Ознаки еколого-залежних захворювань[6]

1. Раптовий спалах нового захворювання.

2. Наявність певного поєднання патогномонічних (специфічних) ознак, симптомів, результатів лабораторних досліджень, невластивих відомим хворобам.

3. Відсутність контактних шляхів передачі, властивих інфекційним захворюванням.

4. Спільне джерело впливу на всіх потерпілих (зв’язок захворювань з присутністю хімічних речовин в одному з об’єктів довкілля).

5. Виявлення залежності доза-відповідь.

6. Утворення кластерів (згущень) числа випадків захворювань, які зазвичай відносно рідко зустрічаються в популяції.

7. Характерний географічний розподіл випадків захворювань.

8. Характерний розподіл потерпілих за віком, статтю, соціально-економічним статусом, професією й іншими ознаками (найчастіше діти, люди похилого віку, хворі на хронічну патологію).

9. Наявність підгруп з підвищеним ризиком захворювання.

10. Наявність зв’язку у часі між захворюванням і впливом факторів (наявність латентного періоду від декількох тижнів до декількох десятків років).

11. Зв’язок захворювань з певними подіями: відкриттям нового виробництва або початком випуску (застосування) нових речовин, захованням промислових відходів, змінами раціону харчування тощо.

12. Біологічна правдоподібність (зміни, що спостерігаються, підтверджуються відомостями про патогенез захворювання, результатами досліджень на лабораторних тваринах).

13. Виявлення у крові потерпілих досліджуваної хімічної речовини або її метаболіту.

14. Ефективність заходів втручання (специфічних профілактичних і лікувальних).

Додаток 2

Принципи гігієнічної діагностики та соціально-гігієнічного моніторингу [6]

Гігієнічна діагностика – система мислення і дій, метою якої є дослідження стану природного і соціального середовища життєдіяльності та здоров’я людини (популяції), виявлення залежностей між станом середовища та здоров’ям. Одним із завдань гігієнічної діагностики є з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між впливом чинників середовища життєдіяльності та можливими змінами стану здоров’я населення.

Сучасна гігієнічна діагностика поєднує:

- гігієнічну діагностику стану довкілля, оцінку рівнів експозиції (частоти, інтенсивності та тривалості) впливу чинників довкілля на окрему людину або досліджувану популяцію;

- діагностику стану здоров’я популяції, її окремих підгруп, зокрема надчутливих, а також конкретних осіб;

- комплексну гігієнічну діагностику об’єктивного, переконливого зв’язку між рівнями впливу різноманітних чинників і станом здоров’я людини, визначення внеску чинників середовища в етіологію порушень стану здоров’я популяції, різних її підгруп і окремих осіб.

Розрізняють популяційну й індивідуальну гігієнічну діагностику.

Популяційна гігієнічна діагностика використовується для оцінки екологічної обстановки на різних територіях і виявлення ризику для здоров’я, пов’язаного з певними шкідливими підприємствами або іншими джерелами забруднення довкілля. Під сприятливою екологічною обстановкою розуміють відсутність антропогенних джерел несприятливого впливу на природне середовище і здоров’я та природних, але аномальних для даної області (регіону) природно-кліматичних, біогеохімічних та інших явищ. Залежно від інтенсивності впливу факторів довкілля на здоров’я виділяють зони надзвичайної екологічної ситуації та зони екологічного лиха. Екологічний стан території оцінюється за комплексом медико-демографічних показників, до яких належать перинатальна смертність, дитяча смертність у віці до 1-го року й 1-4 роки, частота вроджених вад розвитку, спонтанних викиднів, структура захворюваності дітей і дорослих, середня тривалість життя, а також частота генетичних зрушень у клітинах людини (мутації, хромосомні аберації тощо), зміни в імунограмі, вміст у біосубстратах (кров, сеча, волосся, зуби, слина, плацента, жіноче молоко тощо) людини токсичних хімічних речовин.

Індивідуальна гігієнічна діагностикаставить за мету виявлення причинно-наслідкових зв’язків між змінами у стані здоров’я конкретної особи й існуючими або існувавшими у минулому потенційно шкідливими впливами факторів довкілля. Цей вид гігієнічної діагностики важливий не тільки для правильної діагностики, лікування і профілактики захворювань, але і для виявлення можливого зв’язку середовище-здоров’я з метою визначення матеріальних компенсацій шкоди здоров’ю людини внаслідок впливу екологічних, зокрема виробничих, факторів.

Останнім часом з метою попередження еколого-залежних захворювань виникає необхідність реалізації донозологічної гігієнічної діагностики, під якою розуміють виявлення прихованих, предпатологічних змін в організмі “асимптомного” пацієнта, оцінку стану адаптаційних систем, раннє виявлення напруження або зрушень адаптаційних механізмів, які в подальшому можуть призвести до хвороби. Методи донозологічної діагностики включають вивчення імунного статусу людини, стану регуляторних механізмів серцево-судинної системи, процесів вільнорадикального та перекисного окислення, стану ферментних систем, психодіагностичне тестування, застосування біомаркерів.

Соціально-гігієнічний моніторинг– система організаційних, соціальних, медичних, санітарно-епідеміологічних, науково-технічних заходів, що забезпечують спостереження за санітарно-епідеміологічним благополуччям населення, його оцінку та прогнозування, а також дій, спрямованих на попередження, виявлення, усунення або зменшення впливу шкідливих факторів середовища життєдіяльності на здоров’я населення.

Система соціально-гігієнічного моніторингу повинна включати наступні інформаційні підсистеми:

- систему держсанепіднагляду, яка забезпечує одержання даних про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення;

- єдину державну систему екологічного моніторингу, яка здійснює спостереження за природно-кліматичними факторами, джерелами антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, якістю різних об’єктів довкілля;

- єдину державну автоматизовану систему контролю за радіаційною обстановкою;

- державний моніторинг соціально-виробничої сфери й одержуваних даних про стан охорони й умов праці;

- систему державного обліку та статистики;

- санепіднагляду за умовами, структурою й якістю харчування, водопостачання населення, безпекою продовольчої сировини, харчових продуктів і питної води;

- систему моніторингу стану здоров’я та фізичного розвитку населення, в рамках якої здійснюється спостереження за смертністю, народжуваністю, середньою тривалістю життя, захворюваністю, інвалідністю та рівнем фізичного розвитку населення.

Перелік аналізованих у системі соціально-гігієнічного моніторингу показників включає соціально-демографічні показники (чисельність населення, національний склад, міграція тощо), показники соціальної інфраструктури (протяжність доріг, площа зелених насаджень тощо), соціально-економічні показники (енергоспоживання, середня заробітна плата, харчовий споживчий кошик тощо), клімато-географічні показники (метеоумови, сонячна активність, магнітне поле Землі тощо), санітарно-гігієнічні показники (якість атмосферного повітря, питної води, грунту, харчових продуктів), показники медичного обслуговування (забезпеченість лікарями, лікарняними ліжками тощо), медико-демографічні показники (народжуваність, смертність, середня тривалість життя), захворюваність, фізичний розвиток дітей і підлітків.

Результати соціально-гігієнічного моніторингу є основою для ідентифікування можливих шкідливих факторів і одержання переконливих доказів зв’язків середовище-здоров’я з визначенням кількісних значень ризику виникнення певних захворювань.

При проведенні гігієнічної діагностики та соціально-гігієнічного моніторингу застосовується широкий арсенал різноманітних (демографічних, статистичних, епідеміологічних, клінічних, експериментальних та інших) методів дослідження, найсучаснішим з яких є метод оцінки ризику несприятливого впливу чинників довкілля на здоров’я населення.