Глава 9

требує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік,

колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала

інвалідом після спливу одного року від дня розірвання

шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправ-

ної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої

дружини під час шлюбу.

3. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові

до досягнення встановленого законом пенсійного віку за-

лишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть пра-

во на утримання після досягнення цього пенсійного віку,

за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як

десять років.

4. Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домаш-

нього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворо-

бою або іншими обставинами, що мають істотне значення,

один із подружжя не мав можливості одержати освіту, пра-

цювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утри-

мання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є праце-

здатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і

що колишній чоловік, колишня дружина може надавати

матеріальну допомогу.

Право на утримання у цьому випадку триває протягом

трьох років від дня розірвання шлюбу.

1. Розірвання шлюбу припиняє правовий статус дружини

та чоловіка, однак не розриває правового зв'язку між ними

як власниками спільно набутого майна та як батьками дитини.

Розірвання шлюбу не є підставою для припинення права на

утримання, яке виникло у дружини чи у чоловіка під час

шлюбу. Тому, якщо дружина стала інвалідом під час шлюбу,

потребувала матеріальної допомоги і одержувала її або навіть

не одержувала, але мала на це право, розірвання шлюбу не

вплине на існування права на аліменти.

У цій нормі - велика життєва мудрість, яка робить нас від-

повідальними за майбутнє того, з ким ми перебували у шлюбі.

Право на утримання того з подружжя, хто є неповнолітнім,

яке виникло відповідно до аналогії права, існуватиме і після

розірвання шлюбу, але лише до досягнення повноліття.

172

Стаття 76

2. Норма абзацу першого частини другої статті 76 СК по-

вторює, але в кращій редакції, положення, яке містилося у

першому реченні частини другої статті 32 КпШС.

Після розірвання шлюбу О. вчинила спробу покінчити жит-

тя самогубством, але залишилася живою, ставши, однак, ін-

валідом І групи. Аліментний обов'язок у колишнього чоловіка

виник на підставі того, що О. стала інвалідом до закінчення

одного року з моменту розірвання шлюбу, потребує мате-

ріальної допомоги, а він має змогу її надавати. Та обставина,

що О. стала інвалідом внаслідок своєї ж поведінки, не впли-

ває на її право на аліменти.

Колишній чоловік (колишня дружина) може бути зобов'я-

заний утримувати колишню дружину (колишнього чоловіка)

до тих пір, поки існуватимуть необхідні для цього підстави

(стаття 75 СК), тобто навіть і пожиттєво.

3. Норма абзацу 2 частини другої статті 76 СК була зумов-

лена конкретною судовою справою.

П. була визнана недієздатною внаслідок психічної хвороби

лише на третій рік після розірвання шлюбу, її мати як

опікун пред'явила позов про стягнення аліментів з Ш. Пози-

вачка стверджувала, що психічна хвороба та інвалідність П.

стали результатом систематичних побоїв, яких завдавав доч-

ці її чоловік. Суд в позові про стягнення аліментів відмовив

на тій підставі, що П. стала непрацездатною після спливу од-

ного року з часу припинення шлюбу.

Новела статті 76 СК полягає в тому, що вона передбачає

можливість виникнення права на аліменти і у тієї особи, яка

стала непрацездатною після спливу одного року з часу ро-

зірвання шлюбу, але за умови, що її непрацездатність е на-

слідком протиправної поведінки щодо неї з боку її чоловіка

або дружини під час шлюбу. Позивачеві або його представни-

кові належить буде довести наявність прямого причинового

зв'язку між протиправною поведінкою одного з подружжя та

інвалідністю другого з подружжя.

За допомогою цієї норми утверджуватиметься добросовіс-

ність у відносинах між дружиною та чоловіком. Вона сприя-

тиме зменшенню проявів сімейного насильства і водночас

охоронятиме майнові інтереси того, хто став його жертвою.

РОЗДІЛ II