Глава 21

1. Повнорідними є брати та сестри, які мають спільних ма-

тір та батька.

Неповнорідними є брати та сестри, у яких спільною є лише

мати або спільним є лише батько.

Рідні брати та сестри, як уже відзначалося, відносяться до

побічних родичів другої лінії споріднення.

2. Якщо жінка, яка має сина, одружилася з чоловіком,

який має дочку, то їхніх дітей називають лзведенимиы братом

та сестрою. Оскільки кровного споріднення між ними немає,

братом та сестрою вони можуть бути названі лише умовно.

Між лзведенимиы братом та сестрою, якщо вони спільно

проживають, виникають сімейні відносини, оскільки вони

належать до однієї сім'ї. Однак ці сімейні відносини Сімей-

ним кодексом не регулюються.

Відсутність кровного споріднення створює можливість для

реєстрації шлюбу між ними.

3. Двоюрідні брати та сестри є побічними родичами четвер-

тої лінії споріднення. Двоюрідні брати та сестри можуть

спільно проживати, належати до однієї сім'ї, але їхні сімейні

відносини не врегульовані Сімейним кодексом.

4. Рідні брати та сестри можуть проживати в різних місцях

на підставі домовленості між батьками чи на підставі рішення

суду.

Неповнорідні брати та сестри іноді не знають навіть про

своє існування, коли, наприклад, батько (чоловік) визнав

своє батьківство щодо дитини, народженої не у шлюбі. І трап-

ляється, вперше зустрічаються у нотаріуса в зв'язку із від-

криттям спадщини.

Закон не лише надає братам та сестрам право на спілкуван-

ня, а й зобов'язує тих, з ким проживають брати та сестри,

сприяти їхньому спілкуванню. Першим етапом на шляху ви-

конання ними цього обов'язку є обов'язок повідомити про іс-

нування сестри чи брата.

Ця норма сприяє зміцненню родинних зв'язків, збільшен-

ню площі лзахисного середовищаы, так потрібного кожній лю-

дині.

5. Норма частини четвертої статті 259 СК вводить у текст

закону природне право старшого піклуватися про молодшого,

закріплюючи ті реальні відносини, які існують у сім'ї.

АЯЛ

Статті 260, 261

Стаття 260. Право мачухи, вітчима брати участь у вихован-

ні пасинка, падчерки

1. Якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з ма-

лолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони ма-

ють право брати участь у їхньому вихованні.

1. Як лише не називають мачуху та вітчима. Та нерідко са-

ме вони ставали воістину матір'ю чи батьком для дитини. То-

му і кажуть: мати - не та, що народила, а та, що виховала.

Д. після смерті дружини залишився з трирічним сином та

п'ятирічною дочкою. Через рік було зареєстровано його

шлюб з М., для якої діти чоловіка стали рідними. Через

п'ять років Д. ганебно втік. М. так і залишилася проживати

з пасинком та падчеркою, для яких і надалі була найдорож-

чою людиною в світі.

Бути в очах оточення доброю мачухою набагато важче, ніж

доброю матір'ю, оскільки суспільний контроль за поведінкою

мачухи чи вітчима набагато суворіший: якщо сварить мама -

то вона виховує, якщо сварить мачуха - вона не любить.

2. У статті 260 СК вперше закріплено право мачухи, вітчи-

ма брати участь у вихованні падчерки чи пасинка, які з нею,

ним проживають. Це право вони мають не лише за умови

спільного проживання з батьком, матір'ю дитини. У разі

смерті батька чи матері дитини право мачухи, вітчима на ви-

ховання падчерки, пасинка зберігається.

Стаття 261. Права та обов'язки особи, яка взяла у свою

сім'ю дитину, щодо її виховання

1. Особа, яка взяла у свою сім'ю дитину, яка є сиротою

або з інших причин позбавлена батьківського піклування,

має права та обов'язки щодо її виховання та захисту відпо-

відно до положень статей 249 і 262 цього Кодексу.

1. Норма статті 261 СК стосується дітей-сиріт і тих, хто з

інших причин позбавлені батьківського піклування. У лчу-

жійы сім'ї вони можуть опинитися всупереч своїй волі, за вла-

сною згодою або навіть за власною ініціативою.

485

РОЗДІЛ V