Глава 11

Стаття 107. Розірвання шлюбу державним органом реєстра-

ції актів цивільного стану за заявою одного з

подружжя

1. Шлюб розривається державним органом реєстрації

актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, як-

що другий із подружжя:

1) визнаний безвісно відсутнім;

2) визнаний недієздатним;

3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі

на строк не менш як три роки.

2. Шлюб розривається незалежно від наявності між по-

дружжям майнового спору.

1. Стаття 107 СК надає одному з подружжя право на ро-

зірвання шлюбу, здійсненню якого ніхто не може перешкоди-

ти, а також містить вичерпний перелік обставин, які породжу-

ють у нього це право. Йдеться про обставини, які виникли, за

загальним правилом статті 43, після реєстрації шлюбу і пере-

шкоджають шлюбним відносинам або ускладнюють їх.

2. Відповідно до Цивільного кодексу України особа може

бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо, за загальним

правилом, про неї немає відомостей у місці її постійного про-

живання не менше одного року, а також може бути визнана

недієздатною, якщо вона в результаті психічного розладу здо-

ров'я не усвідомлює значення своїх дій і (або) не може керува-

ти ними. Якщо дружина чи чоловік були визнані недієздат-

ними до реєстрації шлюбу, це є підставою для визнання шлю-

бу недійсним.

У пункті 3 частини першої статті 107 СК йдеться про особу,

яка засуджена і відбуває покарання за вироком суду.

У всіх трьох ситуаціях право на розірвання шлюбу вини-

кає з моменту набрання чинності відповідним рішенням або

вироком суду. Однак наявність цих обставин не є лзапро-

шеннямы до розірвання шлюбу. Кожна з них створює лише

право, яке особа може здійснити за власним розсудом. В одних

випадках хтось роками чекає зниклу дружину чи засуджено-

го чоловіка, сподіваючись на подальше спільне життя, а хтось

негайно подає заяву про розірвання шлюбу. Рішення про те,

222

Стаття 107

скористатися цим правом чи ні, залежить від багатьох чинни-

ків, зокрема від якості сімейних відносин між подружжям.

3. Дружина чи чоловік мають право подати заяву про ро-

зірвання шлюбу до органу РАЦСу, якщо другий з подружжя

відбуває покарання у вигляді позбавлення волі на день її по-

дання. Така заява може бути подана в останній день відбуття

такого покарання. Тобто не має правового значення те, скіль-

ки часу залишилося до звільнення засудженого.

Отже, важливими є два моменти:

1) один із подружжя засуджений за злочин не менше як на

три роки позбавлення волі;

2) в день подання другим із подружжя заяви про розірван-

ня шлюбу засуджений перебував у місцях позбавлення волі.

4. Частиною другою статті 42 КпШС було встановлено по-

ложення: якщо той, хто знаходиться в ув'язненні, або опікун

недієздатного лпорушать спіры про дітей, майно, стягнення

аліментів, то розірвання шлюбу проводиться через суд.

У частині другій статті 182 КпШС було написано дещо по-

іншому: відділ реєстрації актів громадянського стану повідом-

ляє засудженого або опікуна недієздатного про подання заяви

про розірвання шлюбу і встановлює строк, протягом якого

слід було сповістити лчи є спір...ы.

При одержанні повідомлення про відсутність спору реєст-

рувалося розірвання шлюбу. Якщо надходило повідомлення

про наявність спору, то цього було достатньо для відмови в

розірванні шлюбу, без підтвердження факту пред'явлення по-

зову до суду.

Стаття 107 СК не пов'язує розірвання шлюбу органом реєс-

трації актів цивільного стану із наявністю будь-якого спору.

5. Стаття 107 СК встановлює певну процедурну пільгу для

одного з подружжя. А це значить, що ні опікун недієздатного,

ні той з подружжя, хто позбавлений волі, не можуть скорис-

татися нею. Тому розірвання шлюбу за ініціативою того, хто

відбуває покарання, може відбуватися лише за його позовом

(стаття 110 СК).

Той з подружжя, хто є на волі, або той, хто є дієздатним, не

може звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу,

223

РОЗДІЛ II