Глава 12

2) мати є, але не може через недієздатність висловити свою

волю;

3) мати позбавлена батьківських прав, а тому не має права

брати участь у визначенні батьківства дитини, оскільки пере-

стала бути її законним представником;

4) мати щонайменше півроку не проживає з дитиною і не

піклується про неї.

Кожна з цих підстав повинна бути підтверджена докумен-

тально.

На підтвердження факту окремого проживання матері та

дитини і невиконання нею своїх обов'язків можуть бути пода-

ні відповідні довідки, акти обстеження тощо. Враховуючи,

що визнання батьківства поліпшує правове становище дити-

ни і не суперечить інтересам її матері, встановлювати цей

факт судом немає потреби.

2. Умовою прийняття заяви від того, хто вважає себе бать-

ком дитини, є запис про батька за прізвищем матері, тобто з

використанням юридичної фікції (стаття 135 СК).

Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду

1. За відсутності заяв, право на подання яких встанов-

лено статтями 126 і 127 цього Кодексу, батьківство щодо

дитини може бути визнане за рішенням суду.

2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відо-

мості, що засвідчують походження дитини від певної осо-

би, зібрані відповідно до Цивільного процесуального ко-

дексу України.

3. Позов про визнання батьківства може бути пред'яв-

лений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою,

яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною,

яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явле-

ний особою, яка вважає себе батьком дитини.

4. Позов про визнання батьківства приймається судом,

якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації наро-

джень вчинено відповідно до частини першої статті 135

цього Кодексу.

260

Стаття 128

1. В останні періоди нашої історії підстави визначення по-

ходження дитини від особи, яка не подала заяви про визнан-

ня себе батьком, неодноразово змінювалися. Так, за Кодексом

законів про акти громадянського стану, про сім'ю та опіку

УСРР 1919 р. існували несудова і судова процедури встанов-

лення батьківства. Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і

акти громадянського стану УСРР 1926 р. допускав можли-

вість встановлення батьківства судом на підставі різноманіт-

них доказів.

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р.

скасував можливість судового встановлення батьківства. На

підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 15 вересня

1945 р. стаття 2 Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб і ак-

ти громадянського стану зазнала істотних змін: лПри реєст-

рації в органах запису актів громадянського стану народжен-

ня дитини від матері, яка не перебуває в зареєстрованому

шлюбі, дитина записується за прізвищем матері з присвоєн-

ням їй по батькові за вказівкою матеріы. Отже, заповнення

графи лБатькоы у актовому запису про народження дитини не

передбачалося.

Основи законодавства Союзу РСР та союзних республік про

шлюб та сім'ю 1968 р. відновили судове встановлення бать-

ківства, але на інших засадах.

2. За статтею 53 КпШС суд міг встановити батьківство ли-

ше у разі доведення однієї із чотирьох обставин:

1) спільного проживання і ведення спільного господарства

матір'ю і особою, яка припускається батьком дитини;

2) участі його у вихованні дитини;

3) участі його в утриманні дитини;

4) письмового, усного або в інший спосіб визнання тим, хто

припускається батьком, свого батьківства.

Якщо жодна з цих обставин доведена не була, навіть при

великій схожості відповідача та дитини чи визнанні дитини

(внука) батьками відповідача, позов не міг бути задоволений.

У судовій практиці був випадок, коли позивачка привела на

судове засідання двох хлопчиків-близнюків, разюче схожих

на відповідача, проте суд в позові відмовив.

261

РОЗДІЛ III