Глава 11

1. Режим окремого проживання не припиняє шлюбу, а

отже, не дає права на реєстрацію шлюбу з іншою особою.

2. Режим окремого проживання не стосується тих прав та

обов'язків, які виникли до його встановлення.

Встановлення режиму окремого проживання не припиняє

права спільної сумісної власності подружжя на майно, яке бу-

ло набуте до цього. А це значить, що для розпорядження цим

майном одним із подружжя згода другого з подружжя у ви-

падках, встановлених у статті 65 СК, є обов'язковою.

3. Режим окремого проживання не є перешкодою для ви-

никнення у одного з подружжя права на утримання.

Але та обставина, що подружжя у шлюбних відносинах пе-

ребувало нетривалий час, зокрема у зв'язку із сепарацією, мо-

же, відповідно до частини першої статті 83 СК, бути підста-

вою для позбавлення одного з них права на утримання.

4. Режим окремого проживання не є підставою для припи-

нення дії шлюбного договору. Водночас заінтересована сторо-

на може вимагати внесення до шлюбного договору змін, обу-

мовлених сепарацією.

5. Основний сенс режиму окремого проживання полягає у

паралізації дії двох презумпцій: презумпції спільної сумісної

власності на майно, придбане у шлюбі, та презумпції батьків-

ства. Тому те майно, яке було набуте дружиною та чоловіком

після встановлення сепарації, вважається особистою власніс-

тю кожного з них. Щоправда, спір між ними може виникнути

відносно часу його придбання, у зв'язку з чим відповідні до-

кументи слід зберігати.

6. Після встановлення сепарації презумпція батьківства

триватиме ще десять місяців. Дитина, зачата після цього, не

вважається такою, що походить від батьків, які перебувають

у шлюбі. Батьківство щодо неї буде визначене відповідно до

статті 125 СК.

Якщо дружина завагітніла після закінчення дії презумпції

батьківства свого чоловіка, вона не має права на аліменти за

статтею 84 СК.

7. Режим окремого проживання нейтралізує вимогу стат-

ті 220 СК щодо необхідності згоди на усиновлення від дружи-

ни чи чоловіка усиновлювача дитини.

248

Розділ III

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ,

БАТЬКА І ДИТИНИ

Глава 12. Визначення походження дитини

Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов'яз-

ків матері, батька і дитини

1. Права та обов'язки матері, батька і дитини Єрунту-

ються на походженні дитини від них, засвідченому держав-

ним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку,

встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

1. Права та обов'язки матері, батька щодо дитини та права

та обов'язки дитини щодо матері, батька є особистими (нема-

теріальними) та майновими (матеріальними).

2. Загальними підставами виникнення прав та обов'язків

матері, батька і дитини є:

1) походження дитини, тобто наявність кровного спорід-

нення між нею та матір'ю, батьком;

2) реєстрація цього походження у порядку, встановленому

законом.

Порядок визначення походження дитини залежить від на-

явності чи відсутності шлюбу між її батьками.

Т. народила дитину, але у шлюбі з Н., батьком дитини, не пе-

ребувала. Завдяки службовому підлогу Н. був зареєстрова-

ний батьком дитини, тобто реєстрація походження дитини

відбулася не у порядку, встановленому законом. У зв'язку з

цим Н. не міг вважатися носієм прав та обов'язків щодо ди-

тини.

249

РОЗДІЛ III