- •Конструкції з дерева і пластмас
- •1. Конструкційні деревина і пластмаси
- •2. Розрахунок елементів дерев'яних конструкцій
- •3. З’єднання дерев’яних і пластмасових конструкцій
- •4. Захисні конструкції
- •5. Дерев’яні балки і стійки
- •6. Дерев’яні арки
- •Розділ 1 конструкційні деревина і пластмаси
- •1.1. Загальні відомості
- •1.2. Будова деревини
- •1.3. Сортамент лісоматеріалів
- •1.4. Якість лісоматеріалів
- •1.5. Фізико - механічні властивості деревини
- •1.6. Захист дерев'яних конструкцій від загнивання і гниття
- •1.7. Захист дерев'яних конструкцій від займання та горіння
- •1.8. Конструкційні пластмаси
- •Розділ 2 розрахунок елементів дерев'яних конструкцій
- •2.1.Метод граничних станів
- •2.2. Нормативні та розрахункові навантаження
- •2.3. Нормативні та розрахункові опори деревини
- •2.4. Розрахунок дерев'яних елементів
- •З'єднання елментів дерев'яних конструкцій
- •3.1. Загальна характеристика з'єднань
- •3.2. Контактні з'єднання
- •3.3. З'єднання з металевими зв'язками
- •3.4. Клейові з'єднання
- •3.5. З'єднання елементів пластмасових конструкцій
- •Розділ 4 захисні конструкції
- •4.1. Загальні відомості
- •4.2. Дощаті настили
- •4.3. Клеєфанерні настили
- •4.4. Пластмасові настили
- •Розділ 5 дерев'яні балки і стійки
- •5.1. Балки суцільного поперечного перерізу
- •Приклад 3. Розрахунок розрідженого настилу покриття
- •Приклад 2. Розрахунок спареного багатопрольотного прогону
- •5.2. Дощатоклеєні балки
- •5.3. Клеєфанерні балки
- •1.6. Перевірка міцності балки.
- •1.7. Перевірка стійкості плоскої форми деформування.
- •5.4. Складені балки на піддатливих зв’язках
- •5.5. Дерев'яні стійки
- •3.1 Проектування клеєної колони
- •3.2 Розрахунок жорсткого кріплення стійки до фундаменту
- •Розділ 6 дерев'яні арки
- •6.1. Конструкції арок
- •6.2. Розрахунок дерев'яних арок
- •Приклад 5. Розрахунок арки
- •Вузол в
- •Розділ 7
- •7.1. Конструкції дерев'яних рам
- •7.2. Розрахунок дерев'яних рам
- •4.1 Геометричний розрахунок
- •4.2. Статичний розрахунок
- •4.3. Підбір поперечного перерізу.
- •4.4. Розрахунок опорного перерізу
- •4.5. Перевірка навантаження при стиску з вигином.
- •4.6. Перевірка стійкості плоскої форми деформації рами.
- •4.7. Конструкція і розрахунок вузлів
- •4.7.1. Опорний вузол
- •4.7.2. Коньковий вузол
- •Розділ 8 деревяні ферми
- •8.1 Конструкції деревяних ферм
- •8.2. Розрахунок дерев’яних ферм
- •Розділ 9
- •9.1. Просторові конструкції
- •9.2. Спеціальні дерев'яні конструкції
- •10.2. Експлуатація дерев'яних конструкцій
- •10.3. Ремонт і підсилення дерев'яних конструкцій
- •Додаток 1
- •1. Розрахункові опори деревини сосни та ялини
- •1.Значення коефіцієнта mв залежно від, групи експлуатації конструкцій
- •2. Коефіцієнти т3
- •4. Коефіцієнт mгн для клеєних елементів, стиснутих і тих, що працюють на згинання
- •43018 М. Луцьк, віл Львівська, 75.
Вузол в
Елементи, що сходяться у вузол, з’єднуються за допомогою металевої вставки. Верхній пояс впирається в стальний лист товщиною 10 (мм) ,
підсилений
ребрами жорсткості. Розрахунок міцності
листа не приводиться, оскільки перевірка
проводиться аналогічно перевірці
відповідної деталі опорного вузла.
Довжину зварних швів, прикріпляючих кутник до фасонних вставок ,
призначаємо : біля пера - 130 (мм), біля обушка – 120 (мм). Висота швів відповідно 4 та 5 (мм).
Перевіряємо міцність швів :
Зусилля опорного розкосу передається з дерев’яного бруса на кутники також за допомогою зварного упора з плитою товщиною та розмірами 130 x 150(мм). Перевірка міцності плити аналогічна перевірці упора в опорному вузлі.
Опорні ребра упора приварюємо до кутників зварними швами = 5(мм). Плита упора приварюється до кутників також швами = 5(мм).
Перевіряємо міцність швів :
Кутники 50 х 5 розглянутого розкосу приварюємо до фасонок вставки швами, довжина яких становить : біля пера – 60 (мм), біля обушка – 90 (мм). Висота швів відповідно 4 та 5 (мм).
Перевіряємо міцність швів :
Вузол Д
Окремі елементи верхнього поясу, які сходяться у вузлі, з’єднуються між собою парними металевими накладними на болтах d =12 мм. Необхідний ексцентриситет забезпечується прорізом.
Змінне розтягуючо – стискуюче зусилля від розкосу ДЕ передається на металеві накладки за допомогою кутників 50 х 5.
Довжину зварних швів, прикріплюючих кутник до фасонних вставок,
призначаємо : біля пера – 130 (мм), біля обушка – 120 (мм). Висота швів відповідно 4 та 5 (мм).
Перевіряємо міцність швів:
Умова виконується.
Питання для самоперевірки
1. Які схеми і конструкцію мають дерев'яні арки?
2. Які навантаження діють на арки?
3. Які опорні реакції і зусилля виникають в перерізах арок?
4. Як перевіряються розрахунком перерізи елементів арок?
5. Як конструюються і розраховуються вузли арок?
Розділ 7
ДЕРЕВ'ЯНІ РАМИ
7.1. Конструкції дерев'яних рам
Рами є одним з основних класів несучих дерев’яних конструкцій. Їхня форма цілком відповідає большості виробничих і громадських споруд. Вертикальні стійки і похилі ригелі служать основами для настилів покритів і обшивок стін. Однак рами вимагають більшої витрати деревини на виготовлення, ніж арки, оскільки форма їх осей менше відповідає закономірностям діючих в них розподілених і особливо зосереджених навантажень. У вітчизняному будівництві в основному застосовують однопролітні двосхилі рами при прольотах 12...24 м, можуть бути до 60 м. Дерев'яні рами можна розділити по ряду признаків.
По статичним схемам дерев'яні рами можуть бути статично визначними й один раз статично невизначеними.
Трьохшарнірна рама (рис. 7.1, а) є статично визначеною. Перевагою цієї схеми є незалежність діючих у її перерізах зусиль від осідання фундаментів і відносна простота рішень шарнірних опорних вузлів. До недоліків відноситься виникнення великих згинальних моментів у карнизних перерізах чи вузлах.
Рис 7.1. Статичні схеми дерев'яних рам:
а—трьохшарнірна; б—двухшарніирна жорстко обперта; в-двухшарнірна шарнірно обперта
Двухшарнірна схема з жорсткими опорними вузлами (рис. 7.1, б) є один раз статично невизначеною. Перевагами цієї схеми є відсутність згинальних моментів у шарнірних з'єднаннях ригеля зі стійками. Це спрощує їхню конструкцію і дає можливість застосування як ригеля клеєдеревяних балок, арок із затяжками, сегментних і трикутних ферм. Недоліками цієї схеми є наявність жорстких опорних вузлів, у яких діють згинальні моменти і конструкції яких складніше шарнірних, а також залежність величин зусиль у таких рамах від просідань опор.
Двухшарнірная схема із шарнірними опорними вузлами (рис. 7.1, в) теж один раз статично невизначена. Перевагами цієї рами є відсутність згинальних моментів у шарнірних опорних вузлах, що дозволяє просто вирішувати їхню конструкцію, і можливість застосовувати як ригель клеєдерев'яні балки і ферми, що мають опорні стійки, наприклад п’тикутні. Недоліком цієї схеми є наявність жорстких карнизних вузлів, у яких діють згинальні моменти, що ускладнюють їх конструкцію.
По конструкції поперечного перерізу дерев'яні рами поділяються на клеєдерев’яні, суцільнодеревяні і клеєфанерні. Трьохшарнірні клеєдеревяні рами заводського виготовлення є одним з основних видів дерев'яних рам. Вони бувають беспідкосними і можуть мати від двох до чотирьох підкосів (рис. 7.2). Елементи цих рам мають прямокутні клеєдерев’яні перерізи До недоліків ломаноклеєної рами відноситься те, що їх важко транспортувати, деревина в зоні перелому осі і зубчатого стику, де діють максимальні згинальні моменти, працює на нормальні напруження від стиску з згином під значним кутом до напрямку волокон.
Рис. 7.2. Клеєдеревяні трьохшарнірні рами:
а — гнутоклеєная; б — ломаноклеєная; в — четирьохпідкосна; г — двопідкосна; д -із внутрішніми опорними підкосами; е — із зовнішніми опорними розкосами
Гнутоклеєна трьохшарнірна рама (рис. 7.2, а) складається з (напіврам Г-образної форми прямокутного перемінного перерізу, вигнутих при виготовленні в зоні майбутнього карнизу. Перевагою цієї рами є те, що вона складається тільки з двох великих елементів — напіврам, що з’єднуються при зборці всього трьома вузлами-двома опорними і |одним коньковим. Друга перевага - це змінна висота перерізів — максимальна в зоні згина, де діють максимальні згинальні моменти, і мінімальна в вузлах, де моменти відсутні
Технологія виготовлення гнутих клеєдеревяних напіврам змінного перерізу більш складна і трудомістка, ніж прямих елементів. При виготовленні цих напіврам застосвуються тонкі дошки, які дозволяють гнути їх по мінімальному що допускається радіусу r >=150. Це підвищує трудомісткість виготовлення, витрату деревини при остружці і клею. Крім того, у зонах карниза для обпирання на них настила покриття вимагаються додатково похилі стержні
Ломаноклеєна рама (рис. 7.2,б), або клеєдеревяна рама з прямолінійних піврам на зубчатих шипах складається з двух напіврам. Кожна напіврама має Г-образну форму з переломом осі в місці карнизного вузла. Напіврама складається з двох прямих елементів — стійки і напівригеля, що мають змінні перерізи, максимальні в зоні перелому осі. Ці елементи з'єднуються під необхідним кутом похилим зубчастим шипом. Ломаноклеєна рама має тіж переваги, як і гнутоклеєна.
Клеєдерев’яна трьохшарнірна чотирьохпідкосна рама (рис. 7.2, в) складається з двох стійок, двох напівригелів перемінної висоти перерізу і чотирьох підкосів постійного перерізу, що з'єднують стійкі з ригелем. Підкоси створюють додаткові опори для ригеля, що приводить до зменшення згинальних моментів у ригелі в порівнянні з безпідкосною рамою. Особливо зменшуються при цьому моменти в стійках. Ця рама є збірно-розбірною і складається з прямих клеєдерев’яних елементів, простих у виготовленні, що легко можуть транспортуватися будь-яким видом транспорту. Основним недоліком цієї рами є більше, чим у беспідкосних рамах, число елементів і вузлів, что підвищує трудомісткість виготовлення і зборки. Підкоси також зменшують вільний простір приміщень, тому застосування цих рам найбільше раціонально в покриттях навісів.
Двохпідкосна клеєдеревяна трьохшарнірна рама (рис. 7.2, г) складається з двох стійок, двох напівригелів перемінного перерізу і двох підкосів постійного перерізу. До недоліків цієї рами відноситься наявність значних розтягуючих зусиль у карнизних вузлах, для спрйняття яких необхідне застосування металевих кріплень і гвинтів. Крім того, згинальні моменти в стійках і ригелях цієї рами значно більші, ніж у рамах з парними підкосами. Підкоси зменшують вільний простір приміщення.
Клеєдеревяна трьохшарнірна рама з опорними підкосами (рис. 7.2, д) складається з двох напівригелів перемінного перерізу, двох підкосів і двох стійок постійного перерізу. Основні переваги цієї рами ті ж, что й інших підкісних рам. Основні недоліки — це робота стійок на розтягання і згин від вітрового навантаження, що ускладнює конструкцію їх вузлових кріплень, та значна довжина стиснутих підкосів, переріз яких визначаються з умови гнучкості, що гранично допускається.
Клеєдеревяна трьохшарнірна рама з зовнішніми розкосами (рис. 7.2, е) відрізняється від попередньої тільки зовнішнім розташуванням розкосів. Переваги її і недоліки ті ж, що й інших підкосних рам. Зовнішні розкоси працюють у цій рамі на розтяг і можуть виготовлятися як із клеєної деревини, так і сталі. При цьому вони не зменшують внутрішнього простору приміщення .
Рис. 7.3. Двухшарнірні клеєдерев’яні рами:
. а- з жорсткими опорами й аркою; б-із жорсткими опорами і фермою; в - із шарнірними опорами і клеедере’вянною балкою.
Двухшарнірні клеєдерев’яні рами (рис. 7.3) складаються з трьох .конструктивних елемент - двох вертикальних стійок і горизонтального ригеля. Їхня основна перевага — це відносна простота виготовлення і транспортування прямих стійок і балкових конструкцій ригелів у порівнянні з гнутими і ломаними напіврамами. Крім того, їх горизонтальні ригелі зручні для кріплення до них необхідної в деяких приміщеннях підвісної стелі.
Опорні і конькові вузли гнутоклеєних і ломаноклеєних рам можуть мати конструкції аналогічні конструкціям опорних і конькових вузлів клеєдерев’яних арок. Опорні вузли цих рам виготовляються з використанням металевих башмаків з опорними листами, подвійними фасонками і діафрагмами,які перадають зусилля в стійках на фундаменти. При цьому в гнутоклеєній рамі з постійним перерізом стійки діафрагма може бути приварена до опорного листа (рис. 7.4, а), а в ломаноклеєній рамі з стиками перемінної висоти між діафрагмою й опорним листом може бути залишений зазор (рис. 7.4,б).
Рис. 7.4. Опорні вузли клеєдерев’яних рам:
а — зі стійкою постійного перерізу; б — зі стійкою перемінного перерізу; 1 — стійки; 2 сталевий башмак; 3 — болт. 4 — анкер; 5 — зварювання
Конькові вузли цих рам можуть виконуватися аналогічно коньковим вузлам трьохшарнірних арок із застосуванням сталевих кріплень чи двосторонніх клеєдеревяних накладок і болтів. Карнизні стики ломаноклеєних рам вирішені з застосуванням зубчастих шипів, іноді з використанням вставок з деревяного пластика підвищеної міцності (рис. 7.5).
Рис. 7.5. Карнізні стики ломаноклеєних рам:
а — із зубчатим шипом; б — із вставкою з деревяного пластику; 1— стійка; 2 — ригель;
3 — зубцюваті шипи; 4 — вставка
Суцільнодерев’яні рами з брусів або колод з товстих дощок (рис.7.6) мають свої переваги. Вони можуть бути виготовлені на будь-якому будівельному майданчику, в приміщенні або під навісом у будь-який час року і не обов'язково в заводських умовах. Їхня вартість нижче клеєдерев’яних.
До недоліків відноситься те, що їх виготовлення важко механізується, вимагає витрати дефіцитних лісоматеріалів великих перерізів і великих витрат ручної праці робітників високої кваліфікації. Прольоти цих рам невеликі, звичайно до 15 м.Основна область використання - невеликі будинки, які будуються в районах, де немає заводського виготовлення дерев'яних конструкцій.