповнене рихлою тканиною – паренхімою.

Рис. 7.3. Лист та стебло хлібного злаку: 1-листова піхва; 2-вушка; 3-язичок; 4-листова пластина; 5-стебловий вузол

Рис. 7.4. Колосок і колосковий стержень пшениці: 1–лицева; 2–бічна сторона

Листок злакових рослин лінійний. Він складається з листової пластинки і листової піхви, що охоплює стебло. Число листків у деяких рослин є ознакою скоростиглості. У скоростиглих сортів кукурудзи 10-11 листків, у середньостиглих 14-15, у пізньостиглих 18-20 і навіть 23-24 листки.

Суцвіття хлібних злаків – колос (пшениця, жито, ячмінь) або волоть (овес, сорго, рис, просо). Кукурудза має два суцвіття: у волоті зібрані чоловічі квіти, а у качані – жіночі.

Колос складається з колосового стержня, на уступах якого з обох сторін почергово розташовані колоски (рис.7.4). В пшениці, жита на кожному уступі колосового стержня розміщено по одному, а у ячменю – по три колоски. Колосок зазвичай має дві колоскові лусочки, між якими розташовуються квіти. Волоть складається з центральної осі і бокових розгалужень 1, 2 та наступних порядків. На кінцях розгалужень волоті розташовані одно квіткові або багатоквіткові колоски.

Рис. 7.5. Будова колоска і квітки пшениці: а-колосок; б-схема будови колоска; в-пестик і лодикуле; 1-колоскові лусочки; 2-зовнішні квіткові лусочки; 3-внутрішні квіткові лусочки; 4- пильники; 5-рильце; 6-зав’язь; 7-лодикуле; 8-квітконіжка