
- •Глава 1. Основні положення.
- •Глава 1. Сім'я. Регулювання сімейних відносин
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2. Здійснення сімейних прав
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3. Загальні положення
- •Глава 4. Державна реєстрація шлюбу
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5. Нздійснісгь шлюбу
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6. Особисті немайнові права
- •Глава 6
- •§ 2. Встановлення опіки та піклування
- •Глава 7. Право особистої приватної
- •Глава 7
- •§ 4. Припинення опіки (піклування)
- •Глава 8. Право спільної сумісної власності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9. Права та обов'язки подружжя
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 10. Шлюбний договір
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 101
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11
- •Глава 11. Припинення шлюбу
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 12. Визначення походження дитини
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13. Особисп немайнові права
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 131
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 14. Права батьків і дітей на майно
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 15
- •Глава 15. Обов'язок матері, батька
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15;
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 16. Обов'язок батьків утримувати
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 17
- •Глава 17. Обов'язок повнолітніх дочки,
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 18. Усиновлення
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18і
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 19
- •Глава 19. Опіка та піклування над дггьми
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 20
- •Глава 20. Патронат над дітьми
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 21. Особисті немайнові права
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 22. Обов'язок по утриманню
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 1.Сім'я. Регулювання сімейних відносин
- •Тема 1. Поняття, предмет, метод, система права
Глава 12
4. Визначення походження дитини проводиться в момент
державної реєстрації її народження, яка має бути здійснена у
строк, встановлений у частині першій статті 144 СК.
Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за
заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у
шлюбі між собою
1. Походження дитини від батька визначається за зая-
вою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між
собою. Така заява може бути подана як до, так і після на-
родження дитини до державного органу реєстрації актів
цивільного стану.
2. Якщо заява про визнання себе батьком дитини пода-
на неповнолітнім, державний орган реєстрації актів ци-
вільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника
неповнолітнього про запис його батьком дитини.
3. Якщо заява про визнання батьківства не може бути
подана особисто, вона може бути подана через представни-
ка або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвід-
чення.
1. Стаття 126 СК визначає умови та процедуру добровіль-
ного визнання батьківства.
Жінка, яка народила дитину, та чоловік, який вважає себе
батьком цієї дитини, мають право подати заяву до органу
РАЦСу про визнання батьківства. На підставі такої заяви бу-
де визначене походження дитини від батька. Правовий сенс
участі матері дитини у поданні такої заяви полягає у необхід-
ності підтвердження нею батьківства певної особи.
2. Заява про визнання батьківства може бути подана непов-
нолітнім. Оскільки визнання батьківства створює певні права
та обов'язки й для батьків заявника (діда, баби дитини), вони
мають бути повідомлені про реєстрацію визнання сином свого
батьківства.
Якщо неповнолітній заявник має опікуна чи піклувальни-
ка, останній також має бути повідомлений про це. При цьому
згода чи заперечення батьків, опікуна, піклувальника не ма-
ють юридичного значення.
258
Стаття 127
3. Заява особи про визнання батьківства та згода матері ди-
тини на таке визнання можуть бути оформлені одним доку-
ментом, який особисто подається до органу РАЦСу.
Якщо мати та батько дитини проживають в різних містах
або з іншої причини не можуть з'явитися до органу РАЦСу,
їхні заяви можуть бути подані через представника або надіс-
лані поштою, з обов'язковим нотаріальним засвідченням.
4. Заява про визнання батьківства може бути подана і до
народження дитини. У цьому випадку документ закладу охо-
рони здоров'я про вагітність жінки мав би подаватися обо-
в'язково, інакше чоловік може бути введений в оману.
5. Заява про визнання батьківства, подана під час вагітнос-
ті, може бути відкликана до народження дитини.
Факт подання такої заяви може бути оцінений судом в комп-
лексі з іншими доказами, зібраними при розгляді позову матері
дитини про визнання батьківства, відповідно до статті 128 СК.
Стаття 127. Визначення походження дитини за заявою чо-
ловіка, який вважає себе батьком дитини
1. Чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дити-
ни, може подати до державного органу реєстрації актів ци-
вільного стану заяву про визнання себе батьком дитини,
мати якої померла або оголошена померлою, визнана не-
дієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських
прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як
шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи
та піклування.
Умовою прийняття такої заяви є запис про батька дити-
ни у Книзі реєстрації народжень відповідно до частини
першої статті 135 цього Кодексу.
1. За звичайних умов, передбачених у статті 126 СК, заява
про визнання батьківства подається матір'ю та тим, хто ви-
знає себе батьком дитини.
У випадках, передбачених у статті 127 СК, згода матері на
визнання батьківства певної особи не може бути подана з чо-
тирьох причин:
1) матері немає;
17'3-ШОЕГЛ
РОЗДІЛ III