Глава 12

Г. одружився з жінкою, яка народила дитину, не перебуваю-

чи у шлюбі з її батьком. З метою зміцнення сім'ї Г. дав згоду

на реєстрацію себе батьком дитини, хоча знав, що не є ним.

Через певний час шлюб між ними було розірвано.

Г. оспорити запис його батьком дитини не зможе. Хіба що

лише тоді, коли доведе, що його дружина діяла недобросовіс-

но, маючи намір добитися запису його батьком своєї дитини і

не маючи наміру проживати з ним однією сім'єю.

Випадок з Г. засвідчує, що іноді батьком дитини може бути

записана особа, яка однозначно не була ним. Неможливість у

такому разі оспорити батьківство стимулює до виваженості,

чіткого усвідомлення правових наслідків такого запису.

8. Штучне запліднення дружини є способом вирішення

проблеми безплідності чоловіка. Якщо таке запліднення від-

булося за письмовою згодою чоловіка і відповідно він запи-

саний батьком дитини, оспорення чоловіком батьківства є не-

можливим, незалежно від наступного розвитку відносин між

подружжям. Тобто і в цьому випадку, як і у попередньому,

батьком дитини записаний не той, від кого вона походить на-

справді.

9. Позовна давність в один рік встановлена щодо вимог про

виключення запису про чоловіка як батька з актового запису

про народження дитини у кодексах багатьох держав. Вважа-

ється, що сумніви, які є у чоловіка щодо свого батьківства,

мають бути розвіяні у найкоротший час, щоби не створювати

невизначеності у відносинах між ним, жінкою та дитиною.

Причому, відповідно до частини першої статті 56 КпШС,

позовна давність починалася з того часу, коли чоловікові ста-

ло відомо або повинно було стати відомо про те, що він запи-

саний батьком дитини. Абсурдність цієї норми була очевид-

ною, оскільки вона відкрито спонукала чоловіка з моменту

реєстрації народження дитини шукати компромат на свою

дружину під страхом пропущення позовної давності.

У частині восьмій статті 136 СК закладена інша психоло-

го-правова аргументація: чим довше чоловік роздумує над до-

цільністю оспорення свого батьківства, тим більше шансів,

що він цього не зробить.

276

Стаття 137

За наполяганням матері 3. оспорив своє батьківство. Як було

встановлено за висновком експерта, некроз сперми (що ви-

ключає здатність до зачаття) виник у нього ще під час

відбування військової служби у небезпечних для здоров'я

умовах, а тому він не міг бути батьком дитини. У результаті

задоволення позову 3. втратив сім'ю, дитину, якій він п'ять

років був батьком. І це за умови, що своєї дитини у нього вже

ніколи не буде. Тобто втратив він набагато більше, ніж одер-

жав, заплативши за правду дорогою ціною.

Не виключено, що час, який лікує все, міг би нормалізу-

вати психічний стан 3. і допомогти йому реально оцінити си-

туацію.

Надзвичайно коротка позовна давність пришвидшує шлях

до суду. Відмова взагалі від позовної давності щодо даної ка-

тегорії вимог вигідна і батькові, і дитині: батькові - оскільки

створює можливість для перевірки своїх почуттів, дитині -

тому що продовжує час, коли ще всі, нехай хоч про людське

око, щасливі.

Стаття 137. Оспорювання батьківства після смерті особи,

яка записана батьком дитини

1. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до

народження дитини, оспорити його батьківство мають пра-

во його спадкоємці, за умови подання ним за життя до но-

таріуса заяви про невизнання свого батьківства.

2. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер піс-

ля пред'явлення ним позову про виключення свого імені

як батька з актового запису про народження дитини, позов-

ну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.

3. Якщо через поважні причини особа не знала про те,

що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьків-

ство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.

4. До вимоги про виключення запису про особу як бать-

ка дитини з актового запису про народження дитини позов-

на давність не застосовується.

1. За життя особи, записаної батьком дитини, ніхто інший,

крім нього самого, оспорювати батьківство не має права, за

винятком випадків, встановлених у статті 138 СК.

277

РОЗДІЛ III