Глава 12

вовляє рішення про виключення відомостей про особу як

батька дитини з актового запису про її народження.

3. Оспорювання батьківства можливе лише після наро-

дження дитини і до досягнення нею повноліття.

4. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті

дитини.

5. Не має права оспорювати батьківство особа, записа-

на батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком

дитини вона знала, що не є батьком, а також особа, яка да-

ла згоду на штучне запліднення своєї дружини.

6. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього

як батька з актового запису про народження дитини позов-

на давність не застосовується.

1. У пункті 15 постанови Пленуму Верхового Суду України

лПро застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та

сім'ю Україниы від 12 червня 1998 р. було вжито терміни

лвимога про оспорювання батьківстваы, лзаява про оспорю-

вання батьківстваы, лпозов про оспорювання батьківстваы, од-

нак жодного з них у статті 56 КпШС не було. У цій статті осо-

бі, яка була записана матір'ю, батьком дитини, надавалося

лправо оспорити проведений записы.

Термін лвимога про оспорювання батьківстваы вперше з'я-

вився у коментарі до статті 57 КпШС, який, незважаючи на

помилковість, набув поширення1.

Оспорення батьківства - це процес, який розпочинається

пред'явленням до суду не лвимоги про оспоренняы, а вимоги

про виключення імені особи як батька з актового запису про

народження дитини. Для порівняння: у разі оспорення дого-

вору сторона пред'являє суду не вимогу про оспорення догово-

ру, а вимогу про визнання договору недійсним.

У зв'язку з цим у частині першій статті 136 СК чітко ви-

значено зміст позовної вимоги.

2. Право оспорити своє батьківство мають три категорії чо-

ловіків:

1) той, хто перебував з матір'ю дитини у шлюбі;

1 Див.: Кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР: Науково-практич-

ний коментар. - К., 1973. - С. 82-83.

274

Стаття 136

2) той, хто був у попередньому шлюбі з матір'ю дитини,

яка народилась після реєстрації шлюбу матері з іншою осо-

бою (повторного шлюбу);

3) той, хто не перебував з матір'ю дитини у шлюбі, але доб-

ровільно визнав своє батьківство.

3. Оспорюючи своє батьківство, особа вимагає від суду ви-

ключення його імені з актового запису про народження дити-

ни. І саме такою має бути резолютивна частина рішення суду

у разі задоволення позову.

4. Якщо ім'я позивача як батька виключене з актового за-

пису про народження дитини, дитина вважається такою, що

народжена батьками, які не перебувають у шлюбі між собою,

а тому запис про батька дитини має бути змінений відповідно

до частини першої статті 135 СК.

5. Оспорення батьківства заборонено до народження дити-

ни. І в цьому є незаперечний сенс, оскільки сумніви щодо сво-

го батьківства можуть бути безпідставними. Пред'явлення

відповідної вимоги до суду під час вагітності могло б негатив-

но вплинути на здоров'я матері та дитини. Крім того, заборо-

на оспорювання батьківства до народження дитини дає мож-

ливість двом заінтересованим особам спокійно проаналізува-

ти ситуацію та знайти найкращий вихід з неї.

6. Оспорення батьківства заборонено після досягнення ди-

тиною повноліття.

У цій нормі сконцентровано прагнення до збереження зіа-

*из ^ио між особою і тим, хто записаний її батьком, на весь

наступний час після досягнення нею повноліття. Іншими сло-

вами, батьківство, яке неоспорене до повноліття дитини, не

може бути оспорено уже ніким і ніколи, незалежно від при-

чин, які викликали сумнів щодо батьківства чи його катего-

ричне заперечення.

Таке традиційне законодавче рішення, сформульоване у

частині третій статті 136 СК, не можна все ж вважати незапе-

речним. У житті можуть виникнути такі ситуації, які можуть

спростувати правильність цієї норми. На допомогу тоді може

прийти конституційний принцип верховенства права.

7. Закон позбавляє можливості оспорювати батьківство то-

го, хто знав, що не є батьком дитини, але за його згодою був

зареєстрований ним.

18-3-Н2

275

РОЗДІЛ III