3. Аналіз результатів

Аналіз повинен містити таблицю зведених результатів досліджень за встановленою формою (табл. 5.5).

Таблиця 5.5. Якісні показники насіння сільськогосподарських культур

Культура	Чистота насіння, %	Енергія проростання, %	Схожість, %	Посівна придатність, %	Маса 1000 насінин, г

На основі цієї таблиці необхідно зробити висновки про взаємний вплив наведених показників, а також про доцільність використання насіння кожної культури у якості посівного матеріалу.

4. Зміст звіту

1. Результати визначення чистоти насіння.

2. Зведену таблицю з визначення енергії проростання та схожості насіння.

3. Таблицю з результатами визначення маси 1000 насінин.

4. Аналіз отриманих результатів.

5. Контрольні запитання

1. Що розуміють під сортом. Якими бувають сорти.

2. Дати визначення насінництва. Назвати основні його завдання.

3. Що таке партія насіння, чистота, схожість, вологість, посівна придатність насіння?

4. Що розуміють під сортозаміною та сортопоновленням. Дати їм визначення?

5. Дати визначення оригінальному, елітному та репродукційному насінню.

Лабораторна робота №6

Тема: “Сівозміни сільськогосподарських культур”

Мета: “Ознайомлення із основними схемами сівозмін. Набути практичних навичок у складанні ротаційних таблиць та розрахунку можливості вирощування проміжних культур”.

Матеріали та обладнання: плакати, довідкова література, калькулятор, олівці, лінійки.

1. Теоретична частина

Сівозміна - науково обґрунтоване чергування культур в просторі та часі. Чергування в просторі розуміють як зміну (рух) культур у полях сівозміни, а чергування в часі - як зміну культур в полях з роками. Кожна сівозміна характеризується своєю схемою чергування та ротацією. Схема чергування - перелік культур відповідна з порядком їх чергування в сі­возміні. Період, протягом якого через кожне поле пройдуть за схемою чергування всі культури сівозміни, називається ротацією сівозміни. Ротація відповідає кількості полів сівозміни. Попередником називається сільськогосподарська культура чи пар, що займали дане поле в попередньому або цьому році, стосовно до культури, посіяної цього року.

Протягом тривалого часу розвитку землеробства, майже до XIX ст., панувала трьохпільна сівозміна за схемою: 1) пар; 2) озимі зернові; 3) ярі зернові. Відповідно зі схемою цієї сівозміни орний масив землекористування розподілявся на три приблизно рівновеликі поля, в яких, наприклад, в першому полі поточного року розмішували пар, в другому - озимі, а в третьому - ярі зернові. Наступного року в першому полі вирощували озимі, в другому - ярі, а третє поле було під паром. Нарешті, на третій рік розміщення культур було таким: в першому полі - ярі, другому - пар, третьому - озимі. Ротація наведеної сівозміни тривала три роки. Через три роки всі культури повертались на попереднє місце, розпочиналася наступна ротація.

У процесі подальшого удосконалення сівозміни перейшли до нового її типу, де хліба ніколи не висівались два роки підряд, а чергувались з конюшиною та просапними культурами (буряки, картопля, кукурудза) за схемою: 1) просапні; 2) ярі зернові з підсівом конюшини; 3) конюшина; 4) озимі зернові.

Зазначена 4-пільна сівозміна поширилась в країнах Заходу ще за 100 років до появи мінеральних добрив під назвою норфолкської сівозміни або англійського норфолку (Норфолк - графст­во в Англії). В структурі за такою схемою на кожну культуру припадало 25 % площі.

За певних умов допустимі відхилення від класичної схеми сівозміни. При необхідності збільшити питому вагу кормових культур переходять до 5-пілля за рахунок дворічного використання ко­нюшини: 1) просапні; 2) ярі з підсівом конюшини; 3) конюшина; 4) конюшина; 5) озимі зернові.

В цій ситуації на кожне поле припадає 20 % площі, кормова культу­ра (конюшина) займає 40 % в структурі посіву. Якщо необхідно збіль­шити об'єм виробництва зерна, то вводять 5-е і 6-е поле під зернобобові та зернові культури: 1) просапні; 2) ярі зернові з підсівом конюшини; 3) конюшина; 4) озимі; 5) зернобобові; 6) зернові.

За приведеної 6-пільної сівозміни на кожне поле припадає 16,66 % площі, а питома вага зернових в структурі посіву, які займають 4 поля, зростає до 66,6 %.

Як правило, у кожному полі сівозміни висівають одну культуру. Якщо виникає необхідність висіву кількох культур, то використовують так звані збірні поля, на яких вирощують більш-менш біологічно спорі­днені культури за вимогами до ґрунту та технологією вирощування. В одному полі, наприклад, можна висівати озиму пшеницю і озиме жито, кукурудзу та картоплю. Для збірного поля рекомендують такі групи культур: 1) озимі зернові (пшениця, жито); 2) просапні (кукурудза, кар­топля, буряки); 3) ярі зернові (ячмінь, овес); 4) зернобобові (горох, лю­пин, вика).

Зважаючи на біологічні особливості сільськогосподарських культур, окремі із них можливо вирощувати на одному полі 2-3 роки поспіль. Такі посіви називаються повтор­ними. Деякі культури можливо розміщувати на одному полі і більше 3-х років підряд. Тривале беззмінне (більше 3-х років) вирощування культури на одному полі назива­ють монокультурою.

За реакцією на беззмінне вирощування культури поділяються на такі групи: 1) дуже чутливі (льон, зернобобові, буряки, ярі зернові); 2) середньочутливі (озимі зернові); 3) малочутливі (картопля, кукурудза, рис, коноплі, тютюн, бавовна). В цьому зв'язку при складанні сівозмін необхідно користуватися терміном повернення сільськогосподарської культури на попереднє місце в сівозміні. Наприклад, для умов Полісся цей термін, включаючи рік посіву, складає: для озимої пшениці 2-3 ро­ки, озимого жита - 2, ячменю та вівса - 2, гороху - 3-4, картоплі та ку­курудзи - 1-2, кормових та цукрових буряків - 3-4, льону-довгунця та люпину - 6-7 років.

Сівозміни за структурою посівних площ (%) та призначенням поді­ляються на польові, кормові та спеціальні.

Польові сівозміни в свою чергу за складовою ознакою поділяються на зерно-траво-просапні, зерно-бурякові, зерно-просапні, просапні, си­деральні та інші.

Прикладом польової сівозміни, поширеної в зоні Полісся, може слугувати картопле-льоно-зернова сівозміна з насиченням зерновими 44,4 %, картоплею - 11,1 %, льоном - 11,1 %, кормовими культурами - 33,3 % за схемою: 1) конюшина; 2) озима пшениця; 3) льон-довгунець; 4) кукурудза на зелену масу; 5) озима пшениця; 6) люпин; 7) озиме жито; 8) картопля; 9) овес з підсівом конюшини.

Зразкова схема польової траво-зерно-просапної сівозміни для Лісостепу: 1) люцерна; 2) люцерна; 3) озима пшениця; 4) цукрові буряки; 5) кукурудза на силос; 6) озима пшениця; 7) картопля; 8) горох; 9) ячмінь з підсівом люцерни.

Просапною польовою сівозміною вважається сівозміна, в складі якої просапні культури займають 50% і навіть більше, наприклад: 1) трави; 2) трави; 3) картопля; 4) коренеплоди; 5) капуста; 6) овес з підсівом трав.

Польова сидеральна сівозміна передбачає вирощування зеленої маси рослини та загортання її в ґрунт як добриво. Для цього використовуєть­ся зелена маса бобових рослин - люпину, середели та інших. Сидерація застосовується на легких за гранулометричним складом ґрунтах. Для прикладу приведемо схему сидеральної сівозміни, в якій на зелене доб­риво під озиме жито загортається в ґрунт маса люпину: 1) люпин на зелене добриво; 2) озиме жито; 3) картопля; 4) овес.

Кормові сівозміни за призначенням спрямовані на кормовиробництво і організовуються поблизу тваринницьких ферм. У таких сівозмінах понад 50 % займають кормові культури, які дають соковиті корми.

Схема кормової сівозміни для Полісся: 1) багаторічні трави; 2) багаторічні трави; 3) кукурудза; 4) люпин на зелену масу; 5) озимі на зелену масу; 6) кормові буряки; 7) кукурудза, 8) вико-вівсяна суміш з підсівом багаторічних трав.

Схема кормової сівозміни для Лісостепу: 1) багаторічні трави; 2) багаторічні трави; 3) кукурудза; 4) горохо-вівсяна суміш; 5) озимі з викою; 6) коренеплоди; 7) кукурудза, горох; 8) вико-вівсяна суміш з підсівом багаторічних трав.

Спеціальні сівозміни впроваджуються для вирощування таких культур як овочеві, коноплі, тютюн, рис, бавовна, які дуже вибагливі до родючості грунту. Ґрунтозахисні - теж спеціальні сівозміни. Для прикладу розглянемо схему овочевої сівозміни: 1) багаторічні трави; 2) капуста; 3) огірки; 4) помідори; 5) цибуля; 6) коренеплоди; 7) ярі зернові з підсівом багаторічних трав.

Відповідно до прийнятої схеми чергування сільськогосподарських культур у сівозміні складається ротаційна таблиця (табл. 6.1) – це чергування культур в часі й просторі, тобто кожна культура проходить через всі поля сівозміни за певну кількість років.

Таблиця 6.1. Ротаційна таблиця 6-пільної сівозміни

Поле	Рік ротації
	перший	другий	Третій	четвертий	п’ятий	шостий
1	багаторічні трави	багаторічні трави	озимі зернові	цукрові буряки	кукурудза на силос	ярі зернові з підсівом трав
2	багаторічні трави	озимі зернові	цукрові буряки	кукурудза на силос	ярі зернові з підсівом трав	багаторічні трави
3	озимі зернові	цукрові буряки	кукурудза на силос	ярі зернові з підсівом трав	багаторічні трави	багаторічні трави
4	цукрові буряки	кукурудза на силос	ярі зернові з підсівом трав	багаторічні трави	багаторічні трави	озимі зернові
5	кукурудза на силос	ярі зернові з підсівом трав	багаторічні трави	багаторічні трави	озимі зернові	цукрові буряки
6	ярі зернові з підсівом трав	багаторічні трави	багаторічні трави	озимі зернові	цукрові буряки	кукурудза на силос

Характеристика попередників сільськогосподарських культур

Багаторічні трави – цінний попередник у зоні достатнього зволоження для льону, коноплі, картоплі, озимих, а у районах недостатнього зволоження – ярої пшениці, ячменю, проса. Самі багаторічні трави зазвичай підсівають до зернових хлібів – пшениці, жита, ячменю, вівсу.

Зернобобові культури (горох, чина, нут, соя, кормові боби, люпин) – хороші попередники для зернових і просапних культур, льону, гречки. У сівозміні зернобобові розташовують у сівозміні після просапних (картопля, коренеплоди, кукурудза), а також після озимих зернових.

Просапні культури вважають хорошими попередниками для зернобобових та зернових культур. Наприклад, картопля – хороший попередник зернобобових, льону, кукурудзи, гречки. Після картоплі високі врожаї дають пшениця, ячмінь, овес. Кращим попередником для картоплі є зернобобові, озимі зернові, льон, яра пшениця, багаторічні трави, коренеплоди, кукурудза.

Кукурудза за її раннього збирання на силос є хорошою парозаймаючою культурою. Якщо кукурудзу збирають пізно, то після неї висівають ярі зернові.

Кращим попередником для кукурудзи є озима пшениця, жито, зернобобові, картопля, цукровий буряк.

Цукровий буряк, як правило, розташовують після озимої пшениці, що висівається по пару чи багаторічним травам.

Технічні непросапні культури (льон, конопля) є хорошими попередниками картоплі зернобобових, ярих та озимих зернових. Льон та коноплю розташовують після багаторічних трав.

Озимі зернові вважають хорошими попередниками для просапних, зернобобових і ярих зернових культур. У районах недостатнього зволоження озимі найкраще висівати по чистому пару, а у районах достатнього зволоження – по зайнятому.

Ярі зернові – непогані попередники для просапних культур. Кращими попередниками для ярих зернових (пшениця, ячмінь, овес) є просапні культури (кукурудза, картопля, цукровий буряк), зернобобові та багаторічні трави, льон та конопля.

Парові поля – кращий попередник озимих зернових, а у деяких районах й ярої пшениці.

Проміжна культура – це сільськогосподарська культура, що вирощується в інтервалі часу, вільному від вирощування основної культури сівозміни. Їх поділяють на підсівні, пожнивні та поукісні. Підсівні культури висівають під покрив основної культури і збирають осінню цього ж року. Вони посилено ростуть після збирання основної культури. Пожнивні культури вирощують після збирання зернових у тому ж році. Поукісні культури вирощуються після основної культури, яка зібрана на зелений корм, силос чи сіно, у тому ж році.

Застосування проміжних культур дозволяє отримати 2 врожаї за рік з одного і того ж поля. Проте, для отримання врожаю проміжної культури необхідно провести розрахунок з визначення необхідної кількості вологи, сонячного тепла та періоду вегетації.