2. Практична частина
Завдання. Організація боротьби із шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур.
Хід роботи:
1. Підібрати засіб хімічного захисту сільськогосподарських росли (згідно варіанту наведеного у додатку Г табл. Г.1) та розрахувати необхідну кількість води для приготування робочого розчину за формулою:
,
де Q – витрата робочої рідини оприскувачем (див. додаток Г табл. Г.3) у л/га чи протруювачем у л/т;
а – норма витрати хімічного препарату на обробку 1 га культури у л/га (див. додаток Г табл. Г.2) чи 1 т насіння у т/га;
S – площа у га чи маса насіння у т, яка підлягає обробці.
2. Користуючись наведеним нижче формулами, встановити скільки днів буде затрачено на обробіток заданої площі, при умові, що робота здійснюється в одну зміну:
,
де
-
швидкість руху агрегату по полю (див.
додаток Г табл. Г.3), км/год;
-
ширина захвату агрегату (див. додаток
Г табл. Г.3), м;
-
час чистої роботи агрегату протягом
зміни, год.
Або встановити кількість днів необхідну для обробки заданої маси насіння
,
де
-
годинна продуктивність протруювача
(див. додаток Г табл. Г.3), т/год.
3. Аналіз результатів
При здійсненні аналізу результатів наводять характеристики шкідників чи хвороб, проти яких плануються хімічні заходи боротьби. А також як альтернатива наводяться заходи агротехнічного, імунологічного, біологічного, механічного, біотехнічного чи карантинного методів боротьби із наведеними у завданні шкідниками чи хворобами.
4. Зміст звіту
1. Результати аналізу основних шкідників сільськогосподарських культур та пошкоджень, які вони спричиняють (у вигляді табл. 4.1 та 4.2).
2. Результати аналізу основних хвороб сільськогосподарських культур та їх проявів (у вигляді табл. 4.3).
3. Розрахунок основних параметрів процесу хімічної боротьби зі шкідниками чи хворобами.
4. Аналіз отриманих результатів.
5. Контрольні запитання
1. Вказати основні класи, підкласи та ряди шкідників сільськогосподарських культур.
2. Навести класифікацію хвороб сільськогосподарських культур.
3. Охарактеризувати основні види паразитних хвороб.
4. У чому полягає вплив сівозміни, систем обробітку і удобрення ґрунту, як основи агротехнічного методу боротьби із шкідниками та хворобами?
5. Навести приклади застосування біологічного методу боротьби зі шкідниками.
6. Охарактеризувати переваги та недоліки механічного, біотехнічного та хімічного методів боротьби зі шкідниками.
Лабораторна робота №5
Тема: “Насінництво та якість посівного матеріалу сільськогосподарських культур”.
Мета: “Ознайомитись із основними завданнями насінництва та набути практичних навичок у визначенні показників якості посівного матеріалу”.
Матеріали та обладнання: технічні ваги, розбірні дошки, шпатель, лупа, лінійка, посуд для пророщування насіння, фільтрувальний папір, марля, прожарений пісок, пінцет, зразки насіння.
1. Теоретична частина
Насінництво – це система заходів із забезпечення агропромислового комплексу високоякісним сортовим насінням всіх культур, у першу чергу ново-реєстрованих сортів.
Перед насінництвом стоять три основні завдання.
розмноження насіння, яке має господарську цінність;
збереження протягом розмноження всіх морфологічних ознак біологічної чистоти (відсутність домішок інших сортів і видів) і сортових властивостей (зимостійкість) притаманних цьому насінню і рослинам;
формування високих врожайних властивостей насіння агротехнікою вирощування.
Насіння – генеративні та вегетативні органи рослини, що використовуються для відтворення сорту (саме насіння, саджанці, живці, цибулини, бульби).
Партія насіння – це будь-яка кількість насіння якість якого засвідчена відповідним документом.
Оригінальне насіння – насіння одержане науковими установами в первинних ланках насінництва шляхом послідовного добору родовідних рослин і оцінки їх нащадків з метою відтворення та збереження сорту.
Елітне насіння – розмножене насіння відібраних у розсадниках первинних ланок кращих нащадків родовідних рослин, яке найбільш повно передає спадкові ознаки та властивості сорту і за сортовими та посівними якостями відповідає вимогам державного стандарту на еліту.
Репродукції насіння – перша-третя і подальші отримані від посівного матеріалу еліти.
Посівні якості насіння – сукупність показників якості насіння, що характеризують його придатність до посіву. До них відносять:
- чистоту насіння – це маса чистого насіння у відсотках до маси зразка, взятого для аналізу. Якщо чистота насіння нижча встановленої Держстандартом, то його не висівають, а проводять повторну очистку. При наявності карантинних бур’янів, шкідників та хвороб посівний матеріал висівати забороняється;
- схожість – це кількість нормально пророслого насіння протягом певного періоду (3 – 10 днів при 18 – 20С), вираженого у відсотках до загальної його кількості (100 зернин), взятої для пророщування.
Одночасно зі схожістю звичайно визначають енергію проростання насіння, тобто дружність появи паростків за відносно короткий термін (табл. 5.1.). Дослідженнями встановлено, що насіння, яке проростає в перші 3-4 дні, забезпечує на 30% врожай вище, ніж все насіння в цілому, а те яке проросло пізніше 7-ми днів, знижує врожай до 28%. Таким чином, якщо насіннєва партія озимої пшениці має схожість 100% і одержана врожайність 50 ц/га, то це означає, що насіння, яке проросло у перші дні, забезпечило врожай до 69 ц/га, а проросле в останні дні – тільки 36 ц/га.
Для визначення чистоти насіння із середнього зразка методом хрестоподібного ділення виділяють наважки насіння (рис. 5.1). Для цього насіння зразка висипають на стіл і розрівнюють у вигляді квадрата шаром до 1,5 см. Квадрат ділять по діагоналі, на чотири частини, з яких два протилежних трикутники видаляють, а два, що лишились, змішують між собою, знову розрівнюють у вигляді квадрату і знову ділять. Цю операцію продовжують до тих пір, поки не лишиться необхідна кількість насіння. Для кукурудзи, гороху, бобів, квасолі необхідна маса становить 200 г, сої, соняшника, рису, кавуна – 100 г, жита, пшениці, вівса, ячменю, рису, гречки, сочевиці, вики – 50 г, проса, коноплі, буряків, льону – 20 г, конюшини, люцерни – 4 г, тимофіївки – 4 г.
Таблиця 5.1. Терміни для визначення енергії проростання та схожості польових культур
|
Культури |
Термін (діб) для визначення | |
|
енергії проростання |
схожості | |
|
Жито, ячмінь, кукурудза, просо, горох, соя, м’яка пшениця, люцерна, льон, конопля |
3 |
7 |
|
Овес |
4 |
7 |
|
Гречка, тверда пшениця, квасоля |
4 |
8 |
|
Боби, люпин, конюшина |
4 |
10 |
|
Буряк, морква, еспарцет |
5 |
10 |
Рис. 5.1. Хрестоподібне ділення насіння
Показники чистоти і схожості насіння дають можливість визначити посівну придатність, яка являє собою процент чистого і схожого насіння в насіннєвій партії. Для визначення посівної придатності необхідно добуток від множення процента чистоти на процент схожості поділити на 100. Наприклад, чистота посівного матеріалу 98%, лабораторна схожість 96%, то посівна придатність становитиме 94% (98×96/100). Це означає, що у кожних 100 кг посівного матеріалу 94 кг чистого і схожого насіння. Показник посівної придатності насіння використовують для встановлення остаточної норми висіву.
Польова схожість – це показник, який характеризує відношення кількості висіяного насіння, яке зійшло в польових умовах у відсотках до кількості насіння, яке висівалось.
Маса 1000 зернин – характеризує якісний показник посівного матеріалу. Чим він вищий, тим дружніші сходи в польових умовах, рослини у подальшому рівномірно розвиваються, дозрівають та забезпечують високий врожай. Визначають цей показник з метою розрахунку норми висіву за числом висіяних насінин на 1 га.
Вологість насіння – це різниця між зважуванням до і після висушування (при 100 – 130 С протягом 40 хв) виражена у відсоткх до початкової маси.