Глава 13

ють право її баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки,

та піклування.

1. За статтею 70 КпІПС батьки або один з них могли бути'

позбавлені батьківських прав за те, що вони без поважних

причин відмовилися взяти дитину з пологового будинку чи'

іншого дитячого лікувально-профілактичного або навчально-

виховного закладу. Отже, була встановлена санкція за бездія-

льність батьків, хоча обов'язок взяти дитину на той час ніде у

законі прямо сформульований не був.

Стаття 143 СК зобов'язує мати та батька дитини забрати її

з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.

Це перший, за хронологічним відліком, обов'язок матері, ба-

тька щодо дитини.

2. У частині другій статті 143 СК сформульований обов'я-

зок матері забрати дитину, яку вона народила, не перебуваю-

чи у шлюбі. У цій статті нічого не сказано про обов'язок бать-

ка дитини, але не тому, що він наче дискримінується, а тому,

що для визначення його батьківства потрібен, як правило, пе-

вний проміжок часу. Дитину ж у більшості випадків, задля її

ж інтересів, слід забрати якнайшвидше. Тому той, хто визнав

своє батьківство, або той, чиє батьківство визнане рішенням

суду, матиме право забрати дитину з пологового будинку, як-

що мати померла під час пологів або відмовилася забрати ди-

тину.

Хоча це не випливає із закону, перевагу забрати дитину все

ж має мати - жінка, яка її народила. З'ясовування обставин,

пов'язаних з батьківством, повинне відбуватися поза межами

лікувального закладу.

3. Дитина, яка має вади фізичного чи психічного розвитку,

потребує особливої опіки, і насамперед з боку матері та бать-

ка. Однак останні не завжди спроможні таку опіку надавати.

Тому закон дозволяє залишити, тобто не забирати таку дити-

ну з пологового будинку. Дитина може бути залишена і за ін-

ших обставин, а саме: через хворобу матері, відсутність жит-

ла чи достатнього доходу. Пропозиція про розширення під-

став, за яких мати може не забрати дитину, була внесена

народним депутатом України Л. Безуглою. Такій дитині

(лдержавній дитиніы) будуть створені державою умови для

288

Стаття 144

розвитку, навчання, виховання. Однак жодна, навіть найкра-

ща вихователька чи няня не зможуть замінити дитині матері

чи батька. Тому дещо дивною є фраза: лбатьки або особи, які

їх заміняютьы.

Рішення лне забиратиы дитину має бути дуже і дуже вива-

женим. Батьки, які не забрали дитину, не завжди є такими,

що відцуралися від неї, і не завжди заслуговують осуду.

Державою мають бути створені умови для того, щоб бать-

ки, які не забрали дитину, відвідували її, брали посильну

участь у її вихованні, щоб не був перерваний зв'язок між ди-

тиною та її родом, так життєво необхідний для неї.

4. У першій редакції цієї статті був сформульований обо-

в'язок баби, діда, інших родичів забрати дитину, якщо її не

забрали батьки, за умови, що у них є можливість для вихо-

вання та розвитку дитини. Однак відповідна норма стала

об'єктом критики. У зв'язку з цим слово лобов'язокы було за-

мінено на лправоы.

Головним юридичним управлінням Апарату Верховної Ра-

ди України пропонувалося надати право забрати дитину лише

тому, хто призначений опікуном. Однак призначення опіки -

справа досить тривала. Життєва ж ситуація може вимагати

іноді негайного забрання дитини, наприклад, у зв'язку з не-

обхідністю надання їй невідкладної кваліфікованої медичної

допомоги в іншому місці.

Було знайдено компромісний варіант: інша особа може

забрати дитину лише з дозволу органу опіки та піклування.

На орган опіки та піклування покладений обов'язок визна-

чити, чи здатна особа, яка бажає забрати дитину, забезпечити

їй умови для фізичного, духовного та морального розвитку.

Стаття 144. Обов'язок батьків зареєструвати народження ди-

тини в державному органі реєстрації актів ци-

вільного стану

1. Батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одно-

го місяця від дня народження дитини, зареєструвати наро-

дження дитини в державному органі реєстрації актів ци-

вільного стану.

19 3-132

289

РОЗДІЛ III